1. Характерні особливості

Основними рисами міжнародного тероризму є глобалізація, професіоналізація і опора на екстремістську ідеологію. Також наголошується використання терористів- самогубців, загроза використання неконвенційного ( ядерного, хімічного або бактеріологічного) зброї та раціональний підхід ^[1] [9].

Резолюція 1373 Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року відзначає "тісний зв'язок між міжнародним тероризмом і транснаціональною організованою злочинністю, незаконними наркотиками, відмиванням грошей, незаконним обігом зброї та незаконними перевезеннями ядерних, хімічних, біологічних та інших потенційно смертоносних матеріалів ". Фахівці відзначають також зростання технічної оснащеності терористів і їх негласну підтримку з боку деяких держав.

Для досягнення своїх цілей терористичні організації широко використовують мережу Інтернет, радіо і телебачення.

Міжнародний тероризм представляє особливу небезпеку у зв'язку з тим, що загрожує міжнародного правопорядку і міждержавним відносинам. Будь-яка акція міжнародного тероризму зачіпає інтереси декількох (як мінімум двох) держав і для припинення або попередження таких акцій необхідно широке міждержавне співробітництво ^[14].

Асиметрична війна — вид війни, який характеризується істотною різницею у військовій силі або можливостях використання стратегій і тактик сторонами-учасниками.

Терміном «асиметрична війна» можна описати конфлікт, в якому ресурси двох сторін суттєво розрізняються, і під час боротьби суперники намагаються використовувати характерні недоліки один одного. Такі війни часто включають стратегії і тактики нетрадиційних війн: «слабкий» комбатант намагається використовувати таку стратегію, щоб компенсувати власну різницю і в кількісному, і в якісному відношенні. Такі стратегії не обов'язково є мілітаризованими. І це різко контрастує з симетричними війнами, де дві сторони мають подібну віськову силу та ресурси і покладаються на тактики, які в цілому є подібними, відрізняючись лише в деталях і виконання.

Цей термін часто використовується для описання того, що називають «тероризмом», «каральними акціями» та «контр терористичними операціями», по суті, насильницький конфлікт між офіційними військовими та неофіційним, слабо екіпірованим, але гнучким супротивником.

51. Характеристика участі нато та Європейського союзу у боротьбі з міжнародним тероризмом.

Зважаючи на необхідність зміцнення солідарності у сьогоднішньому середовищі безпеки, особливо в галузі боротьби з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення, політика партнерства НАТО постійно розширюється з метою розбудови більш близьких і результативних відносин з широким спектром країн і міжнародних організацій. Це країни-партнери з євроатлантичного регіону, країни ширшого середземноморського регіону, “контактні” країни, такі як Японія, Австралія, Пакистан і Китай та міжнародні організації, такі як Європейський Союз, Організація з безпеки і співробітництва в Європі та ООН

Відносини НАТО-ЄС охоплюють широке коло питань, що становлять спільний інтерес в галузі безпеки, оборони, врегулювання кризових ситуацій, боротьбу з тероризмом, розвиток сумісних і взаємодоповнюючих військових ресурсів, а також планування на випадок надзвичайних ситуацій.

Політичні принципи стратегічного партнерства НА ТО-ЄС:

- ефективні спільні консультації;

- рівність ЄС і НАТО у процесі прийняття рішень;

- повага до інтересів країн-членів ЄС і НАТО;

- повага до принципів Статуту ООН;

- узгоджена, прозора і координована розробка вимог військової спроможності, спільних для двох організацій.

НАТО і ЄС поділяють спільні цінності та стратегічні інтереси. ЄС є унікальним і вагомим партнером НАТО. В сучасних умовах фінансових труднощів НАТО і ЄС поглиблюють практичну співпрацю у рамках військових операцій, розширюють політичні консультації та цілковито співпрацюють у розбудові сучасного оборонного потенціалу. НАТО і ЄС працюють пліч-о-пліч у рамках операцій із подолання наслідків кризових ситуацій, підкріплюючи зусилля один одного, зокрема в Афганістані, у Косові та у боротьбі з піратством. НАТО визнає, що ЄС потребує більш потужних і боєздатних оборонних сил. НАТО також визнає занепокоєння деяких країн – членів Альянсу, що не входять до складу ЄС, та їхні суттєві внески у зміцнення потенціалу ЄС, щоб забезпечити його здатність реагувати на спільні загрози в галузі безпеки. Щодо стратегічного партнерства між НАТО і ЄС, необхідно забезпечити якомога активніше залучення країн НАТО, що не є членами ЄС, у цих зусиллях НАТО тісно співпрацює з ЄС, з метою гарантування того, щоб оборона та ініціативи ЄС щодо зведення та обміну ресурсами доповнювали і взаємно підсилювали одна одну. ЄС докладає зусилля зокрема в галузі дозаправлення у повітрі, медичного забезпечення, військово-морського спостереження та підготовки.