1.4 Милозвучність української мови

Один із засобів досягнення милозвучності української мови – уникнення збігів певних звуків у слові чи на стику слів. Цьому, зокрема служить і чергування в певних випадках звуків у-в, і-й, часток - ся - сь, форм прийменника з-зі-із, над-наді й под.

Українська мова уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних. Причому пауза сприймається як приголосний.

Наприклад: увести в оману; поїхав у Київ на конференцію; внесок у науку.

Проте незалежно від того, на який звук кінчається попереднє слово, вживаємо, як правило:

1. у перед звуками в, ф ( із тими звукосполуками, у яких є ці звуки: св, льв, зв, дв, тв, хв, гв, сф і под.): надруковано у «Вечірньому Києві», події у світі, будівля у дворі, досягнення у сфері економіки;

б) і перед звуком й ( який позначається буквами й, я, ю, є, ї): злагода і єдність.

Варіанти прийменника із, зі вживаємо, щоб уникнути зіткнення звука з з іншими приголосними, зокрема із шиплячими та свистячими: із святом, зі святом, зі школи, зі мною.

1.5 Робота над лексичними нормами

Лексичні норми регулюють слововживання. В українській мові треба вживати:

• заходи, а не міроприємства;

• наступний, а не слідуючий;

• будь-який, а не любий;

• як консультанта , а не в якості консультанта.

Ключові поняття:

Лексика (від гр. lexis – слово) – словниковий склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються в мові.

Синоніми – це слова відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний. Синоніми поділяються на три основні групи:

• лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний– славетний – знаменитий);

• стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним та емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – верзти – базікати);

• абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство – лінгвістика, століття – сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато.

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Наприклад: в російській мові – положение, українською – стан (фізичний), положення (горизонтальне), становище (матеріальне). Треба бути уважним, бо заміна навіть однієї букви може вплинути на значення слова і всього тексту.

Наприклад: Замісник. Заступник.

Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов`язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади.

Квиток. Білет.

Квиток – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів:

Близький. Ближній. Слова мають спільні і різні значення. Спільних значень два: 1) розташова­ний на невеликій відстані: близька хата - ближня хата, близький ліс - ближній ліс. Але щодо популяр­ного нині окреслення зарубіжжя треба вживати вислів близьке зарубіжжя; 2) який перебуває в прямих ро­динних стосунках з ким-небудь: близька рідня – ближ­ня рідня. Словник за ред. Б. Грінченка фіксує вживан­ня у Марка Вовчка вислову ближні приятелі, тобто такі, що мають почуття симпатії, дружби один до од­ного, а також спільні ідеї, інтереси. Сьогодні ми ска­жемо в цьому випадку близькі приятелі.

Прикметник близький має ряд значень, яких не має ближній. Так, невелика часова віддаленість передаєть­ся прикметником близький: уже близька ніч, сонце близьке до заходу, близьке свято. Ще близький – це доб­ре знаний, відомий, зрозумілий: Почув у голосі щось близьке, своє; такий, який глибоко хвилює, безпосе­редньо стосується будь-кого: Інтереси дітей близькі матері; про адекватний, реалістичний переклад теж кажуть близький: переклад близький до оригіналу.

Покажчик. Показник.

Покажчик – напис, стрілка, довідник.

Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник, показник можливостей та ін [15].