4. Шляхи термінологічних запозичень

Запозичення термінів може бути прямим (безпосеред­ньо з мови-продуцента) і непрямим (через посередництво інших мов). Крім того, розрізнюють запозичення з класич­них мов та запозичення з сучасних мов. Джерело запози­чення залежить, насамперед, від традицій та моди на ту чи іншу мову.

Якщо мова зазнає помітного впливу з боку іншої мови, то такий процес ми називаємо мовною інтерференцією. Мовна інтерференція відбувається внаслідок: 1) контактів з носіями інших мов; 2) зміни релігії; 3) орієнтації на пев­ну країну-еталон; 4) побудови писемності; 5) розробки або реформи правопису; 6) розробки науково-технічної термі­нології тощо [20].

Мовні інтерференції поділяють на підсвідомі та свідо­мі. Перші — це природний вплив однієї мови на іншу (різ­ні типи мовних контактів), тоді як свідомі — це штучне втручання у розвиток мови. Ви вже знаєте, що таке втру­чання відбувається у формі мовного планування.

Літературна форма будь-якої первісної мови завжди по­чинає створюватися лише під впливом певних чинників.

По-перше, це релігія.

Прийняття тієї чи іншої релігії завжди мало дуже вели­ке значення через те, що разом з релігією народ запозичу­вав писемність.

У зв'язку з цим можна навести такі асоціації [20, 38]:

Таблиця 5.

Вплив релігії на вибір відповідної писемності

Релігія	Мова	Писемність
католицизм	латинська мова	латинська графіка
		грецький алфавіт (ки­
православ'я	давньогрецька мова	рилиця — це одна з модифікацій грецько­го алфавіту)

Релігія	Мова	Писемність
іслам	арабська мова	арабське письмо
іудаїзм	давньоєврейська мова	єврейське письмо
індуїзм	санскрит	письмо брагмі ( від якого виникли всі сучасні індійські ал­фавіти)
буддизм	мова палі	письмо палі (від яко­го виникло багато алфавітів Південно- Східної Азії)
ламаїзм	тибетська мова	тибетське (або мон­гольське) письмо

Мови Святого Письма і богослужіння (тобто сакральні мови) — латинська, грецька, арабська, давньоєврейська тощо — об'єднували народи в культурно-історичні ареали. Культурно-історичний ареал — це об'єднання народів та відповідно їхніх мов на основі загального рівня соціально- економічного, політичного та культурного розвитку, спіль­ності культурних традицій тощо.

Виділяють європейський ареал з грекою та латиною, ареал Близького та Середнього Сходу з класичним араб­ським, ареал Індійського океану з санскритом і палі, дале­косхідний ареал з китайським і японським впливом.

По-друге, це політика та економіка.

З часів Відродження релігійний чинник, що визначав межі культурно-історичних ареалів, послабився через роз­виток науки та культури. У зв'язку з цим послабився й вплив сакральних мов, натомість зріс вплив мов міжнарод­ного спілкування. Не останню роль відігравала при цьому політична орієнтація на певні країни та мови. Через це ба­гато неєвропейських народів перейшло з арабської або ін­шої писемності на латину.

Типовим прикладом переходу з одного писемного ареа­лу до іншого є Румунія. У феодальну епоху Румунія ви­користовувала кирилицю, що була запозичена разом із православ'ям. У середині XIX століття румуни, орієнтую­чись на Західну Європу, перейшли на латину.

4.1. Запозичення з класичних мов

В європейському культурно-історичному ареалі протя­гом довгого часу вживалися як міжнародні мови латина та грека. Саме ці мови вважалися мовами науки, тому цілком зрозуміло, що їхня лексика перетворилася на джерело по­повнення наукової термінології сучасних європейських мов.

Терміноелементи греко-латинського походження є одна­ково чужими та одночасно рідними для будь-якої мови. До того ж, з цих елементів можна легко створювати нові тер­міни, тому терміни європейського ареалу є, в основному, запозиченнями з латини та греки.

Сьогодні дуже часто виникають слова, які були відсутні­ми у латині, але їх цілком побудовано з греко-латинських елементів. Особливо це стосується технічної термінології, де нові терміни утворювали та утворюють з греко-латин- ських елементів (навіть для абсолютно нових понять, неві­домих за античних часів), частіше за змішаним типом: один корінь грецького походження, інший — латинського (напри­клад, слово «термінологія» складається з латинського еле­мента «іегтіпиз» — межа та грецького «1о§оз» — наука).

4.2. Запозичення із сучасних європейських мов

У різні історичні періоди мовні контакти мали різнома­нітний характер, причому будь-яка мова у різні періоди історії могла бути як продуцентом, так і реципієнтом аре­альної та навіть інтернаціональної лексики.

Наприклад, італійська мова була джерелом музичної термінології для багатьох європейських мов (наприклад, терміни «сопрано», «фортепіано», «арія» тощо); німецька мова дала численні загальнотехнічні терміни, а також ре­місничу та військову термінології (наприклад, терміни «верстат», «клапан», «гвинт», «плац», «солдат», «гаупт­вахта», «офіцер» тощо); французька мова — театральну та поштову термінології (наприклад, терміни «антракт», «партер», «афіша», «кур'єр», «бандероль» тощо).

Взагалі, французька мова довгий час (ХУІІ-ХІХ ст.) ві­дігравала роль «латинки» — мови науки, техніки та куль­тури.

У XX столітті замість французької мови місце міжна­родної мови посіла мова англійська, яка засвоїла велику кількість латинських, а, починаючи з XI століття, — також французьких слів. Крім того, у XIX столітті Англія стала законодавцем мод у галузі спорту, тому в цей період ба­гатьма мовами світу, у тому числі й українською, було за­своєно такі слова з англійської мови -.«футбол», «хокей», «баскетбол», «регбі» тощо (ця традиція триває й досі, якщо подивитися на такі спортивні терміни, як «спідвей», «бо- дібілдінг», «фристайл» тощо).

Те, що англійська мова сьогодні є головним джерелом поповнення термінологічної лексики для багатьох мов сві­ту, можна пояснити кількома причинами.

По-перше, англомовні країни досягли величезних успі­хів в економіці та поступово почали впливати на весь світ, причому не лише на держави третього світу, що розвива­ються (деякі з них обрали американську модель як зразок для наслідування), але й на розвинені країни Західної Єв­ропи та Японію.Тому англійська мова стала продуцентом термінологій з економіки, з інформаційних технологій, з техніки тощо: «лізинг», «дисконт», «консалтинг», «сканер», «трекбол», «хаб», «тролейбус», «ескалатор», «комбайн», «блюмінг» тощо.

По-друге, всі основні англомовні держави, такі, як США та Велика Британія, були серед переможців у Другій сві­товій війні й почали нав'язувати власні стандарти іншим, у першу чергу, переможеним країнам. Англійська мова по­чала сприйматися як мова переможців.

По-третє, Британія була свого часу однією з найбільших імперій, що мала колонії в усіх частинах світу, тому в ба­гатьох колишніх колоніях англійська мова тепер є держав­ною (Індія, Австралія, Уганда, Ямайка, Зімбабве тощо).

По-четверте, у багатьох галузях знання найбільший вне­сок протягом XX ст. зробили саме англомовні вчені.

Все це не могло не відбитися на розвитку національ­них терміносистем у мовах багатьох народів. Особливо це стосується таких галузей науки, як економіка та інформа­тика. Англійська термінологія цих галузей стала основою для формування відповідних термінологій в інших мовах.

Сьогодні у межах Європи поруч з англійською мовою іншою мовою міжнародного спілкування стає німецька. Термінологія німецькомовного походження набуває поши­рення в науці й техніці та починає впливати на національ­ні терміносистеми.

Українська мова також у різні часи зазнавала як пози­тивного, так і негативного впливу інших мов: старослов'ян­ської, грецької, латинської, а також мов-сусідів — німець­кої, польської, російської.

На різних етапах свого існування вона збагатилася сло­вами зі старослов'янської (мати, син, дочка, сестра, брат, стіл, вода, огонь, сосна), грецької (бібліотека, корабель, гра­матика, лексика, історія, математика), латинської (квад­рат, циркуль, радіус, аудиторія, календар, вірш, колір, шко­ла, корозія, турбіна, агрегат, мотор, інфінітив), німецької (шахта, цех, дах, майстер, абзац, шрифт, фарба), англій­ської (мітинг, трамвай, джаз, клуб), французької (серти­фікат, бюлетень, альбом, режим, балет), італійської (бас, браво, бутафорія, віолончель ) мов.

Багато запозичених слів стали загальновживаними (ле­вада, огірок, лиман), інші вживаються як терміни (теорема, формула). Деякі запозичені слова мають український відпо­відник (процент — відсоток, лінгвістика — мовознавство).