67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.

Офшорні зони — це позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах).

Офшорні зони підрозділяються на дві основні групи:

• класичні офшори

• "податкові сховища".

Класичні офшори — пільговий режим для людей, що віддають перевагу технологіям утаємничення свого бізнесу. У цих країнах офшорні компанії користуються режимом найбільшого сприяння. їх звільняють від податків, гранично спрощують проце­дуру реєстрації і, що головне, не цікавляться ні походженням капіталу компанії, ні його розміром, ні особистостями їх власників, ні фінансовою і податковою звітністю.

Офшорні зони бувають не тільки фінансові, іноді вони спеціалізуються по інших галузях.

Друга група офшорних зон суттєво відрізняється від першої. В основному, набагато менш ліберальним ставленням до офшорних компаній:

1. там вони найчастіше не мають можливості відбутися від держави копійчаними щорічними внесками, а сплачують податки, правда, дуже невисокі (близько.5%). Тому часто ці країни називають "податковими притулками";

2. держава, як правило, достатньо пильно цікавиться особистостями фундаторів. Треба мати не менше двох акціонерів і двох директорів, дані про які заносяться в спеціальні реєстри. І хоча звичайно ці ролі виконують підставні особи, все одно така процедура не завжди буває приємна для тих, хто вдається до повної конфіденціальності свого бізнесу;необхідно проводити щорічну аудиторську перевірку і надавати звіт фіскальним органам.

Офшорні зони з низьким рівнем оподаткування - офшори в таких зонах звичайно обкладаються податками, але за дуже скромною ставкою, вимоги до бухгалтерського і фінансового обліку офіційно регламентуються;

Офшорні зони з пільговими схемами оподаткування - офшорні компанії в даних зонах вигідні при грамотному використанні особливостей місцевого комерційного та фінансового законодавства;

В залежності від цілей, яких бажає досягти власник офшорної компанії, розрізняють офшори, які підходять:

1) для організації та ефективного здійснення посередницьких експортно-імпортних торговельних операцій;

2) для відкриття депозитів, розрахункових, мультивалютних, кредитних, дебетово-кредитових і інших рахунків в іноземних банках різного класу (від стандартних і до першокласних), організації розрахунків між контрагентами за допомогою таких дієвих фінансових інструментів, як акредитив, інкасо або чек;

3) для оптимізації податкових витрат, тобто офіційної та законної мінімізації витрат на сплату податків;

4) для усунення проблем з подвійним оподаткуванням отриманих доходів або іншого використання норм (або ж їх відсутності) ратифікованих конвенцій та угод про уникнення подвійного оподаткування.

68. Вплив глобальної фінансової кризи на різні країни та регіони

Світова фінансова економічна криза поширилась у 2007 році, коли на світових фондових ринках відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків та фінансових компаній.

Проаналізувавши дану ситуацію я вважаю з огляду на ризики та скорочення експортоорієнтованого виробництва внаслідок падіння світового попиту та ускладнення платежів за експортними операціями, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на розширення внутрішнього попиту на групу експортних товарів і, тим самим, посилення ролі внутрішнього виробництва. Також в умовах фінансової кризи стратегічним напрямом діяльності уряду є стимулювання збільшення інвестицій у реальний сектор національної економіки.

Відновлення економіки після фінансової кризи йде нерівномірно, економічне зростання в розвинених країнах дуже низьке, а економіка країн, що розвиваються, навпаки, "перегрівається". «Зростання у країнах з розвиненою економікою, епіцентрі фінансової кризи, залишається дуже низьким, а безробіття - занадто високою. У той же час країни з ринковою економікою - особливо в Азії та Латинській Америці - рвуться вперед, і в результаті їм доводиться мати справу з "перегрівом" економіки. Країни з низькими доходом виявилися досить стійкими, але вони зараз страждають від високих цін на продовольство і паливо.

69. Характеристика заходів виходу з країн з глобальної фінансової кризи.

- прийняті безпрецедентні узгоджені фіскальні заходи

- різке скорочення відсоткові ставки, центральні банки взяли зобов'язання проводити політику стимулювання економічного зростання

- відновлення внутрішньої системи кредитування та багатосторонні міжнародні потоки капіталу, відновлення нормального потоку кредитів на фінансових системах й забезпечення стійкості системоутворюючих установ

- співробітництва урядів

- заходи до створення сильнішогї, глобальніше згуртованої наглядової і регулятивної системи майбутнього фінансового сектора, яка підтримуватиме стійкого світового зростання і відповідатиме потребам бізнесу і громадян.

- реформувати, і модернізувати фінансові установи

- бажано досягти новий глобальний консенсус у питанні про основних цінностях та принципи, які стимулювати стійку економічну активність

- пожвавлення світової торгівлі, і інвестицій

- підтримка тих, кого торкнувся криза, з допомогою робочих місць і вжиття заходів на підтримку зростання надходжень