9. Протимікробні та протипаразитарні лікарські препарати. Актуальність розділу.

Розділ включає в себе вивчення антисептичних, хіміотерапевтичних та протипаразитарних засобів.

Боротьба з патогенними мікроорганізмами на поверхні шкіри, слизових оболонок, в навколишньому середовищі фактично почалася з другої половини XІX сторіччя з появою антисептики, швидким розвитком мікробіології та хімії. Для успішної боротьби з мікроорганізмами на шляхах проникнення інфекції в організм та навколишнє середовище медичному працівнику необхідно засвоїти основні групи дезинфікуючих та антисептичних засобів.

Антибіотики відносяться до найбільш життєвонеобхідних хіміотерапевтичних засобів. Завдяки їм стало можливим одужання пацієнтів з легеневою формою чуми; різко знизилася смертність при таких хворобах, як черевний тиф, менінгит, туберкульоз та ін. Надмірне захоплення цією сильнодіючою групою хіміотерапевтичних засобів та недооцінка її потенційної небезпеки, нераціональне та малоефективне застосування привели до появи ряду небажаних наслідків антибіотикотарапії – ріст антибіотикорезистентності та полірезистентності мікроорганізмів і їх селекцію, ушкодження деяких органів та систем, розвиток неспецифічної сенсибілізації, збільшення частоти ендогенних, змішаних інфекцій, а також суперінфекцій. Приведені факти обгрунтовують необхідність більш обережного застосування антибіотиків та суворого дотримання основних принципів раціональної антибіотикотерапії. Коли виникає ситуація резистентності мікрофлори до антибіотиків, на допомогу приходять синтетичні протимікробні препарати (сульфаніламіди, похідні 8-оксихіноліну, нітрофурану та нафтиридину). Враховуючи можливі ускладнення синтетичних препаратів, є необхідність звернути основну увагу на рекомендації по запобіганню небажаних ефектів, чим і мають зайнятися спеціалісти – медики.

Перш ніж призначити хіміотерапевтичні засоби, необхідно виважити ризик, пов’язаний з їх застосуванням, порівняти зі ступінню захворювання та оцінити можливість використання іншого, потенційно менш токсичного, препарату.

Тема. Дезинфікуючі та антисептичні лікарські препарати.

Мета: засвоїти МД основних груп дезинфікуючих та антисептичних засобів. Вміти призначити та виписати рецепти на найбільш раціональні препарати, враховуючи конкретну ситуацію.

Контрольні питання.

1. Загальна характеристика антисептиків.

2. Хімічна класифікація:

А) галогени (хлорамін Б, р-н йоду спиртовий, р-н Люголя, йодинол, йодицерин);

Б) окисники (перекис водню, калію перманганат);

В) кислоти та луги (кислота борна, р-н аміаку);

Г) препарати ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь березовий, мазь Вишневського, мазь Вількінсона);

Д) препарати аліфатичного ряду (спирт етиловий 70º, 90º, 95º, р-н формальдегіду);

Е) препарати важких металів (ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, дерматол, ксероформ);

Ж) барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат);

З) детергенти (мило зелене, Цирегель, хлоргексидину біглюконат);

І) похідні нітрофурану (фурацилін).

3. МД окремих препаратів.

4. Характеристика основних препаратів кожної групи (спектр дії, застосування).

5. Отруєння солями важких металів. Допомога.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Виписати рецепт на:

1. 0,5% р-н калію перманганату 200 мл;

2. 0,1% р-н етакридину лактату 200 мл;

3. 0,2% мазь фурациліну 30,0;

4. 5% спиртовий розчин йоду 5 мл для зовнішнього застосування;

5. 2% спиртовий р-н діамантового зеленого 10 мл;

6. 3% р-н перикису водню 100мл;

7. 3% спиртовий р-н кислоти борної 10 мл, краплі у вуха;

8. 0,25% р-н цинку сульфату 10 мл, очні краплі;

9. 0,5% р-н хлоргексидину біглюконату 200 мл.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Западнюк В. Г., Гарбарець М. О., “Фармакологія з рецептурою”, К.: Вища школа – 1989.

2. Казанюк Т. В., Нековаль І. В., «Основи фармакології та загальної рецептури», К.: Здоров’я - 2007.

3. Трінус Ф. П., “Фармакотерапевтичний довідник”, К.: Здоров’я – 1998.

4. Черномордік, «Застосування антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів», К.: Здоров’я – 1988.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Скакун М. П., Посохова К. А., «Основи фармакології з рецептурою», Тернопіль: Укрмедкнига – 1999.

2. Педченко Е. П., Журавльова С. В., “Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях”. К.: Медицина - 2007.

3. Лисункін, Мохорт, “Фармакологічна дія на чутливі нервові закінчення”, К.: Здоров’я – 1991.

4. Машковський М. Д., “Лікарські засоби”, М.: Медицина – 2007.

Тема. Антибіотики.

Мета: знати класифікацію антибіотиків. Засвоїти фармакологію основних представників кожної групи. Вміти з’ясувати вибір та виписати оптимальний антибіотик при конкретній патології.

Контрольні питання.

1. Загальні принципи антибіотикотерапії.

2. Класифікація антибіотиків:

А) пеніциліни (калієва, натрієва та новокаїнова солі бензилпеніциліну, біцилін – 1, - 2, - 5, натрієва сіль оксациліну та ампіциліну, карбеніцилін);

Б) макроліди (еритроміцин, еритроміцину фосфат);

В) тетрацикліни (метациклін,олеандоміцин);

Г) цефалоспорини (цефазолін, цефалорідин);

Д) левоміцетини (левоміцетин, левоміцетину сукцинат розчинний);

Е) аміноглікозиди (канаміцин, мономіцин, неоміцин, гентаміцин);

Ж) рифаміцини (рифампіцин);

З) поліміксини (поліміксину-М сульфат).

3. Загальна характеристика антибіотиків (спектр та тип дії, можливості застосування, шляхи введення, розведення).

4. Побічні ефекти окремих груп антибіотиків, запобігання їм.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Виписати рецепт на:

1. Натрієву сіль бензилпеніциліну для в/м введення;

2. Натрієву сіль оксациліну для прийому внутрішньо;

3. Біцилін – 5;

4. Еритроміцин в капсулах по 0,1;

5. Метацикліну гідрохлорид;

6. Левоміцетину сукцинат розчинний для в/м введення;

7. 4% р-н гентаміцину сульфату по 2 мл;

8. цефалоридин;

9. поліміксину-М сульфат в таблетках.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Западнюк В. Г., Гарбарець М. О., “Фармакологія з рецептурою”, К.: Вища школа – 1989.

2. Казанюк Т. В., Нековаль І. В., «Основи фармакології та загальної рецептури», К.: Здоров’я - 2007.

3. Трінус Ф. П., “Фармакотерапевтичний довідник”, К.: Здоров’я – 1998.

4. Черномордік, «Застосування антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів», К.: Здоров’я – 1988.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Скакун М. П., Посохова К. А., «Основи фармакології з рецептурою», Тернопіль: Укрмедкнига – 1999.

2. Педченко Е. П., Журавльова С. В., “Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях”. К.: Медицина - 2007.

3. Лисункін, Мохорт, “Фармакологічна дія на чутливі нервові закінчення”, К.: Здоров’я – 1991.

4. Машковський М. Д., “Лікарські засоби”, М.: Медицина – 2007.

Тема. Синтетичні протимікробні лікарські препарати.

Мета: засвоїти фармакологію основних сульфаніламідних препаратів, похідних нітрофурану, 8-оксихіноліну та нафтиридину, фторхінолонів. Знати класифікацію та принципи раціональної хіміотерапії. Вміти вибрати та виписати оптимальний синтетичний протимікробний препарат при різних формах інфекційної патології.

Контрольні питання.

1. Загальна характеристика сульфаніламідних препаратів (МД та спектр дії).

2. Фармакологічна характеристика етазолу, сульфацилу натрію, фталазолу, уросульфану, сульфадиметоксину, сульфапіридазину, сульфалену, сульгіну.

3. Особливості дії комбінованих препаратів (бісептол, сульфатон).

4. Фармакологічна характеристика похідних нітрофурану (фурадоніну, фуразолідону).

5. Фармакологічна характеристика похідних 8-оксихіноліну (інтестопан, нітроксолін).

6. Фармакологічна характеристика похідних нафтиридину (кислота налідиксова).

7. Фармакологічна характеристика фторхінолонів (ципрофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин).

8. ПЕ синтетичних протимікробних засобів та міри по їх запобіганню.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Виписати рецепт на:

1. Офлоксацин;

2. Уросульфан;

3. Сульфапіридазин;

4. Сульфален;

5. Фталазол;

6. Бісептол;

7. Фурадонін;

8. Інтестопан;

9. Кислоту налідиксову.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Западнюк В. Г., Гарбарець М. О., “Фармакологія з рецептурою”, К.: Вища школа – 1989.

2. Казанюк Т. В., Нековаль І. В., «Основи фармакології та загальної рецептури», К.: Здоров’я - 2007.

3. Трінус Ф. П., “Фармакотерапевтичний довідник”, К.: Здоров’я – 1998.

4. Черномордік, «Застосування антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів», К.: Здоров’я – 1988.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Скакун М. П., Посохова К. А., «Основи фармакології з рецептурою», Тернопіль: Укрмедкнига – 1999.

2. Педченко Е. П., Журавльова С. В., “Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях”. К.: Медицина - 2007.

3. Лисункін, Мохорт, “Фармакологічна дія на чутливі нервові закінчення”, К.: Здоров’я – 1991.

4. Машковський М. Д., “Лікарські засоби”, М.: Медицина – 2007.

Тема. Протипаразитарні лікарські препарати.

Мета: засвоїти фармакологію протипаразитарних засобів. Вміти з’ясувати свій вибір та виписати препарати в рецептах.

Контрольні питаня.

1. Загальна характеристика, застосування, можливі ускладнення та їх запобігання для слідуючих груп:

А) протитуберкульозні засоби (рифампіцин, ізоніазид, етамбутол, натрію парааміносаліцилат);

Б) протиспірохетозні засоби (пеніциліни, бійохінол, бісмоверол);

В) противірусні засоби (оксолін, ремантадин, інтерферон, індоксуридин);

Г) засоби, що застосовують при тріхомонозі (метранідазол, трихомонацид, фазіжин, фуразолідон);

Д) протимікозні засоби (ністатин, леворин, гризеофульвін, амфотерицин, нітрофунгін, ундецин, клотрімазол);

Е) протигельмінтні засоби (піперазину адіпінат, левамізоль, нафтамон, вермокс, екстракт чоловічої папороті густий);

Ж) фітотерапія при гельмінтозах (гарбузове насіння, кора гранатника, часник, полин).

2. Загальна характеристика протибластомних препаратів. Механізм цитостатичної дії.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

Виписати рецепт на:

1. бійохінол;

2. примахін;

3. метронідазол таб. 0,25 та вагінальні суппозиторії;

4. натрію парааміносаліцилат таб. 0,5;

5. рифампіцин капсули по 0,15;

6. левамізоль таб. по 0,05 № 2;

7. екстракт чоловічої папороті густий капс. 0,5;

8. ремантадін таб. 0,05;

9. флуконазол.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Западнюк В. Г., Гарбарець М. О., “Фармакологія з рецептурою”, К.: Вища школа – 1989.

2. Казанюк Т. В., Нековаль І. В., «Основи фармакології та загальної рецептури», К.: Здоров’я - 2007.

3. Трінус Ф. П., “Фармакотерапевтичний довідник”, К.: Здоров’я – 1998.

4. Черномордік, «Застосування антибіотиків та інших хіміотерапевтичних препаратів», К.: Здоров’я – 1988.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Скакун М. П., Посохова К. А., «Основи фармакології з рецептурою», Тернопіль: Укрмедкнига – 1999.

2. Педченко Е. П., Журавльова С. В., “Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях”. К.: Медицина - 2007.

3. Лисункін, Мохорт, “Фармакологічна дія на чутливі нервові закінчення”, К.: Здоров’я – 1991.

4. Машковський М. Д., “Лікарські засоби”, М.: Медицина – 2007.