1. Суть фінансів, їх функції та роль

Основні питання

1. Необхідність та сутність фінансів.

2. Фінансова політика.

3. Функції фінансів.

4. Грошові потоки та зміни їх вартості в часі.

Інформація

Термін "Фінанси" від лат. - закінчити, врегулювати суперечку (грошову); від франц. - обов'язкова сплата грошей.

Виник у XIII столітті в Італії і означав будь-який грошовий обов'язковий платіж.

У XVII столітті набув міжнародного розповсюдження.

Цей термін відображав грошові відносини між державою та населенням. У процесі цих відносин формувався загальнодержавний фонд грошових коштів - бюджет. Платежі в цей фонд носили примусовий характер. Це перший етап розвитку фінансів: кількість фінансових відносин обмежена - всі вони були пов'язані з формуванням і використанням бюджету. На цьому етапі фінансові відносини не впливали на економіку.

У XX столітті виникають нові групи відносин:

• держава стає учасником виробничого процесу (державні підприємства);

• виникнення потреби в розв'язанні соціальних проблем (безробіття, охорона навколишнього середовища);

• виникнення міждержавних корпорацій.

Для вирішення цих та інших питань виникає потреба в нових фондах грошових коштів. Починають розвиватися місцеві фінанси, позабюджетні фонди, фінанси державних підприємств, фінанси власних підприємств, акціонерних товариств, корпорацій.

Усі фінансові відносини організовуються державою виходячи із завдань, які постають перед нею на тому чи іншому етапі розвитку суспільства з урахуванням реальних умов.

Фінанси - система грошових відносин, організованих державою, у процесі яких здійснюється формування та використання загальнодержавних фондів грошових коштів для вирішення економічних, соціальних та політичних завдань.

Фінанси - це система економічних відносин, які склалися в суспільстві між економічними суб'єктами з приводу створення, формування та використання фондів грошових коштів на Основі розподілу і перерозподілу ВВП.

Фінансові відносини - відносини між економічними суб'єктами з приводу розподілу ВВП у процесі формування доходів і здійснення видатків.

Об'єкти фінансових відносин:

ВВП - вартість вироблених у країні товарів, робіт, послуг у поточному році;

НБ - вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених на виробництво природних ресурсів.

Суб'єкти фінансових відносин:

• підприємства;

• робітники і службовці;

• Держава.

Фінансові ресурси - це сукупність фондів, які беруть участь у забезпеченні діяльності суб'єктів і використовуються для вирішення поставлених завдань.

Централізовані фінансові ресурси:

• бюджетна система;

• державні фінансові інститути;

• централізовані цільові фонди.

Децентралізовані фінансові ресурси: активи і зобов'язання суб'єктів діяльності

Характерні ознаки фінансів:

• грошова форма;

• розподільчий характер. Сучасні межі фінансів:

• шляхи ефективного управління робочим капіталом;

• поліпшення методики ведення фінансового обліку;

• розкриття балансу та звіту про результати діяльності;

• пошук шляхів ефективного використання обмежених ресурсів;

• інвестування коштів в активи чи проекти, що приносять високі доходи за найменшого ризику;

• визначення ефективних співвідношень між фінансуванням бізнесу за допомогою позик і продажем цінних паперів;

• проведення оптимальної дивідендної політики;

• довгострокове планування.

За останні роки фінансова справа зазнала докорінних змін. Для людей практичного бізнесу знання фінансів стало необхідним. Тому фінанси - це застосування різноманітних прийомів та методів для максималізації достатку, або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу, а точніше - досягнення найвищої вартості капіталу за мінімального ризику.

Фінанси - це пошук найкращих і найдешевших джерел фінансування та вкладання коштів у найефективніші активи. Для прийняття правильних рішень треба знати, як ефективніше реагувати на зміни мікро- і макрофакторів.

Мікрофактори - зміни попиту, пропозиції, ціни. Прибутковість реалізації продукції значною мірою залежить від уміння проаналізувати й оцінити попит та пропозицію ринку. Урахування ринкової пропозиції пов'язане з контролем рівня витрат на виробництво. Найголовнішим у цьому є підтримання витрат на такому рівні, щоб можна було встановлювати конкурентоспроможні ціни на продукцію.

Низькі витрати дають змогу приймати конкурентоспроможні ціни на свою продукцію, контролювати певну частину ринку і водночас мати достатній дохід.

Макроекономічні фактори - економічні умови, або економічний клімат у державі - ділова активність, демографічні зміни, зміни в законодавстві, оподаткуванні, технології, рівень інфляції, зміни валютних курсів.

Фінансова політика

Фінансова політика держави - сукупність заходів і дій держави, спрямованих на найбільш повну мобілізацію фінансових ресурсів та їх використання для виконання державою її функцій.

Ланки державної фінансової політики:

• розробка науково-обгрунтованих концепцій розвитку фінансів;

• визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на майбутні та поточні періоди;

• виконання практичних дій для дослідження визначених цілей.

Фінансова політика підприємства - фінансовий менеджмент. Фінансова політика підприємства має бути збалансованою, щоб задовольнити як кредиторів, так і акціонерів.

Функції фінансів

Реалізація призначення фінансів проявляється через їх функції. Найбільш важливі функції:

• мобілізація ресурсів;

• розподіл залучених ресурсів;

• організація раціонального використання залучених ресурсів;

• здійснення контролю за формуванням і використанням залучених ресурсів.

Мобілізація економічних ресурсів на державному рівні - це залучення коштів державними органами управління. Джерела мобілізації встановлюються законодавством і затверджуються Законом України "Про державний бюджет": податки, збори та відрахування, надходження від приватизації, продаж ресурсів, державних паперів, одержання дивідендів на державні пакети акцій, оренда плати від переданого в оренду державного майна тощо.

Мобілізація економічних ресурсів на рівні підприємства залежить від форми організації бізнесу (власне діло, товариство). Власне діло належить одній особі. Залучення додаткових коштів обмежене - немає можливостей користуватися послугами фінансового ринку випускати акції та облігації для залучення потрібного капіталу.

Товариство - форма організації бізнесу, в якій дві чи більше осіб є власниками-партнерами. Засновники формують статутний капітал шляхом проведення внесків учасників. Мобілізація фінансових ресурсів суб'єктами господарської діяльності може проводитись шляхом випуску і розміщення цінних паперів, залучення кредитів - використання фінансового ринку.

Розподіл ресурсів - це розподіл мобілізованих ресурсів за різними напрямами з метою забезпечення певної діяльності. Розподіл ресурсів на рівні держави в процесі виконання державного бюджету передбачає використання доходів бюджету за певним призначенням - фінансування освіти, охорони здоров'я, проведення регулювання економіки, здійснення державних інвестицій.

Суб'єкти підприємницької діяльності розподіляють мобілізовані ресурси на фонди, які використовують з метою формування та поповнення необоротних та поточних активів.

Використання залучених ресурсів на рівні держави - вдалий розподіл видатків між розпорядниками ресурсів. Головне завдання - цільове й ефективне використання державних програм.

На рівні підприємства коли ресурси не дають необхідної віддачі, це призводить до виникнення збитків і дестабілізації господарського розвитку підприємства.

Функція контролю передбачає вивчення і прийняття рішень щодо доцільності й ефективності виконання функцій мобілізації, розподілу та використання економічних і фінансових ресурсів.

Державний контроль - це контроль із боку державних органів управління за фінансовою діяльністю державних установ управління, юридичних і фізичних осіб.

Власники здійснюють контроль шляхом аналізу звітів та показників, які відображають результати роботи суб'єкта господарювання. Баланс показує як вкладені гроші в різні активи і, як залучаються кошти від внутрішніх та зовнішніх джерел.

Статистичні дані дають можливість порівняти фінансовий стан підприємства із станом інших підприємств і підприємств, що працюють у цій же галузі.

Грошові потоки та зміни їх вартості з часом

Грошові потоки - це надходження або витрачання коштів у процесі проведення господарської та фінансової діяльності, а також безготівкові витрати, такі як амортизаційні відрахування.

Грошові потоки можуть бути позитивні (надходження коштів до активів певного суб'єкта) та від'ємні (витрати коштів).

Грошові потоки здійснюються в різні періоди, тому з плином часу вартість грошей змінюється. Наразі гроші вартісні, ніж завтра - це ствердження основане на концепції майбутньої та поточної вартості грошей. Це пов'язано з дією багатьох факторів. Найбільш важливі:

• інфляція;

• ризик;

• схильність до ліквідності.

Інфляція пов'язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли ростуть ціни, падає вартість грошової одиниці. Іншими словами, купівельна спроможність грошової одиниці сьогодні вища, ніж буде завтра, бо підвищення цін зменшить її вартість.

Чим вища інфляція і чим вона затяжна, тим меншою буде вартість певної суми грошей у майбутньому.

Ризик, або непевність у майбутньому також зменшують вартість грошей. Зростає непевність відповідно до тривалості прогнозованого періоду, так само зростає і ризик. Відповідно зменшується сподівана вартість грошей. Якщо інвестувати гроші в будь-який проект, завжди є ризик; не тільки не отримати прибутку, а й втратити вкладені кошти від непередбачених подій.

Ліквідність залежить від спроможності реалізувати активи підприємства, щоб одержати гроші. Щоб вкласти гроші в майбутні надходження, мають бути сподівання на високу винагороду як компенсацію за витрату ліквідності.

Не зважаючи на те, що гроші, вдало вкладені сьогодні, у майбутньому можуть втратити свою вартість через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності. Концепція, що гроші сьогодні варті більше, ніж завтра, є головною в теорії фінансів.

Із вартістю використання грошей із плином часу пов'язані проблеми визначення:

• майбутньої вартості простої величини;

• теперішньої вартості простої величини;

• майбутньої вартості ануїтету;

• теперішньої вартості ануїтету.

Кожна з цих проблем вирішується з використанням формули розрахунку відсотків:

- сума відсотка;

- основна сума - сума грошей, на яку нараховуються відсотки за фінансово-кредитним погодженням;

- ставка відсотка — відношення суми грошових коштів, нарахованих як дохід від надання основної суми за певний час до основної суми;

- період нарахування відсотка - певний час за який нараховуються відсотки.

Для довгострокових фінансово-кредитних операцій (які тривають понад один рік) характерним є використання складного відсотка. Це означає, що відсотки нараховуються не тільки на основну суму, а й на суму основного внеску з урахуванням попередніх відсоткових виплат. За перший період для нарахування відсотка базою є основна сума. За другий період база нарахування зростає на відсоток, нарахований за перший період і т.д.

Концепція майбутньої вартості базується на складному відсотку. Майбутня сума - це основна сума плюс нарахований складний відсоток. Майбутня вартість простої величини (основної суми) - це сума, до якої збільшиться ця величина при заданій ставці відсотка за певну кількість періодів.

Майбутню вартість простої величини можна вирахувати за формулою:

,

- майбутня вартість основної суми;

- основна сума;

- ставка, %;

- кількість періодів.

Поняття теперішньої вартості грошей є зворотним поняттю майбутньої вартості. Теперішня вартість простої величини - це сьогоднішня величина суми, яку буде отримано в майбутньому. Інакше

- це теперішня, або поточна, вартість майбутніх надходжень сьогодні. Щоб розрахувати теперішню вартість суми, яку буде отримано в майбутньому, цю суму необхідно дисконтувати (через складний дисконт) на задану ставку відсотків і задану кількість періодів, за які нараховуються ці відсотки. При дисконтуванні сума зменшується на відповідний відсоток (процедура зворотна нарахуванню відсотків).

Теперішню вартість простої величини можна вирахувати за формулою:

,

- теперішня або поточна, або сьогоднішня вартість простої

величини;

Теперішню вартість грошей важливо знати, щоб мати змогу порівняти прибутки різних проектів та інвестицій за певний період. Отже, теперішня вартість - це грошова вартість майбутніх надходжень чи доходів із поправкою на ставки дисконту.

Дисконтна ставка - це відсоткова ставка, яка застосовується до майбутніх платежів, щоб урахувати ризик і непевність, пов'язану з фактором часу.

Ануїтет являє собою актив, що періодично приносить дохід протягом установленого терміну.

Ануїтет - це послідовність платежів за певні регулярні проміжки часу.

Ануїтет означає, що замість простої величини розглядається ряд послідовно отримуваних (виплачуваних) сум, які мають такі характерні ознаки:

• у кожний проміжок часу, за який нараховується однакова сума грошей;

• такі проміжки часу мають однакову тривалість (один місяць, три місяці, півроку, один рік);

• ставка відсотка за кожний проміжок одна й та сама.

Як, приклад, можуть бути щомісячні виплати за позику банку; щоквартальні перерахування на депозитний рахунок.

Майбутня вартість ануїтету - це вартість ануїтету на момент останньої виплати, яка враховує як самі суми платежів, так і складний відсоток, який нараховується на кожну суму платежу за проміжок часу з дати платежу до кінця строку ануїтету.

Так майбутню вартість ануїтету (депозиту) можна визначити з допомогою формули:

,

- майбутня вартість ануїтету.

Теперішня вартість ануїтету - це протилежне значення поняттю майбутньої вартості ануїтету, розраховується вона з використанням складного дисконту.

Для розрахунку можна використовувати формулу:

,

- теперішня (поточна) вартість ануїтету.