47.Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.

ООН було створено для об'єднання всіх демократичних держав з єдиною метою протидії загрозам міжнародному світу і загальну стабільність. Але досягнення цього нереально, до того часу, доки всі члени міжнародного співтовариства не усвідомлюють той факт, що реалізація їх індивідуальних інтересів неможлива без втілення колективних інтересів усієї світової спільноти. ООН відповідно до своїм статусом несе головну відповідальність у підтриманні міжнародного світу і запобігання конфліктів. У той самий час, миротворча діяльність із врегулюванню криз (наприклад, як-от Балканські війни, Іракський криза) показала, наскільки різні підходи держав — членів до проблема до проблеми врегулювання конфліктам та щодо використання силових заходів. Створення ООН стало втіленням одвічною мрії людства про позбавлення б людства від нескінченності низки воєн та забезпечили мирні умови життя народів, їх поступальний просування шляхом соціально-економічного прогресу, процвітання та розвитку, вільного зі страху за майбутнє.

Важливим інструментом підтримки миру стають миротворчі операції ООН. Їх діяльність регулюється прийнятої на основі Статуту ООН серією резолюцій Генеральної Асамблеї, яка регулярно розглядає питання про миротворчих операціях. Необхідність такого роду регулювання визначається двома моментами.

По-перше, миротворчі операції набули значного розмаху.

По-друге, вони прямо не передбачені Статутом ООН, а випливають з його загальних цілей і принципів.

миротворчість означає операції збройних сил без застосування зброї, за винятком випадків самооборони, які здійснюються за згодою основних воюючих сторін і призначені для спостереження за дотриманням угоди про перемир'я. Мета - підтримка дипломатичних зусиль задля досягнення політичного врегулювання спору.

Миротворчі сили ООН характеризуються наступними рисами:

- Їх персонал надається і оснащується державами-членами;

- Миротворчі сили застосовуються за рішенням Ради Безпеки і в рамках цього рішення;

- Миротворчі сили діють під прапором ООН;

- Миротворчі сили використовуються при наявності бажання сторін у конфлікті його припинити;

- Миротворчі сили підпорядковуються Генеральному секретарю ООН.

49.Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.

Міжнаро́дні миротво́рчі опера́ції  — це міжнародні дії та інші заходи, які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООНвідповідно до Статуту ООН, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями глави восьмої Статуту ООН, а так само дії і заходи багатонаціональних сил, що створюються за рішенням Ради Безпеки ООН.

Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягот населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення.

У світлі існуючого права й у рамках Уставу ООН можна представити дві теоретичні ситуації, у яких застосовується гуманітарна інтервенція.

Перша містить у собі використання збройної сили в ситуаціях, коли уряд систематично й крупномасштабно порушує права людини або, говорячи іншою мовою, де уряд піддає своє населення систематичній політиці терору (приміром, може служити режим Червоних кхмерів у Камбоджі). Друга може бути описана як ситуація, при якій населення зіштовхується з урядом, що потерпів крах, тотальним хаосом й анархією, які випливають із даної ситуації й ведуть до етнічних, релігійних або/і цивільних хвилювань, заворушень, внаслідок порушення прав якоїсь частини громадян ("failed state").

Гуманітарна інтервенція, за визначенням, має на увазі використання збройної сили й відсутність необхідності в реальній згоді законного уряду на проведення дій, що вживаються третьою стороною - державою або групою держав. Ці правові вимоги, або складові елементи, є за своєю суттю сукупними. Якщо один з елементів випадає, то операція може кваліфікуватися як така, що забезпечує "гуманітарну допомогу", але не може характеризуватися як гуманітарна інтервенція [1, 165].

Традиційні миротворчі операції ООН не підпадають під доктрину гуманітарної інтервенції. Дотепер миротворчі операції ООН завжди вживала за згодою держави, на її території й на основі угоди з ООН. Тенденція, яка наразі існує в Секретаріаті ООН й міститься у введенні поняття "операції по припиненню вогню або/і за спостереженням", не тільки виходить за межі традиційної миротворчості, але й, більше того, може ґрунтуватися на попередніх угодах по припиненню вогню, досягнутих відповідними сторонами.

48.Види миротворчих операцій ООН.

Міжнародні миротворчі операції поділяються на:

операції зі встановлення (сприяння) миру;

операції з підтримання миру;

операції з примушення до миру;

операції з відбудови миру.

Крім того, у рамках миротворчої діяльності можуть проводитись пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Операції зі встановлення (сприяння) миру проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту з метою вирішення конфліктів, мирного урегулювання або превентивного розгортання військ, встановлення контролю за умовами перемир’я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

Операції з підтримання миру проводяться зазвичай, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту з метою недопущення відновлення конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

Операції з примушення до миру проводяться за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили з метою припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир’я.

Операції з відбудови миру проводяться у постконфліктний період з метою відновлення життєдіяльності важливих елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над озброєнням та військовою технікою сторін, що перебували у конфлікті, забезпеченням проведення інституційних реформ.

Пошуково-рятувальні операції проводяться з метою пошуку і порятунку населення, що потерпає від стихійного лиха та природних катаклізмів використанням літальних апаратів, надводних кораблів і підводних човнів, наземних транспортних засобів, спеціальних команд та обладнання на суші й на морі.

Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягот населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення.

Електоральні операції проводяться з метою створення умов та надання допомоги в проведенні демократичних виборів до органів влади. Вони можуть бути як самостійними операціями, так і складовою масштабніших операцій з постконфліктного врегулювання.

57.Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.

Головні угоди з охорони інтелектуальної власності в Європейському Союзі:\

• Паризька конвенція про охорону промислової власності,

• Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів,

• Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення Ключові інструменти реалізації патентної системи ЄС:

• розширення державної підтримки інноваційних фірм малого і середнього бізнесу,

• зниження патентних мит,

• забезпечення недорогої патентної охорони,

• співробітництво і координація діяльності національних патентних відомств країн Євросоюзу.

• популяризація і полегшення доступу користувачів до патентної інформації.

Функції центрів Європейського патентного відомства:

• інформування зацікавлених осіб щодо національних і міжнародних патентних даних,

• надання рекомендацій з їх використання,

• організація семінарів та конференцій з проблем патентування і патентного права.

50.Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.

Міжнародний тероризм - тероризм, здійснюваний під керівництвом зарубіжних осіб, організацій чи держав ^[1].

Це специфічна форма тероризму, що зародилася в кінці 1960-х років і отримала розвиток до кінця XX - початку XXI століття. Основними цілями міжнародного тероризму є дезорганізація державного управління, нанесення економічного і політичного збитку, дестабілізація, які повинні спонукати уряд до зміни політики.