32. Сутність поняття «національна економічна безпека».

Під національною безпекою держави необхідно розуміти захищеність життєво важливих інтересів людини і грома- дянина, суспільства й держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, вчасне ви- явлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. На думку В. А. Ліпкана, національна безпека – це свідомий цілеспрямований організований вплив су- б’єкта управління на реальні загрози й небезпеки, завдяки якому державні та недержавні інституції створюють сприятливі умови для прогресуючого розвитку українських національних інтересів, джерел добробуту конкретної особи, суспільства й держави, а також забезпечують ефективне функціонування системи національної безпеки України.

33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.

Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Можна застосувати класифікацію загроз економічній безпеці за такими параметрами:

1. За місцем виникнення: внутрішні, зовнішні.

2. За ступенем небезпеки: особливо небезпечні, небезпечні.

3. За можливістю здійснення: реальні, потенційні.

4. За масштабами здійснення: загальнонаціональні, локальні, індивідуальні.

5. За тривалістю дії: тимчасові, постійні.

6. За сферою спрямування: виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, інституційні, воєнно-економічні, соціально-економічні, демографо-економічні, еколого-економічні.

7. За ставленням до них: об'єктивні, суб'єктивні.

8. За характером спрямування: прямі, непрямі.

39. Сучасні загрози економічній безпеці країн Європейського Союзу

В другій половині 2009 посеред інвесторів почало поширюватися занепокоєння можливостями кризи державних запозичень низки європейських країн, що значною мірою зросло на початку 2010. Зазначені кризові явища поширилися серед таких країн єврозони як Греція, Ірландія, Італія, Іспанія та Португалія, та перекинулася на інші країни ЄС, що знахдяться поза зоною обігу євро. Ісландія, що пережила дуже глибоку кризу в 2008 (дивися 2008-2011 ісландська фінансова криза), під час якої зазнала колапсу вся банківська система країни, цього разу більш помірно відчула кризу, частково завдяки рішенню не виплачувати борги іноземним банкам. Це непросте рішення було прийнято під час національного референдуму. В країнах, що входять до ЄС, особливо у тих із них, що за прикладом України проводили масивні вливання у банківську систему задля її порятунку, боргове навантаження на державні фінанси зростало просто шаленним темпами. Саме погіршення спроможності державних фінансів вчасно виплачувати відсотки та тіло кредитів без подальших все зростаючих запозичень призвело до зростання розриву у доходності по облігаціям та вартості страхування ризику банкрутства.

В той же час проблема лише кількох країн учасниць перетворювалася на загальну системну кризу всієї єврозони. В травні 2011, грецький державний борг опинився у центрі уваги всього світу. Грецьке суспільство у своїй переважній більшості відкидало будь-які пропозиції, що були спрямовані на заощадження державних коштів, та виказувало власне незадоволення ситуацією через агресивні вуличні протестні акції. Наприкінці червня 2011 грецький уряд спрямував до парламенту законопроекти, що передбачали економію бюджетних коштів у розмірі 28 мільярдів євро (коло 314 мільярдів гривень) протягом наступних 5 років. У разі прийняття запропонованих змін грекам обіцяли надати 12 мільярдів євро із загальноєвропейського фонду. Без вказаного грошового вливання уряд Греції був би змушений оголосити банкрутсво вже в середині липня 2011 року.

2 травня 2010 року країни єврозони та Міжнародний валютний фонд домовилися про €110 мільярдний кредит для Греції, що має супроводжуватися дуже жорсткими заходами економії. Зразу ж за тим був наданий €85 мільярдний рятувальний пакет для Ірландії, та €78 мільярдний план по викупу державних боргових паперів Португалії. Всі ці кроки мали зупинити кризу, що розпочалася в Греції, та крокувала по всьому континенту.