ЗМ I. «ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ»

Тема 1. Організація економічного аналізу на підприємстві

ЗМІСТ

1. Поняття економічного аналізу: предмет, об'єкт, функ­ції, роль та задачі.

2. Види і принципи економічного аналізу.

3. Метод, методика, способи і прийоми економічного аналізу.

4. Організація аналітичної роботи на підприємстві.

5. Етапи проведення економічного аналізу на підприємстві.

1.1. Поняття економічного аналізу: предмет, об'єкт, функції, роль та задачі

Дослідження будь-яких процесів і явищ повинно починати­ся з вивчення джерел їх появи. Знання історичних аспектів роз­витку дає можливість проникнути в суть понять, що вивчаються, визначити передумови їх появи і розвитку, обґрунтувати прави­льність трактувань.

Засновником економічного аналізу по праву вважається Аристотель, який, крім безпосереднього розвитку економічної думки, намагався проникнути в сутність економічних явищ, вив­чити закономірності їх розвитку. Подальший і більш інтенсив­ний розвиток економічний аналіз одержав завдяки англійським і французьким вченим ХУІІ-ХУІІІ ст. — класикам політекономії, які вперше застосували абстрактний метод дослідження. Розроб­ка У. Петті трудової теорії вартості поклала початок досліджен­ню внутрішніх залежностей процесу виробництва. Продовжен­ням розвитку економічного аналізу стала школа фізіократів, які перенесли дослідження про походження додаткового продукту у сферу виробництва і тим самим заклали основу для аналізу як самого капіталістичного виробництва, так і капіталу.

Особливе значення в історії економічного аналізу мають роботи А. Сміта і Д. Рікардо. Аналізуючи капітал, А. Сміт пер­шим підрозділив його на основний і оборотний. Д. Рікардо оха­рактеризував капітал як головний фактор розвитку продуктив­них сил у суспільстві. Також об'єктом його розгляду був фонд виробництва, запас засобів виробництва. Він першим висунув питання про відносну і реальну вартість товару.

Деякі вчені обґрунтовано пов'язують більш суттєвий та по­слідовний розвиток аналізу зі становленням бухгалтерського об­ліку та з появою такої науки, як балансознавство. Підвищена увага до аналізу звітності підприємств у Росії приділялася в пе­ріод НЕПу. Поява великої кількості робіт, пов'язаних із аналізом інформації, відображеної в звітності, призвела до стрімкого роз­витку не тільки теоретичних знань, але й практичної спрямова­ності аналізу, оскільки:

- баланс являв основну форму фінансової звітності і був основним інформаційним забезпеченням проведення «господарського аналізу»;

- залишалися дискусійними питання оцінки статей балансу;

- актуальним було питання про реальність інформації, на­даної в балансі та інших формах звітності;

- простежувалася пряма залежність між управлінням підп­риємством і аналізом звітності, хоча говорити про систе­мний підхід як до процесів управління, так і аналізу було ще передчасно;

- був відсутній чіткий функціональний поділ процесу управління: ототожнення функцій контролю й аналізу.

Командно-адміністративна система управління, яка існувала тривалий час, звела всі найширші можливості економічного аналізу до єдиного розрахунку: оцінки ступеня виконання планового зав­дання. Така обмеженість аналізу призвела до його деградації і, як наслідок, до широкомасштабних порушень усього процесу управ­ління економікою. У ринковій економіці значення аналізу докорін­но змінюється відповідно до змін, які відбуваються у характері та цілях основної діяльності підприємств з різними формами влас­ності та організаційно-правовими формами функціонування.

Особливості досліджень економічного аналізу обумовлю­ються: виділенням в економічному просторі самостійних гос­подарюючих суб'єктів та розширенням їх складу, необхідністю поглиблення внутрішнього та зовнішнього аналізу, високою ди­намічністю ринкового середовища, наявністю комерційного ризи­ку та його оцінкою, вибором ділового партнера, наявністю великої кількості конкурентів тощо. Окрім цього в сучасних умовах знач­но має зрости оперативність економічного аналізу та розширитись обсяг додаткової інформації, залученої до його проведення.

Нині поряд із розширенням сфери діяльності економічного аналізу удосконалюються його методи. На сучасному етапі значного поширення набула неокласична школа, яка на перший план висуває питання об'єктивності результатів аналізу в умовах інфляційних процесів; підвищення ефективності виробництва і конкурентоспро­можності продукції шляхом використання результатів аналітичної роботи в процесі управління суб'єктами господарювання.

Основою будь-якого наукового знання виступає діалектич­на теорія пізнання, що передбачає вивчення динаміки, внутріш­ніх протиріч, взаємозв'язку і взаємозумовленості окремих явищ, визначення рушійних сил і об'єктивних законів розвитку. Саме діалектичний процес диференціації й інтеграції сприяв у свій час виділенню спеціальних економічних наук, у тому числі й еконо­мічного аналізу.

Некоректним є ототожнення діалектичної теорії пізнання і системного підходу до проведення досліджень. Перша являє собою одну з основних форм філософської методології, що не виступає і не може виступати у роли конкретної наукової методології. Загальнонаукове знання діалектики конкретизується в системному підході до процесу дослідження, і, насамперед, у принципі взає­мозв'язку явищ і елементів.

Системний підхід — один зі спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Сукуп­ність елементів є субстратом системи, системоутворювальні від­ношення між елементами становлять структуру системи.

Системний підхід є найбільше перспективним та науково обґрунтованим напрямком удосконалення аналізу. Це пов'язано з цілою низкою факторів серед яких найбільш актуальні наступні:

1) розгляд аналізу у взаємозв'язку з системою управління підприємством виступає конкретизованим принципом загальнонаукової діалектичної теорії пізнання;

2) використання системного підходу до вивчення економіч­ного аналізу, який сьогодні отримав нові практичні мож­ливості, пов'язані в розширенням інформаційних техно­логій, сприяє його більш глибокому розумінню та посиленню його впливу як безпосередньо на процес управління, так і на результати діяльності підприємств.

Однак, незважаючи на суттєві переваги, яке дає викорис­тання системного підходу до вивчення складних, динамічних об'єктів, він не завжди використовується повною мірою.

Економічний аналіз є самостійною галуззю наукових знань, що має свій зміст. Економічний аналіз як наука — це система спеціальних знань, що пов'язані:

а) з дослідженням економічних процесів у їх взаємозв'язку, що складаються під впливом об'єктивних економічних законів;

б) з науковими обґрунтуваннями бізнес-планів, з об'єктив­ною оцінкою їх виконання;

в) виявленням позитивних та негативних факторів і кількіс­ним вимірюванням їх дії;

г) з розкриттям тенденцій та пропорцій господарського роз­витку, з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів;

д) з узагальненням передового досвіду, з прийняттям уп­равлінських рішень.

У ході економічного аналізу всі явища вивчаються у взає­мозв'язку та взаємообумовленості. Причинний або факторний аналіз виходить з того, що кожна причина, кожний фактор отри­мує відповідну оцінку.

Фактор (лат. factоr — продукуючий) у процесі аналізу гос­подарської діяльності визначається як рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища, істотні обставини у їх визначенні. З погляду побудови технології аналітичного процесу важливим є розмежування сукупності факторів за такими ознаками: кількіс­ними й якісними; істотними і неістотними (другорядними); пос­тійними і випадковими; інтенсивними і екстенсивними. У процесі аналізу не тільки відкриваються та аналізуються основні фактори, що впливають на господарську діяльність, а й вимірюється сила їх впливу.

Отже, змістом економічного аналізу є комплексне дослід­ження процесів основної діяльності підприємств та їх структур­них підрозділів, визначення причинно-наслідкових зв'язків і тен­денцій розвитку з метою обґрунтування управлінських рішень та оцінки їх ефективності.

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Термін «аналіз» походить від грецького слова «апаїІ8у8», що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Таким чином, аналіз у вузькому розумінні є розчленовуванням явища або предмета на складові частини (елементи) для їхнього вивчення. Наприклад, щоб зрозуміти сутність собівартості про­дукції, необхідно знати не тільки те, з яких елементів вона скла­дається, а й від чого залежить її розмір за кожною статтею вит­рат. Чим детальніше буде диференційований приріст собівартості за елементами і чинниками, тим глибше ми будемо знати еконо­мічне явище і більш ефективно управляти процесом формування собівартості продукції.

Сучасна діалектика виходить із єдності аналізу і синтезу як наукових методів пізнання дійсності. Лише ця єдність забезпечує наукове дослідження явищ у всебічному діалектичному зв'язку.

Економічний аналіз — самостійна галузь наукових знань, що має свій предмет і об'єкти дослідження.

Сукупним об'єктом аналізу є основна (звичайна) діяльність підприємства та її економічні результати. Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (то­варів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприєм­ства і забезпечують основну частку його доходу.

Предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів діяльності підприємств. Тільки роз­кривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін діяльності, можна визначити, як зміняться фінансові результати основної ді­яльності за рахунок того чи іншого фактора, провести обґрунту­вання будь-якого управлінського рішення.

Предмет економічного аналізу розкривається через його об'єкти: обсяг виробництва і продажу, забезпеченість трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, фінансовий стан підп­риємства тощо.

Завдання економічного аналізу визначаються його змістом та предметом. Основними з них є:

1. вивчення характеру дії економічних законів, установлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства;

2. наукове обґрунтування поточних і перспективних планів;

3. моніторинг виконання планів і управлінських рішень;

4. визначення економічної ефективності використання тру­дових, матеріальних і фінансових ресурсів;

5. оцінка фінансових результатів діяльності підприємства;

6. виявлення та вимірювання внутрішніх резервів;

7. розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Діяльність підприємства відзначається своєю багатогранніс­тю та наявністю великої кількості господарських ситуацій, що, в свою чергу, викликає необхідність проведення їх аналізу. Еконо­мічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень.

Система управління підприємством є сукупністю трьох під­систем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи.

Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, який характери­зує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об'єкт управління (систему, що управляється). В об'єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відпо­відна первинна інформація, яка в порядку зворотного зв'язку на­правляється в інформаційну систему управління. Економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управлін­ня, дозволяє економічно обґрунтувати управлінські рішення і здійснювати їх моніторинг.