1.12 Робота над орфографічними нормами

Орфографічні норми регулюють написання слів, уживання м'я­кого знака, апострофа, великої літери; правопис прізвищ, імен, по батькові тощо.

Основні орфографічні правила: Апостроф

Апостроф пишеться на позначення роздільної вимови я, ю, с, ї та попередніх твердих приголосних:

- після б, п, в, м, ф, р : В'ячеслав, розв'язати, пом'якшити тощо;

- після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: Мін'юст, під'їхати, трьох'ярусний;

- в імені Лук'ян та в усіх похідних формах.

Апостроф не пишеться:

• після б, п, в, м, ф, якщо у корені слова перед ними стоїть інший приголосний (крім р): цвях, свято, присвячений;

• перед пом'якшеним р: порядок, порятунок тощо.

М'який знак

М'яким знаком [ь] позначається

• м'якість зубних приголосних (д, т, з, с, ц, л, н) у кінці складу та слова: сядь, боротьба, бальзам;

• м'якість приголосних у середині складу перед о: чотирьох;

• у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ньк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк- -юсіньк-: учнівський, козацький, малесенький, гарнюсінький;

• м'якість кінцевих приголосних у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи І відміни і середнього роду II відміни на -нн(я), -ц(е): земель, будівель, знань, сподівань, сердець;

• м'якість приголосного в дієслівних формах дійсного та наказового способу: сидять, сядьте, роблять, робіть.

Знак м'якшення не пишеться

- після р у кінці слова та складу: Харків, скрепер, сталевар (але Горький - відповідно до вимови в російській мові);

• після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інший, тонший, меншість;

• якщо приголосні С, З і К не утворюють суфіксів: різко, в'язкий, баский;

- після Ц у кінці іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, шприц та ін.; на межі морфем: шістдесят, шістсот.

Правопис префіксів

Особливої уваги потребує правопис деяких префіксів, а саме тих, написання яких у російській мові різниться від написання в українській мові:

• префікс С- пишеться тільки перед к, п, т, ф, х: схилити, склепати, сфотографувати. У всіх інших випадках пишеться префікс З-, при чому, при збігу приголосних, важких для вимови, між префіксом З- і початковим кореня з'являється вставний голосний: зіскочити, зігріти, зіпсувати;

• префікси РОЗ-, БЕЗ-, незалежно від наступного приголосного, пишуться завжди з літерою З: без'ядерний, роззброїти;

• префікс ПРИ- пишеться у словах на позначення наближення, приєднання, неповної дії: приєднати, приклеїти;

- префікс ПРЕ- пишеться переважно в якісних прикметниках на позначення збільшеної ознаки: премудрий, предобрий, преширокий;

- префікс ПРІ- пишеться тільки у словах прірва, прізвище, прізвисько.

Чергування голосних

В українській мові (на відміну від російської) звуки О, Е у відкритому складі часто чергуються з І у закритому складі. Таке чергування відбувається:

а) під час словозміни: піч - печі - піччю; кількість - кількості - кількістю; Київ - Києва (але Київський); сім - семи; Канів - Канева; вартість - вартості;

б) під час словотворення: будова - будівник; село - сільський; робота - робітник;

в) якщо звуки О, Е вставні чи випадні, то вони чергуються з нулем звука: земля - земель; вікно - вікон; вітер - вітру.

О, Е не чергуються з І, якщо

а) у слові є повноголосні групи -оро-, -оло-, -єре-, -еле- та групи з неповноголоссям -ор-, -ов-, -ер- між приголосними: сторож, подорож, берег, борг;

б) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень, оголошень, повідомлень;

в) в абревіатурах і в похідних формах: завгосп, торгпред;

г) у словах іншомовного походження: інженер, форум, агент. Але в словах давньозапозичених таке чергування відбувається: колір - кольору; папір - паперу.

Дуже давнім є чергування Е з О після шиплячих та Й :

а) після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м'яким приголосним, а також перед складом з Е та И (яке походить з давньоруського И) пишеться Е: вечеря, учень, щеміти;

б) якщо ж далі стоїть твердий приголосний, а також склад з А, О, У, И (що походить від давньоруського ЬІ) то пишеться О: бджола, пшоно, чоловік.

Увага! Необхідно запам'ятати, що О після шиплячих та Й перед м'якими приголосними пишеться в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): меншості, свіжості;

в) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: щоці, на вечорі;

г) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників, займенників, числівників прикметникового типу жіночого роду: гарячої, нашої, першої.

У дієслівних основах голосні А та И пишуться, якщо в наступному складі з'являється голосний А, переважно наголошений, а голосні Е та О пишуться, якщо голосний А у наступному складі відсутній: застелити - застилати; допомогти - допомагати. Винятки: проводити - проводжати; змерзнути - змерзати.

Дуже часто чергування О - А в дієслівних формах змінюють значення слова, а саме: дієслова з О звичайно позначають тривалу дію, одноразову, а дієслова з А - повторювану, багаторазову: гонити - ганяти; котити - качати; схопити - хапати.

За традицією пишуться такі слова, як богатир, борсук, коровай, монастир, багатир, хазяїн та деякі інші.