45.Місце людського капіталу у формуванні національної економічної безпеки.

Людський капітал є і розподіленим інтенсивним чинником розвитку. Він пронизує всю економіку й суспільство. І забезпечує їх функціонування та розвитку. Або, навпаки, пригнічує – за низького її якості. Людський капітал через фахівців і інформаційні технології вносить внесок у розвиток і зростання економіки скрізь, в усіх проявах економічної та виробничої діяльності.

Людський капітал вносить свій внесок у збільшення якості і продуктивність праці в усіх проявах життєдіяльності і життєзабезпечення. В усіх життєвих видах економічної діяльності, управління освічені професіонали визначають продуктивність і ефективність праці. А знання, якісний працю, кваліфікація фахівців відіграють вирішальну роль ефективності функціонування та роботи інститутів власності та організації всіх форм і деяких видів.

Слід зауважити що все більш реально проявляє себе низка внутрішніх загроз і ризиків,

які підривають основи національної безпеки. При цьому найбільшої уваги заслуговують ті, що є критичними, а саме:

1. Поглиблення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї.

2. Погіршення ситуації із формуванням людського капіталу, що негативно впливає на рівень забезпечення економіки країни кваліфікованими кадрами та перешкоджає удосконаленню її структури.

3. Заміщення національних емігрантів іммігрантами – носіями інших моделей трудової поведінки.

4. Поляризація трудової нерівності.

6. Надмірне поширення неформальної зайнятості у потенційно перспективних та самозайнятості у технологічно примітивних видах економічної діяльності

Для попередження викладених вище загроз необхідно здійснити ряд

термінових заходів за такими пріоритетними напрямами:

найголовніше – це інвестиції у людський капітал.

1. З метою збереження і подальшого розвитку трудових знань та

навичок у високотехнологічній сфері слід проводити гнучку та неухильну

політику щодо розміщення на території країни технологічно складних і

інтелектуально насичених виробництв.

2. З метою виправлення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї необхідне

впровадження комплексу заходів одночасно у двох споріднених сферах: з

одного боку – подолання кризи в каналах узгодження трудових навичок та

знань, потрібних на робочому місці, з пропозицією системи освіти та

професійної підготовки; з іншого боку, – відновлення масштабної

професійно-кваліфікаційної орієнтації населення за допомогою більш

досконалих методів інформування та пропаганди;

3. Забезпечення прав на національно-культурну ідентичність трудових іммігрантів має здійснюватися без порушення відповідних прав

титульної нації

4. Пом’якшення поляризації трудової нерівності шляхом удосконалення системи стимулів до зайняття певним видом трудової

діяльності. В цьому напрямі держава засобами податкової, антимонопольної

та дозвільної політики повинна сприяти підвищенню професійної

мобільності та конструктивної конкуренції на локальних ринках праці.