95. Методи оцінки тіньової економіки.

Методи оцінки тіньової економіки, що найчастіше використовуються в практиці різних країн, можна умовно об’єднати в такі групи: 1. Мікрометоди (прямі методи). 2. Макрометоди (непрямі методи). До першої групи можна віднести метод товарних потоків, коли вивчається шлях товарів і послуг від виробника до споживача, а також зіставляються дані щодо ресурсів товарів і послуг і їх використання на проміжне споживання, кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт, отримані з різних джерел інформації, на основі незалежних оцінок. Для альтернативних оцінок різних макроекономічних показників можуть використовуватися математичні моделі (для оцінки випуску малими і середніми економічними одиницями — на базі даних щодо великих підприємств; для оцінки доходів населення — на базі відношення між доходами та витратами на певні товари й послуги). До мікрометодів відносять також опитування населення та експертів, вибіркові обстеження, аналіз записів податкових книг. Макрометоди — це методи непрямих оцінок тіньової економіки (окремих її компонентів), засновані або на інформації про окремі фактори чи явища, або на порівняльному аналізі даних, одержаних з різних джерел. Така інформація дає змогу уявити масштаби та тенденції розвитку тіньової діяльності в рамках певної групи одиниць або певного явища. Ці дані потім поширюються на всю відповідну сукупність одиниць чи явищ. До макрометодів належать: 1) обстеження домашніх господарств і окремих їх членів; 2) змішані обстеження домашніх господарств і некорпоративних підприємств (виробничі одиниці приватного сектору і їх власники).

Перевагу в Європейському союзі надають непрямим

("indirect methods")

• метод різниці між національними витратами та доходами населення,

• метод різниці між офіційною та реальною робочою силою,

• метод угод,

• метод попиту на валюту,

• електричний метод (метод Кауфман-Калиберда, метод Лацко),

• моделювання.

96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.

Важливою проблемою сучасного розвитку економіки України є значні обсяги її тонізації. Тіньова економіка чинить значний негативний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються у суспільстві. Поширення тіньової економіки веде до різкого зниження ефективності державної політики, утруднення регулювання економіки ринковими методами, застосування інструментів податкової політики.

Серед основних чинників, які визначають надзвичайне зростання обсягів тіньової економіки на сучасному етапі розвитку держави, можна назвати: неефективність управління державною власністю і захисту прав власників; відсутність стабільного законодавства, яке регламентує економічну діяльність; недоліки у діяльності судової влади; незбалансованість державної регуляторної політики; відсутність стабільного законодавства, яке регламентує економічну діяльність.

Головними технологіями тінізації економіки і, відповідно, основними формами прояву тіньових доходів у сучасній Україні є такі:

1.Тіньова зайнятість і нелегальне виробництво товарів і послуг.

2.Приховування прибутків підприємств і доходів громадян від оподаткування, необґрунтовані податкові пільги та заборгованість із заробітної плати.

3. Шахрайство у фінансово-кредитній сфері та у ціноутворенні.

4.Масове розкрадання державної власності, в тому числі у процесі її роз­державлення та приватизації.

5.Кримінальний бізнес з торгівлі наркотиками, зброєю, людьми, інтелектуаль­ною власністю та ін.

6.Комп'ютерна злочинність.

7.Відмивання "брудних" грошей (капіталу).

Подальша тінізація економіки та розвиток корупції перетворюють Україну на нове макроекономічне утворення - так звану тіньову парадержаву, що є утворенням макроекономічного рівня державного типу, в якому, через високий рівень корупції і тінізації, державні послуги та суспільні блага розподіляються, на жаль, за ринковим принципом. У такому утворенні існують корупційні ринки державних послуг та суспільних благ: адміністративно-господарських рішень, державних посад, привілеїв і пільг, державного захисту прав і свобод, державної освіти і науки.

Важливим чинником детінізації економіки має стати продовження широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, заохочення інвестиційної діяльності та нагромадження амортизаційних фондів підприємств, мінімізацію витрат на виконання й адміністрування податкового законодавства.

97-98