Тема 6: психологія виховання
Виховання — це процес формування особистості в цілому або окремих її якостей.
Виховання — це цілеспрямована змістовна, професійна діяльність педагога, що сприяє максимальному розвитку особистості людини, входженння дитини в контекст сучасної культури, становлення її як субєкта і стратега власного життя вільної людини.
Критерії вихованості:
Рівень сформованості етичних потреб. Почуттів, звичок — зміст етичної сфери: те, чим керується людина.
Рівень довільності поведінки — моральна стійкість людини, уміння долати труднощі неможливі без уміння управляти своїми бажаннями, своєю поведінкою.
Психологічні умови формування особистості:
Виховання передбачає вплив на емоційну сферу. Цей вплив повинен торкнутися всієї особистості, всього суб’єктивного світу людини.
Активність і самостійність самих учнів.
Врахування принципу розвитку в діяльності.
Відсутність підкріплення, заохочення або осуду заважає дитині правильно орієнтуватися в ситуації, призводить до згасання мотиву.
Принципи виховання:
зв’язок виховання з життям, працею;
виховання особистості в колективі і через колектив;
єдність вимог при дотриманні поваги до особистості;
послідовність, наступність неперервність виховання;
відповідність виховання віковим та індивідуальним особливостям учнів.
Закономірності виховання
Педагогічні закономірності виховання — це адекватне віддзеркалення об’єктивної дійсності виховного процесу, який володіє загальними стійкими властивостями за будь-яких конкретних обставин.
Закономірності виховання (П. І. Підкасистий):
Виховання дитини здійснюється лише шляхом її активності. Ступінь зусиль дитини повинен відповідати ступеню її можливостей.
Зміст діяльності дітей в процесі їх виховання визначається на кожен момент розвитку актуальними потребами дитини. Якщо не враховувати вікові зміни потреб дитини, то процес виховання іде важко і часто порушується.
Дотримання пропорційного співвідношення зусиль дитини і зусиль педагога в спільній діяльності. Спільно розділена діяльність допомагає дитині відчути себе суб’єктом діяльності, а це надзвичайно важливо для вільного творчого розвитку особи.
Лише в умовах любові і захищеності дитина легко і вільно виражає свої ставлення, сприятливо розвивається.
Організовувана діяльність повинна супроводжуватися або закінчуватися ситуацією успіху, яку повинна пережити кожна дитина. Ситуація успіху — це суб’єктивне переживання досягнень, внутрішня задоволеність дитини самою участю в діяльності, власиними діями і отриманими результатами. Позитивне підкріплення — найзагальніша умова створення ситуації успіху.
Виховання повинне носити прихований характер, діти не повинні відчувати себе об’єктом педагогічних повчань.
Цілісність особи диктує педагогом цілісність виховних впливів.
Вимоги до виховання (Є. П. Ільїн):
У вихованні важлива єдність позицій та вимог сім’ї, школи і суспільства.
Виховується особистість в цілому; зміна однієї моральної якості впливає і на прояв інших моральних якостей на всій поведінці людини.
Процес виховання — тривалий і вимагає систематичних педагогічних впливів, а не окремих поодиноких вихованих заходів. Результати виховних впливів є, за звичай, сильно відтермінованими, вони не очевидні настільки, як процес навчання.
Результати виховного процесу носять неоднозначний характер: один і той же виховний вплив в різних ситуаціях та в різних учнів може дати різні результати.
Система виховних засобів повинна бути мінливою, враховувати вік, стать, ступінь стосунків в колективі тощо.
Слід враховувати як роль умов життя, так і біологічного розвитку організму. Дитина не може за велінням вихователів переступати через особливості та можливості віку.
Виховання має на меті підготувати дітей до дорослого життя. Проте при цьому не слід забувати, що і теперішнє життя має для дитини цінність.
Существовала некогда пословица,
Что дети не живут, а жить готовятся.
Но вряд ли в жизни пригодится тот,
Кто жить, готовяс, в детстве не живет.