4. Вимоги до звітності.

Вимоги до бухгалтерської звітності:

• гарантувати реальність і достовірність даних, що забезпечується документальним обгрунтуванням усіх записів, здійсненням інвентаризації, дотриманням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідними звітними періодами;

• забезпечувати своєчасність формування даних для оперативного управління господарською діяльністю організацій і підприємств.

Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передовсім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому. Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень. У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють «добру» інформацію від «поганої» (ненадійної"), є практичність та вірогідність (надійність). Практичність і вірогідність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень. Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому. На практичність інформації впливають такі основні фактори: — своєчасність надходження; Вірогідність, точність і повнота показників звітності — важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. На надійність інформації впливають такі основні фактори: правдивість. Для забезпечення вірогідної звітності потрібно, щоб інформація відображала тільки ті явища, для опису яких її призначено; нейтральність та об'єктивність; обережність. Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу — публікації у друкованих засобах масової інформації. Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.

5. Нормативно-правове забезпечення звітності.

Звітність підприємства регламентується законами України, постановами Кабінету Міністрів та нормативно-правовими акта­ми.Таким чином, Законами України передбачено, що усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік і склада­ти та подавати фінансову звітність.. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1) визначає бухгалтерський облік як процес вияв­лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе­рігання та передачі інформації про господарську діяльність під­приємства зовнішнім та внутрішнім користуванням для прийнят­тя рішень. Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і організаційно звітність є невід'ємною складовою системи бухгалтерського об­ліку і виникає на завершальному етапі облікового процесу, що забезпечує методологічну єдність показників, які в ній відобра­жаються з даними первинної документації та обліковими реєст­рами.

ЗУ «Про державну статистику» від 17.09.1992 р. ст8. Усі юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю подають дані, необхідні для проведення державних статистичних спостережень, безплатно, якщо інше не передбачено законодавством України. Статистичні дані повинні бути достовірними і подаватися у повному обсязі, у встановлені строки. ЗУ «Про б/о» ст..11. на основі даних бухг.обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник і головний бухгалтер. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та СМП, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до звітів.

3а П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 3) визначено такі види звітності: ^ Бухгалтерська звітність— це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів. Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міс­тить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

5. Вплив облікової політики підприємства на показники звітності.

Відповідно до законодавства України підприємства і сист.метод.і способів ведення бухгалтерського обліку обир.необх.для підприємства, що врахов.спец.його діяльності. Обрані системи і спос.форм.орган.і веден.обліку та ін.орган.питань фікс.в пок.про облікову політику підприємства. Облікова політика-сукупність принципів, методів і процедур, що застосовуються підприємством для ведення б/о і складання фін.звітності. Залежно від обраної мети, стратег.діяльності, підприємства обирають відповідний спосіб, мет.обліку. Вони вплив.на облік витрат і доходів підприємства, на оцінку активів, пасивів, зобов’язань підприємства, що в кінці підс. Впливає на результат фінансової господарської діяльності.

Метод прискореної амортизації та кумулятивний в перші роки діяльності підприємства суттєво впливають на збільшення витрат підприємства, що відповідно знижають чистий прибуток підприємства. Обрані методи форм.сумнів.боргів також впливають на оцінку активів і на витрати поточного року. Отже, обраний метод, спосіб і проц..обліку впливають як на оцінку активів і зобов’язань підприємства, так і на величину його фінанс.результ.

5. Організація звітності на підприємстві.

Підприємства складають значну кількість фін., под., статист. та спеціал.звітності.Для своєчасного складання звітності та своєчасн.подання форм звітності до встан.адрес, а також контролю на підприємствах склад. Табель звітності, що затвердж.керівництво підприємства. Витяги з таб.зві.наданої у відпов.служби і підрозд.підприємства для контролю за своєч. Складанням і поданням звітності. Табель звітності – перелік всіх чинних форм звітності з вказ.адресатів, періодичн, термін подання та спосіб її відправ.

5. Звітність і комерційна таємниця підприємства.

1. Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Публічні акціонерні товариства, підприємства - емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.

5. Відповідальність за якість складання і своєчасність подання звітності.

Відповідальність за своєчасне подання, достовірність, точність і повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера підприємства. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади. Відповідальність за складання і подання фінансової звітності несе керівництво підприємства і відпов. За порушення термінів подання звітності-штрафні санкції, адмін.. відшкод.10 розм.неоподатк.мінум.громад. на дату застосування штрафу ( 170 грн з головн.бухг і керівника підпр.)

5. Мета і призначення фінансової звітності.

Метою складання фін.звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан резул.діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовол.потреби тих користав., які не можуть вимагати звітз врахув.їх конкретн.інформ.потреб.

11. Склад і елементи фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів. Елементи, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану підприємства:

• активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому (економічна вигодає потенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок використання активів).

• зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

• власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

стаття, яка відповідає визначенню елементу, має бути визнана (наведена) у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх еко номічних вигод, пов'язаних з цією статтею. Дана концепція ймовір ності відповідає невизначеності, що характеризує середовище, в яко му діє підприємство. Оцінка ступеня невизначеності стосовно при пливу майбутніх економічних вигід робиться на основі свідчення,наявного на момент складання фінансових звітів.

— оцінка статті може бути достовірно визначена. Якщо не можна зробити такої достовірної оцінки, стаття не визнається у фінан сових звітах. Наприклад, надходження, які очікуються в результаті успішного судового процесу, можуть відповідати визначенню як ак тиву і доходу, так і критерію ймовірності при визнанні; проте, якщо неможливо достовірно визначити претензію, вона не повинна визна ватись як актив або дохід (але існування претензії може розкрива тися у примітках, пояснювальному матеріалі).

12. Принципи підготовки фінансової звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.