113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.

Екологічна безпека це комплекс заходів спрямованих на зниження шкідливих наслідків сучасного промислового виробництва і викидів в атмосферу

Екологічна безпека реалізується на:

-глобальному,

-регіональному

-локальному рівнях

На глобальному рівні екологічна безпека забезпечується через прогнозування і відстеження процесів в стані біосфери в цілому і складових її сфер (глобальна зміна клімату, парниковий ефект, озоновий екран, опустелювання планети, забруднення Світового океану) (ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП)

Регіональний рівень включає великі географічні або економічні зони, а іноді території декількох держав. Контроль і управління здійснюються на рівні уряду держави і на рівні міждержавних зв'язків (об'єднана Європа, Союз африканських держав)

На цьому рівні система управління екологічною безпекою включає в себе:

екологізацію економіки

нові екологічно безпечні технології

витримування темпів економічного розвитку, які не перешкоджають відновленню якості навколишнього середовища і сприяють раціональному використанню природних ресурсів

Локальний рівень включає міста, райони, підприємства металургії, хімічної, нафтопереробної, гірничодобувної промисловості та оборонного комплексу, а також контроль викидів, стоків, та ін.

Рішення конкретних локальних проблем визначає можливість досягнення мети управління екологічною безпекою регіонального та глобального рівнів

До основних критеріїв екологічної безпеки відносять:

-Біологічні

-Екологічні

-Ландшафтні і географічні

-Ресурсні

-Політико-інформаційні

-Моральні й правові

-Індивідуальні

-Генетичні

-Соціальні

-Психологічні

-Економічні

-Технічні

114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.

Забруднення природного середовища — це таке привнесення в геосистему різних речовин і сполук, за якого перевищуються граничні концентрації, а отже, і місткість геосистеми.

На сьогоднішній день існують наступні глобальні проблеми: безпосереднє забруднення навколишнього середовища; збільшення масштабів сировинних ресурсів природного походження.

Видобуток вугілля супроводжується відкачуванням сотень мільйонів тонн води, нафти — навпаки закачуванням, а за останніми даними, водоспоживання подвоюється приблизно кожні 10 років, причому найбільша кількість води йде на зрошення (57%). Промисловість використовує 30%, на побутові потреби населення йде 6%, сільськогосподарське будівництво споживає 4%, рибне господарство — 3%.

Обидві проблеми тісно пов'язані, бо друга викликає першу. Окремі види забруднень особливо помітно впливають на екологічні системи і залежить це не лише від масштабів виробництва. Багато технологій розроблено без урахування екологічного фактора, часто вони малоефективні щодо одержання кінцевого продукту, але завдають значної шкоди природі.

Прикладом того, як технічний прогрес може обертатись регресом, є механічний обробіток грунту. Створені потужні трактори, плуги, культиватори і борони, які можуть обробляти грунт на глибину 27 см і більше. Виявилось, що підвищення інтенсивності механічного обробітку грунту порушує його мікроструктуру, негативно позначається на врожайності і стимулює ерозію. Застосування потужнішої (а відповідно і важчої) техніки призводить до збільшення механічного тиску на грунт.