68. Спадкування за законом.

Спадкування за законом (ab intestato - спадкування всу­переч заповіту) мало місце в таких випадках: а) за відсутності заповіту; б) визнання його недійсним; в) смерті спадкоємців, зазначених в заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спадщини. В цих випадках спадкування наста­вало в порядку, встановленому законом; воно називалося ще спадкуванням «всупереч заповіту». Якщо заповідач висловив свою волю з відхиленням від вимог закону, то її не визнавали справжньою.

Як було зазначено, спадкування за законом виникло рані­ше спадкування за заповітом, пройшовши складний і трива­лий шлях становлення. Кардинальну реформу спадкування за законом здійснив Юстиніан новелами 118 і 127. Основні принципи спадкування за законом виробила преторська практика і практика центумвіральних судів, а піз­ніше законодавчо закріпив Юстиніан.

В основу спадкування за законом у «праві Юстиніана» бу­ло покладено когнатське (кровне) споріднення й індивідуаль­ну приватну власність. Усіх потенційних спадкоємців, тобто кровних родичів, Юстиніан розділив на п'ять класів, встано­вив черговість їх закликання до спадкування і допустив на­ступництво між спадкоємцями різних класів і ступенів. У разі відмови від спадщини закликаного спадкоємця спадщина ви­морочною не ставала, а до спадкування закликалися наступні за ступенем родичі.

Класи спадкоємців виглядали так.

І клас - низхідні родичі спадкодавця: діти, незалежно від статі й віку, онуки та ін. Оскільки за правилом про черговість спадкування ближчий ступень усуває від спадкування спад­коємців більш далекого ступеня, то за життя дітей спадко­давця їхні діти (онуки спадкодавця) до спадкування, як пра­вило, не закликалися. Однак, якщо на момент відкриття спадщини не було серед живих їх батька, котрий був би за­кликаний до спадкування, то спадкоємцями ставали його ді­ти.

II клас - висхідні родичі: батько й мати, дідусь і бабуся з боку батька, дідусь і бабуся з боку матері, інші висхідні ро­дичі, якщо вони були. До цього класу належали повнорідні брати й сестри спадкодавця та їхні діти. І в цьому випадку ді­дусі, бабусі, діти братів і сестер успадковують за правом представлення. Якщо до спадкування закликалися висхідні родичі, а також брати й сестри, спадщина поділялась порівну між усіма спадкоємцями, а якщо тільки висхідні - то на дві рівні частини з боку матері й батька.

III клас - неповнорідні брати і сестри та діти раніше по­мерлих неповнорідних братів й сестер. Останні закликалися до спадкування за правом представлення. Неповнорідними братами й сестрами вважалися ті, котрі мали або спільного батька й різних матерів (єдинокровні), або спільну матір, але різних батьків (єдиноутробні). Зрозуміло, спадкування для неповнокровних братів й сестер відкривалося після смерті тих із братів й сестер, з якими вони були в кровному зв'язку. Діти жінки, що мала шлюб з чоловіком, в якого були свої ді­ти, не були пов'язані кровним зв'язком між собою, вважали­ся зведеними братами й сестрами, а не повнорідними, і не могли успадковувати один після другого.

IV клас - решта бокових родичів без обмеження ступенів. При цьому родичі ближчого ступеня усували родичів більш далекого ступеня.

V клас - той із подружжя, хто пережив спадкодавця (чо­ловік після смерті дружини або дружина після смерті чолові­ка). Той з подружжя, хто пережив покійного, закликається до спадкування за умови, що нікого із перелічених у перших чотирьох класах родичів на момент відкриття спадщини не виявилося чи ніхто з них спадщину не прийняв.

Отже, у «праві Юстиніана» суворо витримувався принцип (крім випадків спадкування за правом представлення): одно­часне закликання до спадкування спадкоємців різних класів і ступенів не допускалося. Першими до спадкування за зако­ном закликалися спадкоємці першого класу (черги). Ніхто із спадкоємців другого та наступних класів за наявності спад­коємців першого до спадкування не закликалися. Закликання до спадкування спадкоємців другого класу могло мати місце лише у разі, якщо: а) спадкоємців першого класу на момент відкриття спадщини не виявилося; б) спадкоємці першого класу відмовилися від прийняття спадщини. Якщо ж спадко­ємців другого класу не було чи вони відмовилися прийняти спадщину, до спадкування закликалися спадкоємці третього класу. В разі відсутності останніх чи їх відмови прийняти спадщину до спадкування закликалися спадкоємці четверто­го класу. Якщо ж не було спадкоємців четвертого класу або вони відмовилися прийняти спадщину, до спадкування закли­кався той з подружжя, хто пережив спадкодавця.