6.5. Клірингова система

Операції з поставки цінних паперів і грошей повинні відбуватися паралельно, одночасно та безповоротно («поставка проти оплати»). Ця схема діє майже на всіх розвинених ринках. В Україні це поки відсутнє, більшість операторів працює з акціями на умовах попередньої оплати. Але при цьому ніхто не гарантує, що учасники торівлі будуть своєчасно платити гроші і поставляти цінні папери.

Для гарантування (а також прискорення) розрахунків за операціями з цінними паперами в Україні створюється клірингова система, яка складається із кліриногового депозитарію та розрахункового банку (можливо декілька депозитаріїв та розрахункових банків).

Кліринг – отримання, звірення та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;

Принциповий підхід до того, яким повинен бути кліринговий банк, достить простий та правильний. Розрахунковий банк (банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів), що гарантує виконання зобов’язань третіми особами, повинен бути надійним. Для цього йому не слід брати на себе всілякі ризики – хоча б ті, які не пов’язані з його діяльністю в якості розрахункового банку в системі фондового клірингу.

Основна ідея, на якій базуються нормативні вимоги НБУ до комерційного банку, який бажає стати розрахунковим, полягає в тому, що здійснення клірингових розрахунків за операціями з цінними паперами повинно бути винятковим видом діяльності банку. Стаючи розрахунковим, банк відмовляється від будь-якої інших видів діяльності і повинен «жити» на доходи від клірингу за операціями з цінними паперами. Банківський капітал повинен складати мінімум 10 млн. грн., мати сучасне приміщення, кваліфікований персонал.

Моживості заробляти у клірингового банку наступні:

– банк, який стає розрахунковим, отримує плату (комісію) від торговців, які користуються його послугами при розрахунках за угодами з цінними паперами;

– банк певний час користується грошовими коштами всіх учасників розрахунків;

– банк отримує можливість кредитування учасників угод з цінними паперами.

Встановлені Національним банком нормативи погодився виконати лище один банк «Кліринговий дім», що на сьогодні є єдиним власником ліценцзії НБУ на право бути розрахунковим банком. Він має п’ятирічний досвід клірингових розрахунків за валютними операціями на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) (30 % у статутному фонді цього банку належить НБУ).

Хроніка «клірингових рішень»

10.12.79 – прийняття Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 8 якого гласить: «Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків щодо цінних паперів зобов’язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України».

31.03.99 – правління НБУ постановою № 159 приймає Положення про особливості ліцензування, регулювання та аналізу діяльності спеціалізованих (розрахункових) банків. Документом встановлено досить жорсткі економічні нормативи для розрахунково-клірингових закладів.

Серпень 1999 року – Price Waterhouse Coopers разом з МФС оголошують про проведення тендеру на визначення розрахункового банку для проведення гарантованих розрахунків у МФС.

10.12.99 – Спостережна рада МФС приймає рішення про затвердження Приватбанку та ПУМБа в якості розрахункових банків. Цим же документом Спостережна рада підтверджує бажання співробітничати з НБУ щодо виконання одиничних розрахунків.

20.01.2000 – «заюстовані» та вступили в силу:

– Постанова НБУ № 497 «Про затвердження Тимчасового положення про вимоги до розрахункового банку і Типового договору про грошові розрахунки за операціями з цінними паперами»;

– рішення Держкомісії з цінних паперів та фондової біржі «Про порядок взяття на облік в ДКЦПФБ банку як розрахункового».

15.02.2000 – банк «Кліринговий дім» звертається до МФС з пропозицією стати розрахунковим банком депозитарію.

Березень 2000 року – Рада МФС вирішує прийняти до відома пропозиції «Клірингового дому».