- •Українська мова (за професійним спрямуванням): теоретичний і практичний аспекти
- •Рецензенти:
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист № 1/11-4898 від 03.07.09)
- •1 Теоретичний аспект
- •1.1 Мова й професія
- •1. 2 Робота над орфоепічними нормами
- •1.3 Наголос в українському професійному мовленні
- •1.4 Милозвучність української мови
- •1.5 Робота над лексичними нормами
- •1.6 Іншомовні слова в українському мовленні професійного спрямування
- •1.7 Орфографічний практикум
- •1.8 Терміни та їх місце в професійному молвенні
- •1.9 Професійна лексика
- •1.10 Роль професіоналізмів в оптимізації професійного мовленнєвого спілкування
- •1.11 Лексичні та графічні скорочення
- •1.12 Робота над орфографічними нормами
- •Основні орфографічні правила: Апостроф
- •М'який знак
- •Правопис префіксів
- •Чергування голосних
- •Зміни в групах приголосних
- •1.13 Уживання великої літери
- •1.13.1 Велика та мала літери в рубриках:
- •1.13. 2 Велика літера у власних назвах
- •1.13.3 Велика літера в складноскорочених назвах
- •1.14 Правила переносу слів
- •1.14.1 Орфографічні правила переносу
- •1.14.2 Технічні правила переносу
- •1.15 Робота над морфологічними нормами
- •1.15.1 Числівники в професійному мовленні
- •1.15.1 Позначення часу в українському мовленні
- •1.16 Стилістичні норми
- •1.16.1 Основні жанри наукового стилю
- •1.16.2 Науковий етикет
- •1.17 Синтаксичні й пунктуаційні норми
- •1.17.1 Дієслівні форми на -но, -то
- •1.17.2 Невластиві українській мові пасивні конструкції
- •1.17.3 Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах
- •1.18 Розвиток комунікативної компетенції фахівця
- •1.18.1 Формування професійної мовленнєвої комунікативної компетенції
- •2 Блок запитань для самоконтролю:
- •3 Практичний аспект
- •3.1 Завдання для виконання в аудиторії та самостійної роботи
- •Наприклад: Професіограма 1.
- •Iнженер
- •Блок а
- •Алгоритмічний припис до складання плану друкованого джерела наукової інформації
- •Алґоритмічний припис до конспектування друкованого джерела наукової інформації
- •Тест 10
- •Тест 11
- •Тест 12
- •Тест 13
- •Тест 14
- •Тест 15
- •Тест 16
- •Тест 17
- •2. Наказ щодо особового складу – це:
- •Тест 18
- •2. Характеристика – це:
- •Тест 19
- •Тест 20
- •5.1 Рекомендована література:
- •5.2 Словники:
- •5.3 Електронні словники в інтернеті (on-line):
- •5.4 Використана література:
- •94204, Луганська обл., м. Алчевськ, пр. Леніна, 16.
1.17.3 Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах
Розгляньмо, наприклад, такі речення: Зразки випробували за методикою, попередньо розробленою науковцями. Завод не виплачував зароблені працівниками гроші. Зроблені дослідниками спостереження мали велике наукове значення. Усі ці конструкції містять діяча в орудному відмінку й тому не відповідають нормам української мови. Уникнути цього можна, замінивши їх підрядними частинами: Зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили науковці. Завод не виплачував гроші, що їх заробили працівники. Спостереження, що їх зробили дослідники, мали велике наукове значення.
Якщо конструкція з підрядними частинами, що замінила орудний відмінок діяча, обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини. Наприклад: Завод не виплачував працівникам зароблені гроші. Спостереження дослідників мали велике наукове значення.
Отже, українській мові невластиві конструкції з діячем в орудному відмінку – їх треба уникати. Але додаток може бути в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?, а не ким?
Розробляючи фахові тексти (зокрема нормативні документи) або перекладаючи іншомовні, треба не калькувати чужі синтаксичні конструкції, а вживати лише властиві українській мові.
Пасивні конструкції штучні та неприродні, вони спотворюють логіку висловів і руйнують традиції української мови, тому їх треба уникати.
Трикомпонентну конструкцію з дієсловами пасивного стану на -ся треба заміняти двоскладною активною конструкцією або означено-особовим реченням.
Замість двокомпонентних конструкцій з дієсловами недоконаного виду пасивного стану на -ся треба вживати форми на
-но, -то (якщо йдеться про подію) або неозначено-особове речення (якщо йдеться про процес).
Додаток може бути в орудному відмінку тільки тоді, коли він позначає знаряддя дії та відповідає на питання чим?, а не ким?[57].
1.18 Розвиток комунікативної компетенції фахівця
Комунікативна компетенція (лат. сommunicativus — належний, відповідний) — сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах із різними комунікантами, а також уміння їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата.
Ключові поняття:
Ділова бесіда — форма офіційного, спеціально підготовленого мовного спілкування з використанням невербальних засобів (міміки, жестів, манери поведінки), у процесі якого відбувається обмін думками і діловою інформацією. Бесіда повинна бути змістовною, доброзичливою, щирою, толерантно-спокійною, взаємновиваженою.
Дикція — вимова, манера вимовляти слова. Хороша дикція (ясність, чіткість вимови) — одна з найважливіших сторін культури мовлення.
Дискусія – обговорення якого-небудь питання або групи пов’язаних питань компетентними особами з наміром досягнути взаємоприйнятного рішення.
Інтонація — ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відбиває інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення; тон, тональність, тембр, відтінок, нюанс. Тон, манера або відтінок вимови.
Комунікативна поведінка — сукупність правил і традицій вербального і невербального спілкування, що реалізуються в процесі комунікації.
Комунікативні вміння — практичне володіння мовними засобами, що дозволяє організувати мовленнєве висловлювання, яке оптимально вирішує комунікативне завдання.
Комунікативні якості мовлення — системно взаємозв'язані якості мовлення, що створюються взаємодією одиниць усіх рівнів і проявляються на основі внутрішніх і зовнішніх зв'язків мовлення з немовленнєвими структурами.
Комунікація — смисловий аспект соціальної взаємодії. Те саме, що спілкування; зв'язок.
Лекція — це форма пропаганди наукових знань. Якщо розглядається вузьке коло питань, то це — повідомлення.
Нарада - засідання, на якому представники державних або громадських організацій обговорюють певні питання розвитку господарства, культури, науки тощо.
Ораторське мистецтво – майстерність виголошення усного слова, що ґрунтується на засвоєнні основних положень риторики, а також особистих якостях промовця.
Переговори – обговорення з метою з’ясування думок, настроїв сторін або укладення договорів, угод тощо.
Промова – прозорий твір, призначений для усного виголошення перед певною аудиторією з метою переконання слухачів у справедливості думок оратора і таким чином вплинути на їхню волю.
Публічне професійно-ділове мовлення – це мовленнєва діяльність професіонала у вигляді виступів на конференціях, зборах, спілкування з великим загалом людей.
Сфера використання усного літературного мовлення сьогодні надзвичайно розширюється – в суспільно-політичному житті, виробничій, науково-освітній, військовій, культурно-мистецькій галузях, дипломатії тощо. Виникають нові функціональні різновиди, жанри і форми усного мовлення, вдосконалюються засоби і технічні можливості усномовного спілкування.
Успіх публічного мовлення значною мірою залежить від майстерності доповідача. Батько риторики Цицерон зазначав, що найкращий оратор є той, хто своїм голосом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.
У сучасних умовах володіння живим усним переконуючим словом як засобом багатоманітного і різноспрямованого впливу на слухача ґрунтується на:
- культурі мислення - самостійність, самокритичність, глибина, гнучкість, оперативність, відкритість;
- культурі мовлення - правильність, виразність, ясність, точність, доцільність, логічність, оригінальність, краса;
- культурі поведінки - ввічливість, тактовність, коректність, розкутість, серйозність;
- культурі спілкування - повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою слухачів, згуртування однодумців, відповідальність за мовленнєвий вчинок [10].