88. Поняття та специфіка тіньової економіки.

Суть поняття "тіньова економіка" спеціалісти визначають по-різному. Одні науковці визначають його, як стан розвитку кризових, криміногенних процесів в економіці, коли доходи злочинного походження стали засобом скоєння злочинів, а отримані за їх рахунок доходи – трансформувались не законні, інші – як економічна діяльність, яка з якихось причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту, або включає ті види економічної діяльності, які не записані на національних дохідних рахунках.

Формують декілька теоретичних підходів до визначення поняття «тіньова економіка»:

- юридичний (правовий) – коли головним критерієм віднесення до тіньової економіки є незаконний характер діяльності, тобто поза межами офіційного законодавства:

- економічний - тіньова економіка визначається як виробництво приховане від податків;

- статистичний - критерієм віднесення до тіньової економіки є неврахування господарської діяльності органами статистики;

- соціологічний - підвищена увага до соціальних моментів, неекономічної мотивації, до соціального статусу учасників тіньової економіки;

- комплексний - враховує всі вищезазначені підходи.

Види тіньової економіки: легальна (але не врахована статистичними органами); - прихована; - кримінальна.

Тіньова економіка може бути розподілена на зони – неофіційну, підпільну та фіктивну економіку. При цьому в неофіційній будуть задіяні власники, акціонери, менеджери, виконавці, в підпільній – сфера матеріального виробництва та невиробничої діяльності, а фіктивну представляють хабарництво та фіктивні угоди.

В тіньовій економіці можна виділити як позитивні так і негативні фактори. До позитивів відносять нагромадження капіталу; додаткові робочі місця; реалізація ідей; формування механізмів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки (колекторські фірми); виробництво стратегічних та імпортозамінних товарів та послуг. До негативів: зменшення обсягів податків, неврегульованість розвитку економіки, зниження інвестиційної привабливості національної еокноміки, неможливість використання тіньових коштів в екстрених цілях.

90. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу.

Напрями зниження тіньової діяльності у сфері підприємництва

Створення умов для легалізації тіньових структур

Зниження податкового тиску, захист інтересів підприємців

Стимулювання підприємницької діяльності

Застосування жорстких адміністративних і каральних заходів

Усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади

Державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові:

Адміністративна складова детінізації

Впровадження механізму безповоротності покарання порушників податкового законодавства

Зробити мінімізацію податків економічно невигідною

Порушення повинно підпадати під адміністративну відповідальність

• Мотиваційна складова детінізації

Зниження податкового навантаження

Спрощення податкового законодавства

Покращення якості державних послуг

До економічних засобів детінізації бізнесу відносяться:

Реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком

Формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленим до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними

Застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподаткування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва)

Запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній

Застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та інші

Спрощення податкового законодавства, забезпечення його прозорості, стабільності та упорядкованості;

Покращення інвестиційного клімату та активізації притоку закордонних та внутрішніх капіталів через спрощення державного регулювання підприємництва, мінімізацію податкового тиску, прозорість надання податкових пільг;

Підвищення контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, а також забезпечення прозорості, гласності та доступності громадськості до приватизаційних процесів;

Гарантування на державному рівні жодних спроб притягнення до кримінальної відповідальності власників капіталів, що отримані незаконним шляхом, але за умови залучення таких капіталів до виробничої сфери економіки.