65. Система показників оцінки рівня фінансової безпеки: підходи мвф та вітчизняна практика.

Основні критерії фінансової безпеки - це оцінка стану економіки під кутом зору найважливіших процесів, що відображають сутність фінансової безпеки. Основним критерієм фінансової безпеки, на думку вітчизняних науковців, є здатність економіки країни зберігати або швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) зовнішніх поставок ресурсів або кризових ситуацій внутрішнього характеру, що утворюються в державі.

А також:критеріальна оцінка безпеки включає оцінку ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку; рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності рівню найбільш розвинутих і передових країн, а також рівню, за якого загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентоспроможності економіки; цілісності територій і економічного простору; суверенітету, незалежності та можливостей протистояння зовнішнім загрозам; соціальної стабільності, а також умов розв'язання соціальних конфліктів та запобігання їм.

Визначено, що, критерії можуть бути якісними або кількісними і, у свою чергу, диктують вибір певних показників, які при порівнянні з відповідними індикаторами визначають стан фінансової безпеки.

До індикаторів, які описують стан фінансової безпеки країни і виступають основними факторами впливу на фінансову незалежність держави, можна віднести:

– рівень присутності іноземного капіталу в рамках іноземних – прямих і портфельних – інвестицій;

– рівень монетизації ВВП;

– дефіцит державного бюджету;

–ступінь доларизації національної економіки;

– швидкість обігу готівки;

– динаміка процентних ставок за банківській кредит;

– відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;

– валютний курс;

– питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів тощо.

66. Сутність та характеристика офшорних зон, їх вплив на міжнародну фінансову безпеку.

Офшорні зони — це позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування й фінансування в валютах інших країн (євровалютах). Синоніми офшорної зони — офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.

Основні ознак у визначенні офшорних зон:

1. Оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення.

2. Фінансова секретність. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар'єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни.

3. Валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти валютному контролю не піддаються

4. Комунікації. Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв'язку — добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв'язку для з'єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв'язок.

5. Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв'язки і можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (перекази, акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фундацій коштів як "скарбничка" грошей.

Недоліків для економіки країни: створення передумов для відтоку капіталу, підтримка тіньового сектору економіки, скорочення зайнятості в країнах- донорах, отримання позаконкурентних переваг компаніями, які використовують офшори, негативний вплив на соціально-економічну ситуацію в країнах-донорах, пов'язаний з ухиленням від оподаткування, несправедливі податкові умови та інші .