1. ­­­­ Звітність, її сутність та значення.

Бухгалтерська звітність згідно з законодавством складається підприємствами, організаціями та установами, провідними бухгалтерський облік.

Звітність одна із елементів методу бухгалтерського обліку, і входить у поняття бухгалтерський облік. Сутність звітності, як заключного елемента методу, зводиться до великого узагальнення даних поточного обліку господарської діяльності системі рахунків, отриманню ними дебетових і кредитових оборотів, виведенню кінцевих сальдо і уявленню цих показників як балансу і за інші форми, зручних для і сприйняття керівником, власником чи будь-якою іншою користувачем.

Бухгалтерська звітність містить інформацію про стані майна організації та джерел її формування на звітну дату, і навіть про результати фінансово-господарську діяльність за звітний період. Бухгалтерська (фінансова) звітність складається з урахуванням даних бухгалтерського обліку, зібраних на синтетичних і аналітичних рахунках. Це забезпечує її підвищену достовірність,т.к. формування інформації на рахунках здійснюється з допомогою таких способів первинного бухгалтерського спостереження, як документування, подвійна запис і інвентаризація.

Характерна риса бухгалтерської (фінансової) звітності - наявність взаємозв'язку показників, відображених у різні форми, з показниками бухгалтерського балансу. Бухгалтерська звітність – єдина система показників, що відбивають стан майна організації та джерел її формування на звітну дату, і навіть результати фінансово-господарську діяльність організації за звітний період.

Складаючи звітність, фахівці організації прагнуть показати як досягнуті результати, а й свої можливості у частині збільшення асортименту своєї продукції, зростання обсягу виробництва та реструктуризації. Інформації про капіталі організації та пояснення до неї можуть сприяти підвищенню інвестиційній привабливості організації.

2. Користувачі звітності та їх інформаційні потреби.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

А. Інвестори. Особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам від цих інвестицій, їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди.

Б. Працівники. Працівники і групи їх представників, зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість.

В. Позикодавці. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені своєчасно.

Г. Постачальники та інші торгові кредитори. Постачальники та інші торгові кредитори зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта.

Д. Клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього.

Е. Уряди та урядові установи. Уряди та урядові установи зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як основа статистичних даних про національний дохід та інших даних.

Є. Громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства різним чином. Наприклад, підприємства можуть здійснювати суттєвий внесок у місцеву економіку різними шляхами, в тому числі шляхом забезпечення зайнятості і здійснення патронажу серед місцевих постачальників. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості через надання інформації щодо останніх тенденцій і досягнень у добробуті підприємства та обсягів його діяльності.

Хоча фінансові звіти не спроможні задовольнити інформаційні потреби всіх цих користувачів, існує ряд потреб, які є спільними для всіх користувачів інформації. Оскільки інвестори є постачальниками венчурного капіталу підприємству, подання фінансових звітів, які відповідають їхнім потребам, також відповідатиме більшості потреб інших користувачів фінансових звітів.

Керівництво також зацікавлене в інформації, яку містять фінансові звіти, хоча воно має доступ до додаткової управлінської та фінансової інформації, яка допомагає виконувати функції планування, прийняття рішень та контролю. Керівництво може визначати форму й зміст такої додаткової інформації, яка б задовольняла його власні потреби. Але відображення подібної інформації виходить за межі даної концептуальної основи. І все ж, фінансові звіти, що публікуються, базуються на інформації, яку використовує керівництво і яка стосується фінансового стану, результатів діяльності та змін у фінансовому стані підприємства.

3. Види звітності.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність. Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку. Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку. Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу — добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо. За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську. Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому. Внутрішньогосподарська звітність — це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками. За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу. До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, установлену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України. Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою. За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність. У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами. До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей. За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну. Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал. Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти. За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.