Показники експортно-імпортної діяльності ват «Трейд» протягом 2010-2011 рр., тис. Грн. [36, с.34].

№ п/п	Показники експортно-імпортної діяльності підприємства	Звітний період
		2010 р.	2011 р.
1	Контрактна вартість імпортної сировини	18960,69	16445,53
2	Акцизні збори	40,62989	41,11386
3	Мито і митні збори	88,0325	95,93286
4	Транспортні витрати	1286,617	1507,508
5	Складські витрати	338,5829	137,0467
6	Експедиторські витрати	325,0407	219,2744
7	Коефіцієнт кредитного впливу	1,384963	1,40152
8	Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту	85397,22	88502,88

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розмі­щувати на декількох сторінках. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку кожну нову частину варто починати словами «Продовження табл._». Зра­зок оформлення таблиці, що переноситься, подано нижче ( табл. 12).

Таблиця 12

Переваги та недоліки організаційних структур

№	Типи організаційних структур	Переваги	Недоліки
1.	Лінійні	чіткість повноважень узгодження дій виконавців оперативність	вимоги щодо високої компетентності керівництва інформаційне перевантаження керівників

Продовження таблиці 12

		- особиста відповідальність керівника за кінцеві результати	- низька якість реалізації функцій управління
			- концентрація влади на найвищому рівні управління
2.	Функціональні	- висока компетентність	- розрив управлінського
		працівників	процесу на окремі функції
		- висока результативність робіт	- надмірна централізація
		- централізований контроль результатів	- тривалість прийняття рішення
		- стандартизація окремих процесів	- негнучкість організаційної структури
		- зниження необхідності у спеціалістах широкого профілю	- дублювання функцій

Формули в курсовій роботі нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значення символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (–), множення (х) і ділення (:).

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Приклад: Тр.е.= Езв.р. : Еб.р. х 100; (1.4)

де Т р.е. – темпи росту експорту; Е зв.р. – обсяг експорту в звітно­му році; Е б.р. – обсяг експорту в базисному році.

Загальні правила цитування та посилання на використанні джерела. При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання у тексті на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1-9]».

Посилання на ілюстрації до курсової роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, «рис. 2. 3»; на формули – порядковим номером формули: наприклад, «у формулі 3.1». посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочено слово «дивись» наприклад, «див. табл. 1.2».

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Список використаних джерел повинен містити не менше 50 літературних джерел. Його доцільно формувати у такій послідовності:

• закони України (у хронологічній послідовності);

• укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

• директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);

• монографії, брошури, підручники;

• статті з журналів;

• інструктивні, нормативні та інші матеріали, що використовуються підприємством;

• іншомовні джерела;

• електронні джерела.

Відомості про включені до списку джерела подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведення назв праць (додаток З).

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння курсової роботи: реальні документи підприємства; рекламні матеріали; проміжні математичні доведення, формули, розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання курсової роботи; ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформляються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. При оформленні додатків окремою частиною на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і поряд – велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А. 2» – другий розділ додатка А; «В. 3. 1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.