3.2. Ушкодження і захворювання шиї та її органів

3.2.1. Травми шиї

Пошкодження шиї

Пошкодження шиї бувають закритими та відкритими, з ушкодженням і без ушкодження її органів (гортані, трахеї, стравоходу тощо).

Закрита травма шиї, основною причиною якої є забій, досить часто супроводжується явищами тяжкого шоку і крововиливами. При розривах великих кровоносних судин можуть виникати обширні гематоми, які можуть стис­кувати органи шиї (трахею, стравохід) і нагноюватися.

Клініка Основними ознаками закритої травми шиї без ушкодження її органів є біль, припухлість і крововиливи. Травма в ділянці груднинно-ключично-соско-подібного м'яза може призвести до зміни положення голови (кривошиї) у бік. Забої в ділянці гортані (щитоподібного хряща) можуть викликати рефлекторні напади ядухи або навіть зупинку серцевої діяльності і смерть, внаслідок пере-подразнення блукаючого нерва. При забоях бокових відділів шиїта пошкодженні шийного або плечового нервового сплетення можуть виникати порушення чут­ливості та паралічі відповідних відділів шиї і верхніх кінцівок.

Лікування. Перша допомога і лікування залежать від ступеня пошкоджен­ня тканин шиї. При забоях шиї призначають болезаспокійливі засоби (анальгін, баралгін, бутадіон та ін.), накладають пов'язку з троксевазиновою, бутадіо­новою мазями; потім, для покращання розсмоктування гематом, проводять фізіотерапевтичні процедури (солюкс, УВЧ, ЛФК та ін.). При перших ознаках утрудненого дихання потерпілого слід направити в лікарню, оскільки внаслі­док забою можуть розвинутись різної величини гематоми, розриви трахеї, бронхів, які можуть викликати медіастинальну емфізему, стискати трахею і спричиняти асфіксію.

Медіастинальна емфізема

Медіастинальна емфізема - ускладнення закритої травми органів шиї, що характеризується надходженням і скупченням повітря в клітковині середості­ння, шиї, обличчя. Найбільш частою причиною медіастинальної емфіземи є частковий або повний розрив трахеї, бронхів, інколи стравоходу.

Клініка. У хворих виникає утруднення дихання та ковтання, біль за груд­ниною, напади кашлю; вони займають вимушене положення. При огляді спос­терігається потовщення шиї, обличчя, набухання шийних вен, ціаноз шкірних покривів (рис. 3.2.1).

Рис. 3.2.1. Розрив бронха, медіастинальна емфізема.

При пальпації визначається підшкірна крепітація. При рентгенологічному дослід­женні виявляють просвітлення в ділянці середостіння, при пошкодженні медіастинального листка плеври - пневмоторакс.

Лікування. У разі прогресуючої медіастинальної емфіземи виконують дренування се­редостіння, при наявності розривів трахеї або бронхів проводять оперативне втручання.

Відкриті ушкодження шиї

Відкриті ушкодження шиї зустрічаються рідко. В основному виникають при пораненні холодною (ножем, бритвою, стилетом, швай­кою) або вогнепальною (кулею, осколком, дро­бом) зброєю. За характером поранення рани можуть бути різаними, колотими, рваними,

укушеними і т. ін. Розрізняють поверхневі і глибокі рани. При поверхневих ранах шиї пошкоджується: шкіра, поверхнева фасція, поверхневі кровоносні судини. При глибоких ранах пошкоджуються великі кровоносні судини (сонна артерія, яремна вена), трахея, стравохід, нерви, грудна лімфатична протока тощо.

Клініка. Клінічна картина поранення шиї залежить від виду травмуючого фактора, характеру рани, пошкодженого органа. Найбільш часто ушкоджу­ються кровоносні судини трахеї та стравоходу. При пошкодженні артеріаль­них судин шиї виникає швидка і велика кровотеча, яка може закінчитись смер­тю потерпілого. При пораненнях вен шиї, внаслідок негативного тиску, у їх просвіт може засмоктуватись повітря і виникати повітряна емболія. При пора­неннях дихального горла, трахеї дихання здійснюється через дихальні шляхи та частково через рановий отвір. Такі пошкодження часто супроводжуються кровотечами, при цьому кров може попадати в дихальні шляхи і викликати асфіксію. Поряд із цим, можуть спостерігатись пошкодження стравоходу. Хворі скаржаться на болюче ковтання, вода або їжа при цьому виходять через рану.

Лікування. Перша допомога і лікування спрямовані на зупинку кровотечі. З цією метою притискають місця кровотечі пальцем, інколи це треба робити, незважаючи на асептику. Можна використати спеціальну пов'язку на шию. При цьому на рану накладають стерильну серветку, яку притискають до по­перечних відростків шийних хребців за допомогою джгута, накладеного через пахвову ділянку, або шини на протилежному боці шиї (рис. 1.3.9). Зупинку кровотечі можна здійснити за допомогою кровозупинних затискачів. Усі вог­непальні поранення, як правило, поєднуються з пораненням судин, нервів і органів шиї. Таких хворих після накладення асептичної пов'язки терміново гос­піталізують у хірургічні відділення. У стаціонарі при пораненнях судин шиї проводять первинну хірургічну обробку рани, перев'язують пошкоджені дрібні судини, на великі накладають судинний шов. При пораненнях трахеї рану за­шивають. При пораненні стравоходу відновлюють його стінки і дренують ра­новий канал, в окремих випадках накладають гастростому. При всіх видах ран шиї необхідно проводити профілактику правця. Для запобігання нагноєн­ням призначають антибіотики, сульфаніламідні препарати.

Слід зазначити, що ця група хворих потребує особливо уважного і ре­тельного догляду. Так, при догляді за хворими з пошкодженнями органів шиї можливий рецидив кровотечі, у цих випадках слід терміново виконати паль­цеве притискання судин або накласти стискальну пов'язку, викликати лікаря і доставити хворого в операційну для остаточної зупинки кровотечі.