Філософська думка в Україні

Філософія Київської Русі (XI ст.-1340 )	Акцент на християнську проблему “людина-Бог”, осмислення підстав людського існування, питаннях етики, політики і філософії історії, тяжіння до слов’янської міфології.	Нестор “Повість временних літ”, Іларіон “Слово про закон і благодать”, “Слово о полку Ігоревім”, “Ізборники Святослава”, “Повчання”Володимира Мономаха.
Філософія українського Відродження (XVI-XVIII )	Поширення ідей з\є Ренесансу та Реформації, акцент на проблему “людина-Всесвіт”, поширення з\є наук: діалектики, логіки, метафізики, натурфілософії за збереження українських національних традицій в філософії.	С.Оріховський (1513-1566), діяльність Острозької академії (1576-1636р.)-Г. Смотрицький, І.Вишенсь-кий, Львівського та Київського братств (Л. і С. Зизанії, М. Смотрицький, К. Ставровецький, І.Копинський, Й. Борецький, П. Беринда, К. Сакович), Києво-Могилянської академії (1632-1817) (П. Могила,С. Яворський,Ф. Прокопович, І. Гізель, Г. Щербацький), філософія Г. Сковороди.
Філософія Просвітництва і романтизму (кін.XVIII- поч.ХІХ ст.)	Взаємодія просвітницької (акцент на поширення освіти, розвиток науки) та романтичної філософії (критика розуму, культ стихійно-творчих сил)	Я. Козельський, П. Лодій, Й. Шад діяльність масонських лож (з 1784р.) - І. Мартос, І. Гамалія;творчістьМ.Гоголя
Філософія революц. демократизму (ХІХ- поч. ХХ ст.)	Розвиток національної самосвідомості, розробка суспільно-політичного ідеалу майбутньої України, пошук сенсу життя людини.	М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, М. Драгоманов, І. Франко, Л Українка, П. Грабовський.
Філософія в Україні кін. ХІХ-ХХ ст.	розвиток професійно-філософського знання акцент на проблему “людина-нація”, розробка ідей укр. націоналізму.	О.Потебня,П.Юркевич,В. Вернадський,Д.Чижевський. М. Грушевський, В. Винниченко, Д. Донцов, В.Липинський.

Практичний спосіб людського буття

Практика - це матеріальна, чуттєво-предметна, цілепокладаюча діяльність людини по освоєнню і перетворенню природних і соціальних об’єктів у відповідності з потребами людини, рушійна сила розвитку людського суспільства і пізнання.

Форми практики

1. Зовнішня діяльність людини - орієнтація на здоровий глузд і певні соціальні норми.

2. Предметно-перетворююча діяльність, пов’язана з практичним досвідом. Формування системи вмінь, навичок, автоматизмів.

3. Практика у поєднанні з науковим знанням - грунтується на теоретичному осягненні предмета.

Рівні практики

• Перетворюючий - творчо-креативні дії людини по зміні, перетворенню навколишнього світу.

• Використовуючий - сукупність звичок і дій-операцій, які здійснюються за певними правилами (рецептами, інструкціями), для відтворення досягнутого людством рівня контролю над навколишнім середовищем.

Функції практики

Практика - основа пізнання.

Практика - джерело і рушійна сила процесу пізнання.

Практика - кінцева мета пізнання.

Практика - критерій істини.

Характеристики практики

Предметність

Опредметнення - переведення наявних здібностей людини в предметну форму.

Розпредметнення - перехід предметності у творчо діючу здібність людини.

Всезагальність і безпосередність

Універсальність

Революційність

Цілепокладання

Гносеологія - теорія пізнання

Пізнання - процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства.

Форми пізнавальної діяльності

Чуттєве пізнання - пов’язане з безпосереднім контактом людей із зовнішнім світом.

• відчуття

• сприйняття

• уявлення

Раціональне пізнання - засноване на логічній мисленій діяльності.

• поняття

• судження

• умовивід

Інтуїція - спосіб несподіваного одержання нового знання за неусвідомленими в даний момент часу ознаками без усвідомлення шляхів руху власної думки.

• чуттєва

• інтелектуальна

Істина як відповідність пізнання і пізнаваного

Істина - адекватне відображення об’єкта пізнання суб’єктом, який його пізнає; знання, яке відповідає своєму предмету, співпадає з ним.

Ознаки істини - об’єктивність, абсолютність, відносність, конкретність, несуперечливість, простота, еврістичність.

Критерії істини

• Відсутність сумніву, самоочевидність, переконливість (Р.Декарт).

• Користь, вигідність, успіх (прагматизм).

• Практика - індивідуальна (позитивізм).

- соціально-історична (марксизм).

• Органи почуттів (сенсуалізм).

• Логіка (раціоналізм).

• Авторитети (педагог, батьки, керівництво, політики, ЗМІ)

• Колективізм (конформізм, нонконформізм)

Онтологія

Світ - визначене буття, універсальна предметність, в якій людина виступає як суб’єкт діяльності і створює власний світ - світ людського буття.

Буття - найбільш загальне поняття про існування, про суще взагалі; це все, що є, існує.