Методи лікування переломів кісток у стаціонарі

Виділяють три основних методи лікування переломів:

а) консервативне;

б) скелетне витягнення;

в) оперативне лікування.

Основними принципами ліку­вання переломів є:

1. Вправлення (репозиція) відламків кістки, його здійснюють під місцевим або загальним знеболюванням (окрім зняття болю, знеболювання сприяє розслабленню мускулатури, що полегшує зіставлення кісткових відламків). За­довільною рахується репозиція, після якої повністю ліквідується зміщення по довжині і по осі кістки, допускається невідповідність по ширині менше ¹/₃ попе­речника кістки.

2. Утримання (фіксація, іммобілізація) відламків у правильному положенні до загоєння переломів, його здійснюють за допомогою різних видів гіпсових пов'язок, нашкірного, скелетного витягнення, остеосинтезу та ін табл. 2.1.1.

Таблиця2.1.1. Середні терміни фіксації при деяких закритих переломах

(за Ф.Р. Богдановим)

Перелом	Термін фіксації
Верхня кінцівка Анатомічної і хірургічної шийки плеча Діафіза плечової кістки Діафіза обох кісток передпліччя Променевої кістки в типовому місці Кістки п'ястя Фаланги пальця	1 міс. 2,5-3 міс. 2-2,5 міс. 3 тижні 1 міс. 2 тижні
Нижня кінцівка Шийки стегна Діафіза стегна Діафізів обох кісток гомілки Обох кісточок гомілки: а) без підвивиху ступні; б) з підвивихом ступні П'яткової кістки Плеснових кісток	6 міс. 3-3,5 міс. 3-3,5 міс. 1,5-2 міс. 2-2,5 міс. Зміс. 1-1,5 міс.

Поняття про нашкірне витягнення. Гіпсовою пов'язкою не завжди вдаєть­ся утримати кісткові відламки, особливо при косих переломах. У цих випадках застосовують нашкірне або скелетне витягнення. Суть нашкірного витягнення полягає в тому, що на дистальну ділянку пошкодженої кінцівки накладають спеціальні лямки з бязі, фланелі або іншого легкого матеріалу (можна викорис­товувати і липкий пластир). Лямки приклеюють до шкіри спеціальним клеєм і за допомогою тросиків проводять витягнення спеціально підібраним тягарем. Кінцівку вкладають на спеціальну шину, яка надає їй середньофізіологічного положення. При переломах кісток верхніх кінцівок використовують абдукційну шину ЦІТО; при переломах нижніх кінцівок - шину Белера (рис. 2.1.15).

Рис. 2.1.15. Загальний вигляд шини Белера.

Перед застосуванням шини Белера між верхніми паралельними частина­ми натягують гамачок з тканини, на який вкладають нижню кінцівку. На шині є спеціальні блоки для витягнення в потрібному напрямку. Нижній блок призначений для витягнення гомілки, верхній - стегна, передній - для підтри­мання ступні.

Скелетне витягнення. У тих випадках, коли для утри­мання відламків потрібен ве­ликий вантаж, замість на­шкірного витягнення застосо­вують скелетне. Для його накладання під місцевим зне­болюванням через кістку за допомогою спеціального дри­ля проводять металеву спи­цю. До спиці прикріплюють скобу, яка утримує її в натяг­нутому положенні. До скоби прив'язують тросик із ванта­жем (рис. 2.1.16). Кінцівку, як і в попередньому випадку, роз­міщують на шині. При пере­ломі кісток гомілки спицю проводять через п'яткову кістку; при переломі стегнової кістки - через горбкуватість великогомілкової або метафіз стегнової кістки. При перело­мах плечової кістки шпицю можна провести через ліктьо­вий відросток.

Рис. 2.1.16. Схема скелетного витягнення.

Розрізняють такі види витягнення, які мають специфічне призначення. Так, при переломах кісток верхніх кінцівок, частіше застосовують еластичне витягнення за допомогою гумової трубки, нижніх кінцівок - за допомогою тяга­ря. При переломах хребта - вагою власного тіла. Хворого кладуть на ліжко із щитом, головний кінець якого припіднімають, витягнення хребта проводять за допомогою металевої скоби за кістки черепа, спеціальних ватно-марлевих кілець або петлі Гліссона, які фіксують до спинки ліжка (рис. 2.1.17, 2.1.18).

Рис. 2.1.17. Витягнення за допомогою металевої скоби.

Рис. 2.1.18. Витягнення за допомогою петлі Гліссона.

Загоєння переломів відбувається шляхом утворення кісткової мозолі. У зоні перелому завжди виникає явище асептичного (безмікробного) запалення. З'являється серозне просякнення м'яких тканин, місцеве підвищення темпера­тури. У перші 5-6 днів може спостерігатися загальна температурна реакція, інколи температура сягає 38 °С. Причиною її підвищення є всмоктування крові та продуктів клітинного розпаду. Залежно від локалізації перелому в перші 2-3 тижні виникає первинна кісткова мозоль. У процесі її утворення беруть участь надкісниця, гаверсові канали кістки та клітини ендоста. Спочатку вона м'яка і не виявляється рентгенологічно. У подальшому первинна кісткова мозоль трансформується у вторинну за рахунок відкладання в ній солей кальцію. Вона стає щільною на дотик, за розмірами значно більшою від пошкодженої ділянки кістки й у вигляді манжетки оточує і міцно утримує кісткові відламки. Вто­ринну кісткову мозоль добре видно рентгенологічно. Пізніше надлишок кістко­вої мозолі розсмоктується і перелом взагалі може не виявлятися.