1.6 Іншомовні слова в українському мовленні професійного спрямування

В українському мовленні професійного спрямування вживаються слова, засвоєні з інших мов. Запозичуючи, і використовуючи в професійному мовленні, їх було підпорядковано законам фонетики, граматики, пристосовано до правил українського словотвору й семантичних систем.

Так, наприклад, із німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни тощо. Наприклад: штат, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, бухгалтер, вексель, масштаб та ін.

Слід бути обережним й уважним під час використання в професійному мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання недоречне. Щоб правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити в текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловому стилі й професійному спілкуванні допустиме в тому значенні, у якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватись в одному й тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано в таких випадках користуватися національною мовою.

Наприклад: апелювати – звертатися; екстраординарний – особливий; аргумент – підстава, доказ; координувати – погоджувати; генеральний – загальний, головний; лімітувати – обмежувати; дебати – обговорення; пріоритет – першість; домінувати – переважати; цейтнот – нестача часу [15]..

1.7 Орфографічний практикум

Іншомовні слова пишуться за принципами української орфографії – морфологічним, фонетичнім, традиційним.

Написання И, І, Ї підлягає фонетичному принципу:

1. И пишеться:

- у загальних назвах після Д, Т, З, С, Ц, Ж, Ч, Ш, Р (правило „дев`ятки” в основах слів перед наступною приголосною (крім Й): електрик, фізика, циркуль, диплом, математика;

- після всіх інших приголосних у загальних назвах пишеться И чи І (залежно від вимови): вимпел - вібрація, гігієна - гиря.

2. І пишеться:

- на початку слів: інструмент, інститут, іонізатор;

- у кінці невідмінюваних слів: жалюзі, журі;

- у загальних назвах після Б, П, В, Н, Ф, Г, К, X, Л, М перед наступним приголосним: бізнес, графік, хімія;

- в іменниках, що закінчуються на -ія: індустрія, екологія, еволюція, інструкція, концентрація;

- після префікса дез-: дезінфекція, дезінтегратор, дезорієнтація.

3. Ї пишеться:

Після букв, що позначають голосні: альтруїзм, колоїди.

4. Є пишеться:

- після Е, І, Ї, Ь, апострофа: ієрархія, конвеєр. кур'єр, портьєра, реципієнт, коефіцієнт;

- на початку слова пишеться Е чи Є (залежно від вимови): енергія, експозиція, експромт, Європа.

5. Е пишеться:

- після голосного крім і: аеоргідромеханіка, коерцитивний (але траєкторія);

- після твердих приголосних: декан, лекція, мер, інтелект;

- у префіксах де-, ре-: дестабілізація, регенерація.

6. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження:

- у власних назвах (і похідних від них), коли воно наявне в мові-першоджерелі: Калькутта – калькуттський, Голландія - голландський;

- під час збігу однакових приголосних на стику префікса й кореня, якщо в мові вживаєгься паралельне непрефіксальне слово: іррадіація (бо є радіація), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація).

Подвоєння зберігається в таких загальних назвах: алло, тонна, брутто, ванна, мотто, нетто, панна, пенні, бонна, білль, булла, вілла, дурра, мірра, тратта та ін.

У всіх інших випадках у загальних назвах приголосні не подвоюються: асиміляція, ват (але Ватт), маса, метал, група, клас, колега та ін.

7. М'який знак в іншомовних словах:

Після Д, Т, З, С, Л, Н, що позначають м`які приголосні, перед Я, Ю, Є, Ї, ЙО при роздільній вимові: Ньютон, мільярд, мільйон.

8. Апостроф у словах іншомовного походження (за наявності роздільної вимови):

- перед Я, Ю, Є, Ї після губних (б, п, в, м, ф), шиплячих (ж, ч, ш) приголосних (г, к, х, р): інтерв'ю, комп'ютер, Х'юстон;

- перед Я, Ю, Є, Ї після префіксів на твердий приголосний, об'єм, кон'юнктура, ад'єктивація [22].