108.Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.

Гарантування державою енергетичної безпеки це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки та соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

На формування раціональної структури паливно-енергетичного балансу країни впливають наступні фактори: 1)рівень забезпечення країни власними ресурсами, 2)енергетична місткість наявних енергоресурсів, 3)економічна ефективність використання палива, 4)пріоритети розвитку окремих галузей економіки, 5)вартість технологій перетворення первинних енергоресурсів та коефіцієнт корисної дії технології їх перетворення, 6)екологічні вимоги до застосування технологій перетворення енергоресурсів.

Головними напрямами підвищення рівня енергетичної безпеки є: - збільшення видобутку і споживання власних енергоресурсів

- активне впровадження політики енергозбереження та заходів щодо зменшення енергоємності всього господарського комплексу країни

- модернізація підприємств паливно-енергетичного комплексу

- розвиток відновлювальної енергетики

- диверсифікація поставок палива

Сучасна система державного регулювання паливно-енергетичного комплексу країни

Головні заходи щодо зниження енергетичної залежності є: - Підвищення рівня власного виробництва ПЕР (за рахунок зростання обсягів їх видобутку, зменшення абсолютного рівня імпорту, ефективного та оптимального енергоспоживання)

- Диверсифікація джерел зовнішнього постачання ПЕР, забезпечивши не менш 3-х джерел постачання по кожному виду енергоресурсів з 25-30% забезпечення від загального обсягу

- Забезпечення внутрішньої енергетичної незалежності (монополії, запаси, державний контроль)

109

110.Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.

Енергетична безпека держави передбачає такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних та потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

Основними загрозами енергетичній безпеці є: - висока енергоємність ВВП, - висока частка імпорту палива з однієї країни в загальному його обсязі, - висока частка домінуючого паливного ресурсу у споживанні енергоресурсів, - значний знос основних виробничих засобів підприємств паливно-енергетичного комплексу, - недостатній обсяг видобутку джерел енергії (нафта, газ, вугілля), - неповне завантаження транзитних частин нафтогазотранспортних систем.

Загроза наростання регіональних енергетичних диспропорцій полягає в збільшенні кількості країн і великих регіонів, розвиток яких не є забезпеченим власними енергоресурсами. Швидке зростання залежності від імпорту енергії демонструють найбільш швидко розвиваються (Китай, Індія), які поки не можуть гарантувати собі стійкість енергетичного імпорту.

Окремо тут варто сказати про проблему енергетичної бідності. На думку експертів Світового Банку, зараз на перший план виходять проблеми відсутності доступу значного числа найбідніших верств населення до екологічно чистої та економічно доступної енергії, включаючи електрику. За умови збереження існуючої тенденції, до 2030 р. електрикою не зможуть користуватися 1.4 мільйона чоловік, всього на 200 мільйонів менше, ніж сьогодні.