Література для оформлення роботи і підготовки теоретичного матеріалу

Опрацювати підрозділи 11.2 - 11.4 підручника [6] та підрозділи 4.3 - 4.5 посібника [3].

11. Лабораторна робота 11 Корозія металів Теоретична частина

Корозія  це гетерогенний окисно-відновний процес, що самочинно відбувається на межі поділу двох фаз: металгаз чи металрозчин і поєднує, як правило, хімічну взаємодію та електрохімічні явища.

Залежно від механізму перебігу процесу розрізнюють хімічну та електрохімічну корозію.

Хімічна корозія  це процес самочинного руйнування металів у атмосфері окиснювальних газів за умов високих температур чи у середовищі рідких неелектролітів.

Хімічній корозії притаманні певні ознаки:

 безпосереднє передавання електронів атомами металів окиснику, що знаходиться у зовнішньому середовищі;

 відсутність у системі електричного струму.

Залежно від умов перебігу хімічна корозія поділяється на типи:

 газова, яка виникає при високих температурах у атмосфері сухих агресивних газів ( F₂, Cl₂, SO₂, NO₂, H₂S тощо), наприклад: корозія двигунів внутрішнього згоряння, деталей турбін, ракетних двигунів;

 корозія у неелектролітах  струмонепровідних рідинах (Br₂, нафта і нафтопродукти).

Наведемо схему корозії металу в атмосфері кисню:

.

Електрохімічна корозія  це руйнування металів у середовищах з йонною провідністю, при якому відбувається просторове перенесення електронів і виникнення електричного струму.

Як випливає із визначення, процеси йонізації атомів металу і відновлення окиснювального компонента із корозійного середовища відбуваються хоч і одночасно, однак не в єдиному акті (на різних ділянках), а їх швидкості залежать від величин електродних потенціалів металу.

Сутність електрохімічної корозії полягає в анодному розчиненні металу ( ) на тих ділянках, яким відповідає більш від’ємне значення електродного потенціалу, і катодному відновленні окисника із навколишнього середовища ( ) на тих ділянках, де електродний потенціал має більш додатне значення, завдяки чому самі катодні ділянки зберігають свою цілісність.

Окисниками при електрохімічній корозії найчастіше бувають О₂ і Cl₂ у вологому повітрі, йони Н⁺, Fe³⁺, NO₃^ тощо. Взагалі середовищем електрохімічної корозії може бути: електроліт (водні розчини кислот, солей, лугів, морська вода); вологий газ; вологий ґрунт.

Здебільшого на катодних ділянках спостерігається йонізація (відновлення) кисню відповідно до схем:

– у нейтральному чи лужному середовищі:

В;

– у кислому середовищі:

В;

а також виділення водню:

Корозійний процес, що супроводжується поглинанням і відновленням газового кисню, називається корозією з кисневою деполяризацією.

Корозійний процес, при якому відновлюються йони Гідрогену і виділяється газуватий водень, називається корозією з водневою деполяризацією.

Поряд з електрохімічними процесами під час корозії відбуваються вторинні хімічні реакції, наприклад, взаємодія йонів металу з гідроксильними йонами:

Утворена основа протягом часу може піддаватися поступовій дегідратації:

Корозійні електрохімічні процеси подібні до тих, що відбуваються у гальванічних елементах. Однак на відміну від звичайних гальванічних елементів у корозійних гальванічних елементах відсутній зовнішній ланцюг, а електрони переходять безпосередньо з анода на катод без участі сполучного електронного провідника.

Захист від корозії – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення працездатності та надійності металів і конструкційних матеріалів за умов їх експлуатації.

Вибір конкретного методу захисту зумовлюється його ефективністю та економічною доцільністю. Залежно від специфіки всі методи поділяються на три великі групи: дія на метал, дія на корозійне середовище та електрохімічні методи.