Моральне виховання
Таблиця “Рівні морального розвитку (Л. Колберг)”
Поведінка визначається зовнішніми обставинами, а точка зору інших людей не враховується. Дитина слухається, щоб уникнути покарання.
Передморальний рівень
Перша стадія: думка формується у залежності від тієї винагороди або покарання, яке може отримати дитина за даний вчинок (“Я повинен зробити те, що обіцяв, інакше покарають”).
Друга стадія: думка про вчинок формується відповідно до вигоди, яку мужно отримати (“Якщо ти мені зробив погано, то і я тобі зроблю погано”).
Конвенційний рівень
Третя стадія: думка грунтується на тому, чи отримає вчинок схвалення інших людей чи ні.
Четверта стадія: думка формується згідно із встановленим порядком, повагою до влади і встановленими нею законами.
Постконвенційний рівень
П’ята стадія: думка про вчинок ґрунтується на повазі демократично прийнятого рішення або на принциповій повазі до прав людини.
Шоста стадія: вчинок класифікується як правильний, якщо він продиктований совістю, незалежно від його законності або думки інших людей (“Роби з іншими так, як ти б хотів, щоб робили з тобою”).
Почуття, які переживає людина при порушенні моральних норм:
Страх з приводу можливих наслідків і очікування на покарання
Бажання відшкодувати завданий збиток і відновити вихідне положення;
засудження себе і переживання своєї провини.
Механізми інтеріоризації норм і правил моральної поведінки:
Імітація — усвідомлене прагнення дитини копіювати певну модель поведінки.
Ідентифікація — засвоєння чужих моделей поведінки, установок, цінностей як своїх власнийх.
Почуття сорому — механізм заборони певної повденки. Виникає при усвідомленні того, що можуть бути санкції, покарання за порушення загальноприйнятих норм поведінки.
Почуття провини — механізм, який лежитьв основі глибокого внутрішнього переживання невідповідності поведінки власним уявленням про правильну поведінку.
Роль дитячого колективу у вихованні особистості
Таблиця “Механізм впливу класу на особистість школяра”.
Таблиця “Моделі розвитку відносин між особистістю і колективом”.
Риси особистості, які формуються у високорозвиноутому колективі:
Співпереживання за успіх або невдачу будь-якого члена колективу, тобто емоційне залучення кожного учня до групи як до цілого, ототожнення себе з колективом.
Задоволення перебування в даному колективі через задоволення спілкування з товаришами, соціально-психологічним кліматом, тим, що поряд із тобою однодумці, які розуміють тебе і як розумієш ти.
Колективістичне самовизначення, тобто протидія негативним влпивам ззовні, сприймання цих впливів через призму ідейних та моральних установок колективу.
Віра всіх членів колективу в досягнення поставлених цілей, оптимізм.
Суспільна спрямованість мотивів занять ушколі, коледжі, ВНЗ.
Вплив внутрішньогрупового статусу на формування і розвиток особистісних якостей:
Високий статус призводить до розширених контактів, розвиваючи комунікативні якості, формуючи упевненість в собі, своїх силах. Приймаючи цінності класу, в які зазвичай включається значущість навчальної діяльності, дитина прагне краще вчитися, що сприяє прискореному когнітивному, інтелектуальному розвитку.
Низький статус створює досить серйозні проблеми для соціальної адаптації дитини і формування соціально бажаних якостей. Дитина, яка позбавлена спілкування з однолітками або зазнає комунікативної депривації, зростає замкнутою, часто похмурою. Сильно страждає її комунікативна сфера, гасне потреба в спілкуванні, гальмується розвиток комунікативних навичок. Переживання з приводу свого статусу впливають на емоційно-мотиваційні особистісні якості школяра.
Таблиця “Зв’язок соціального статусу учнів в класі з їх якостями”.
Зв’язок соціального статусу учнів в класі з їх якостями
Якості |
Коефіцієнт кореляції |
Приваблива зовнішність |
0,,75-0,87 |
Учнівські ділові якості (розум, успішність) |
0,62-0,68 |
Чуйність, прагнення допомогти товаришам |
|
Сила волі, сміливість |
|
Старанність в навчанні |
|
Запальність |
|
Самовпевненість |
|
Впертість |
|
Образливість |
|
Робота психолога
з ізольованими і відкинутими:
з’ясувати причини такої позиції школяра (комунікативна мотивація, комунікативні навички, ціннісно-орієнтаційний конфлікт з групою тощо);
визначити основні напрямки роботи: індивідуальна або групова корекційна робота, інтеграція школяра в класний колектив тощо.
з негативними лідерами:
корекція у негативного лідера певних індивідуально-психологічних характеристик;
робота з групою підтримки лідера або створення умов, коли їх взаємовплив зводиться до мінімуму;
усунення недоліків в роботі групи;
робота з неефективним типом управління класом — робота з керівництвом.