Питання для самоконтролю

1. 1000 мл 2% розчину хлораміну (Cloraminum B) для дезинфекції предметів догляду за хворими.

2. 0,1% розчин срібла нітрату (Argenti nitras). Очні краплі. Закрапувати по 2 краплі у кожне око 2 рази на день.

3. Олійний розчин, який містить 1% протарголу (Protargolum). Закрапувати по 4 краплі у кожну ніздрю 3 рази на день.

4. 50 мл 2% спиртового розчину саліцилової кислоти (Ас. salicylicum). Для протирання шкіри обличчя.

5. 100 мл офіцинального розчину перекису водню (Sol. Hydrogenii peroxydi dilutae). 1 столову ложку розчинити в склянці води. Використовувати для полоскання горла.

6. 50 мл 70% спирту етилового (Spiritus aethylicus). Для обробки шкіри.

7. 20 мл олії рицини (Ol. Ricini). Для втирання у шкіру голови.

8.  5 мл 5% розчину новокаїну (Novocainum) для спинномозкової анестезії.

9. 10 ампул по 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату (Atropini sulfas) для підшкірного введення по 0,5 мл 1 раз на день.

10. 10 флаконів, що містять по 0,5 г оксациліну натрію (Oxacillunum-natrium). Вводити по 0,5 г внутрішньом’язово через кожні 4 години. Перед вико­ристанням вміст флакону розчинити в 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

11. 5 флаконів, які містять по 5 мл (в 1 мл — 40 ОД) інсуліну (Insulinum). Призначити по 0,5 мл (20 ОД) 2 рази на день за півгодини до приймання їжі.

12. 5 флаконів по 5 мл 2,5% суспензії гідрокортизону ацетату (Hydrocortisoni acetas). Вводити в порожнину суглобу 1 раз на тиждень по 1,5 мл.

13. Настій трави термопсису (hb. Thermopsis, pro dosi 0,05 г) для вживання всередину по 1 ст. л. 3 рази на день протягом 4 днів.

14. Відвар кореню сенеги (rad. Senega, pro dosi 1,0) для приймання всередину по 1 ст. л. 3рази на день.

15. 50 мл настоянки полину (Absinthium) для приймання по 10 крапель перед їдою.

16. 15 мл лантозиду (Lantosidum). Призначити всередину по 15 крапель двічі на день.

17. 30 мл рідкого екстракту крушини (Frangula). Приймати по 30 крапель на ніч.

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Рідкі лікарські форми здавна були поширені в медицині, вони досить популярні у лікарів різних спеціальностей і сьогодні. їх можна застосовувати ентерально - через рот ( per os ), сублінгвально (під язик) і через пряму кишку ( per rectum ); парентерально - вводити підшкіру (п/шк), внутрішньом'язево (в/м), внутрішньовенно (в/в), в порожнину; наносити на поверхні тіла; вводити інгаляційно (через дихальні шляхи) у вигляді аерозолей тощо. Така різноманітність способів застосування надає переваг рідким лікарським формам перед твердими. Ліки в розчиненому стані, як правило, краще всмоктуються і швидше справляють резорбційну дію. їх зручніше призначати важкохворим, непритомним, людям похилого віку та дітям. Однак рідкі форми ліків мають і деякі недоліки: вони менш зручні при транспортуванні, мало стійкі при зберіганні (під впливом факторів зовнішнього середовища швидше псуються, розчинені речовини легше взаємодіють між собою, можуть утворювати нові сполуки з небажаними властивостями). В зв'язку з цим деякі розчини готують безпосередньо перед застосуванням (ех tempore ) або в аптеці за магістральними прописами.

Рідкі лікарські форми отримують розчиненням твердих, рідких або газоподібних речовин в розчиннику, змішуванням декількох рідин, екстрагуванням (настоювання, виварювання) активних діючих частин з рослинної чи тваринної лікарської сировини спиртом, водою чи їх сумішшю.

Рідкі лікарські форми поділяють:

1. За кількістю складових частин на :

а) прості- до складу входить одна лікарська речовина;

б) складні- входять дві і більше речовин.

2. За способом приготування: розчини, мікстури, настої, відвари, емульсії, настойки, рідкі екстракти, аерозолі тощо.

3. За способом застосування:

а) рідини, які наносять на поверхні тіла - примочки, полоскання, промивання, краплі (очні, вушні, для носа);

б) рідини, що призначають всередину - мікстури, краплі, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти, емульсії;

в) розчинидля промивання піхви, сечовипускного каналу, сечового міхура - спринцювання;

г) рідинидля введення в пряму кишку - клізми;

д) розчини,призначувані для введення під шкіру, в м'язи, в вену, артерію, порожнину тощо -ін'єкції, вливання.

4. За об'ємом рідини та застосуванням рідкі формиліків бувають:

а) малі(5 - 20 мл) - краплі, настойки, рідкі екстракти, ін'єкції;

б) великі(50 - 500 мл і більше) - полоскання, промивання, спринцювання, вливання тощо.

РОЗЧИНИ (Solutiones)

(однина - solutio, род. відм.- solutionis)

Розчин - це гомогенна рідина, що утворюється шляхом розчинення твердої, рідкої речовини чи газу в розчиннику. Найбільш вживаним розчинником (constituens) для приготування розчинів є дистильована (очищена) вода, можуть бути також етиловий спирт, олія, гліцерин.

Дистильована вода ( Agua destillata ) зручна, дешева, а головне - індиферентна добагатьох лікарських речовин. Воду, яку отримують шляхом дистиляції, іонним обміном, чюротним осмосом або іншим способом і яку використовують для виготовлення не ін'єкційних лікарських засобів названо "пода очищена"- Aqua purificata (ФС 42-2619-89, якою іамінено ФС73 Державної Фармакопеї X видання). На воді готують більшість розчинів для зовнішнього та внутрішнього вживання а також розчинів для ін'єкцій та вливань.

Спирт етиловий (Spiritus aethylicum) застосовують переважно в тих випадках, коли речовина розчиняється тільки в спирті. Як розчинник він неіндиферентний, має подразнюючі, антимікробні, фіксуючі властивості, гігроскопічний, легко окислюється, вогненебезпечний. Міцність спирту зазначають в об'ємних відсотках, які показують, скільки об'ємів абсолютного алкоголю міститься в 100 об'ємах даного розчину. Як розчинник етиловий спирт застосовується в 95%, 90%, 70% та 40% концентраціях.

Гліцерин (Glycerinum) та рідкі олії - (Oleum Helianthi -соняшникова, Oleum Persicorum - персикова, Oleum Olivarum -оливкова, Oleum Vaselini - вазелінова та інші) використовують як розчинники в рідких формах переважно для зовнішнього застосування.

В залежності від розчинника розрізняють водні,спиртові, водно-спиртові, олійні розчини. їх використовують для зовнішнього, внутрішнього застосування, для ін'єкцій, вливань, інгаляцій тощо.

Розчини поділяють на дозовані (для прийому всередину, для ін'єкцій) та недозовані (для зовнішнього застосування)

РОЗЧИНИ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Розчини для зовнішнього застосування використовують для примочок, полоскань, аплікацій, промивань, змащувань, компресів, інгаляцій, а також як краплі очні, для носа, вушні. Об'єм розчину, що виписують, залежить від призначення цієї форми: краплі виписують в загальній кількості 5-10 мл, розчини для промивання шлунка та дезинфекції в кількості 1000 - 2000 мл, розчини для іншого застосування - 50 - 500 мл і більше.

При виписуванні розчину для зовнішнього застосування суттєве значення надається його концентрації, в той час, як для розчинів, призначуваних всередину, або для ін'єкцій основна увага надається дозі лікарської речовини, що знаходиться в певному об'ємі розчинника.

Розчини, як і інші лікарські форми, бувають магістральними та офіцинальними. Виписування їх дещо різниться. Щодомагістральних розчинів, то існують дві форми (способи) їх виписування -скорочена та повна (розгорнута).

Виписуючи розчин за скороченою формою, після Rp. зазначають в родовому відмінку назву лікарської форми -Solutionis, далі назву лікарської речовини, концентрацію розчину та його об'єм в мл. З нового рядка пишу D.S. та рекомендації щодозастосування розчину. Концентрацію розчину (кількість речовини в певному об'ємі розчинника) частіше всього зазначають у відсотках - скільки грамів речовини на100 мл розчину. Іноді в разі дуже великих розведень концентрацію зазначають у співвідношенні (1:1000; 1:5000 тощо). В даному випадку це слід розуміти так, що одна частина речовини (1г) знаходиться в 1000 мл чи 5000 мл розчинника. Концентрацію даних розчинів можна зазначити і в відсотках (0,1%, 0,02%відповідно).

Скороченою формою пропису розчинів користуються вразі виписування простих (однокомпонентних) розчинів, виготовлених на воді. Так можна виписувати і спиртові та олійні розчини, але тільки в тих випадках, коли вибір розчинника (конкретна олія, етиловий спирт певної концентрації) визначений заводською технологією, або право вибору розчинника лікар надає працівнику аптеки (за Фармакопеєю).

Приклади рецептів:

1. Виписати 500 мл 0,05 % розчину етонію дляпромивання гнійних ран.

Rp.: Sol. Aethonii 0,05 % - 500 ml

D.S. Для промивання рани.

2. Виписати 25 мл 0,5 % розчину ізадрину дляінгаляцій.

Rp.: Sol. Izadrini 0,5% - 25 ml

D.S. Для інгаляцій.

При виписуванні олійних та спиртових розчинів скороченим способом після назви лікарської речовини потрібно зазначити характер розчину: олійний -oleosae, спиртовий - spirituosae.

Приклади рецептів:

1. Виписати10 мл 5% спиртового розчину йоду для змащування країв рани.

Rp.: Sol. Jodi spir. 1% - 20 ml

D.S. Змащувати краї рани.

2. Виписати100г 10% олійного розчину камфори для розтирання шкіри в ділянці ураженого суглоба.

Rp.: Sol. Camphorae ol. 10% - 100,0

D.S. Розтирати шкіру хворого суглоба.

За Фармакопеєю в даному випадку як розчинник берутьсоняшникову олію, а в попередньому рецепті - 90 % етиловий спирт. Коли ж привиписуванні рецепта розчинник не зазначається (рецепти 1, 2), такі розчиниаптека готує на очищеній воді.

Розгорнутою формою пропису магістральних розчинів користуються тоді, коли до складу розчину входять не один, а два і більше лікарських засобів або, коли необхідно приготувати розчин тільки на певному розчиннику (конкретна олія, гліцерин, етиловий спирт певної концентрації). Виписуючи розчин розгорнутим способом, потрібно перерахувати всі його складові із зазначенням їх кількості. З нового рядка написати M.D.S. і як користуватисярозчином.

Приклад рецепта:

Виписати 200г розчину на гліцерині, до складу якоговходить 5% галуну та 1% борної кислоти для змочування тампонів і змащування піхви.

У відповідності до заданої концентрації вираховуємо необхідні кількості порошкових речовин - галуну та борної кислоти в 200грозчину, пам'ятаючи, що цифра відсоткової концентрації вказує на кількість речовини в 100г розчину. Після підрахунків визначаємо, що галуну в 200г повиннобути 10г, борної кислоти - 2г.

Rp.: Alumenis 10,0

Ас . borici 2,0 Glycerini ad 200,0

M.D.S. Для змочування тампонів і змащування піхви .

Слово "ad" (до) вживають для точності приготування розчину зазначеної концентрації (розчинник слід додати до загального об'єму, або-маси розчину). "Ad" потрібно писати обов'язково тоді, коли розчинені речовини в розчині займають більше 10 %.

В Державній Фармакопеї наведено назви деяких офіцинальних розчинів для зовнішнього застосуванння. Це такі як розчин перекису водню (Sol.Hydrogenii peroxydi diluta - містить близько 3 % перекису водню), розчин формальдегіду (Sol. Formaldehydi - містить біля 37 % формальдегіду) та інші. Виписують їх як офіцинальні лікарські форми скороченим способом із зазначенням назви розчину та його об'єму, не позначаючи концентрацію.

Приклад рецепта:

Виписати 100 мл розчину перекису водню дляпромивання рани.

Rp.: Sol. Hydrogenii peroxydidilutae 100 ml

D.S. Для промивання рани.

Деякі розчини для зовнішнього призначення готують шляхом розчинення порошка, таблеток в певному об'ємі води. Наприклад, для приготування 0,02% розчину фурациліну для полоскання використовують його таблетки по 0,02 г.

Rp.: Tab. Furacilini а 0,02 N. 10

D.S. Розчинити 2 таблетки в склянці води і полоскати горло.

Враховуючи, що в склянці води в середньомуміститься 200 мл, то розчинивши в них 2 табл. (0,04 г) отримаємо розчинпотрібної (0,02%) концентрації.

До розчинів для зовнішнього застосування відносять також краплі - очні, вушні та для носа. Виписують їх в невеликому об'ємі для закапування по 3-5 крапель у вухо в підігрітому стані, в порожнину носа - по 2-3 краплі (не більше 5) та в кон'юнктивальний мішок - по 1-2 краплі (більше 2 крапель мішок не вміщає). Вушні краплі можуть бути виготовлені на очищеній воді, олії або спирті. Краплі для носа - на очищеній воді, олії. Очні краплі, на відміну від попередніх, готують в асептичних умовах, з великою точністю, а як розчинник беруть воду для ін'єкцій (Aqua pro injectionibus). Очні краплі повинні бути ізотонічні слізній рідині, для чого готують їх на ізотонічному розчині натрію хлориду (0,9%), або ізотонують дозволеними ДФ речовинами (натрію сульфат, натрію нітрат, глюкоза, борна кислота), а також речовини стабілізатори, які підвищують стійкість розчину. Виписують очні краплі в невеликій кількості на короткий період.

Приклади рецептів:

1. Виписати 5 мл 1% розчину атропіну сульфату в очних краплях.

Rp.: Sol. Atropini sulfatis 1% - 5 ml

D.S.Закапувати по 2 краплі в хворе око 2 рази на день.

2. Виписати10 мл розчину для очних крапель, до складу якого входять цинку сульфат (0,25% )та борна кислота (2%).

Це складний розчин і виписувати його слід в розгорнутій формі.

Rp.: Zinci sulfatis 0,025

Ac.borici 0,2

Aq . pro inject . ad 10 ml

M.D.S.Закапувати по 1-2 краплі тричі на день в хворе око.

3. Виписати10,0 1% розчину ментолу на вазеліновій олії для закапування по 3 краплі вобидві ніздрі.

Rp.: Mentholi 0,1

Ol.Vaselini ad 10,0

M.D.S. Закапувати по 3 краплі в обидві половини носа тричі на день.

Для зручності застосування та збереження стерильності розчини для очних крапель іноді випускають в спеціальних ампулах, флаконах разом з вмонтованими крапельницями.

ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ

До лікарських форм для ін'єкцій відносять розчини(водні, олійні), суспензії, а також стерильні порошки, або таблетки, які розчиняють у стерильному розчиннику безпосередньо перед введенням. При ін'єктуванні парентерально вводять лікарські засоби - під шкіру, внутрішньом'язево, в вену, субарахноїдально тощо з пошкодженням цілосності шкіряного покрову. Для підшкірних ін'єкцій (впорскувань) та внутрішньовенних введень, як правило, використовують водні розчини, для внутрішньом'язевих -водні, олійні або суспензії. Під ін'єкцією розуміють введення рідини вневеликому об'ємі (під шкіру - 1-2 мл, в м'язи - 2- 5 мл), вливанням - введення більших об'ємів у вену, порожнини (10-20 мл і більше). При потребі введення лікарського засобу у великому об'ємі рідини ліки виписують і вводять на ізотонічних розчинах натрію хлориду (0,9%) або глюкози (5%).

Для ін'єкцій характерна точність дозування, більш виразна і швидка дія. Особливо ними користуються при наданні невідкладної медичної допомоги та хворим в непритомному стані. Фасовані стерильні рідини зручніпри зберіганні та транспортуванні.

Лікарські форми для ін'єкцій повинні бутистерильні, апірогенні (не викликати гарячки), стійкі, ізотонічні, не матимеханічних домішок. Ці параметри досягаються різними методами стерилізації, асептичним приготуванням, додаванням антимікробних засобів (0,5% розчин фенолу,0,3% розчин трикрезолу), стабілізаторів, фільтрацією в асептичних умовах.

Лікарські форми для ін'єкцій можуть бути виготовлені в аптеці, але частіше їх готують на фармацевтичних заводах, де автоматично стерильні розчини дозовано розливають в ампули різної ємкості (1,2, 5, 10, 20, 50мл) або флакони (5,10,20,50,100мл і більше) і запаюють. Досить часто ін'єкційні розчини розливають в ампули місткістю Імл. При розкритті ампули, флакону їх вміст втрачає стерильність, а тому фасовані ін'єкційні розчини передбачені, як правило, для одноразового використання.

Флакони закривають спеціальними резиновими пробками, більш тонкими посередині. При необхідності набрати розчин для ін'єкції пробку дезинфікують спиртом, проколюють стерильною голкою для шприца івідсмоктують із флакона у шприц потрібну кількість рідини. Така процедура зберігає вміст флакону стерильним і дозволяє користуватися ним декілька разів.

Рідкі лікарські форми для ін'єкцій в ампулах та флаконах виписують скороченим дозованим способом. Після Rp. пишуть назву лікарської форми - Solutionis, Suspensionis, потім назву лікарської речовини, а при необхідності і характер розчину (олійний - oleosae), його концентрацію у відсотках, далі -кількість рідше в ампулі (як правило, в ній міститься доза лікарської речовини на одне введення), або флаконі. З нового рядка слід писати D.t.d.N. (видай таких доз числом...) іп ampullis (в ампулах), або pro injectionibus (для ін'єкцій). Вказувати фармацевту на необхідність стерилізаціїне потрібно, бо за вимогами Фармакопеї всі лікарські форми для ін'єкцій, виготовлені на фармацевтичних заводах повинні бути стерильними. В залежності від властивостей ліків і характеру захворювання кількість ампул в рецепті може бути різною - 5, 10, 20, ЗО, 50 і більше.

Прикладирецептів:

1. Виписати10 ампул по 2 мл 50% розчину анальгіну. Разову дозу препарату 1 г вводити внутрішньом'язево (в/м) при болях.

В якому ж об'ємі 50% розчину міститься 1 г препарату? 50% розчин - це рідина, в 100 мл якої знаходиться 50г анальгіну.Склавши пропорцію: 50г - ІООмл, 1 г - х мл, знаходимо, що х= 2 мл.

В сигнатурі зазначаємо, що вводити внутрішньом'язево розчин потрібно по 2 мл, бо в них міститься разова доза препарату 1 г.

Rp.: Sol. Analgini 50% - 2 ml

D . t . d . N . 10 in amp .

S.Вводити внутрішньом'язево по 2 мл, при болях.

2. Виписати15 ампул по 1 мл 5% розчину аскорбінової кислоти для внутрішньом'язевоговведення по 1 мл.

Rp.: Sol. Ас . Ascorbinici 5% - 1 ml

D.t.d. N. 15 in amp.

S. Вводити b/m no 1 мл .

А яку дозу аскорбінової кислоти при цьому вводять хворому? Тобто скільки аскорбінової кислоти міститься в Імл цього розчину?

5 г - 100 мл

х г - 1 мл звідси х = 0,05 г

Тобто, в 1 мл 5% розчину міститься 0,05г (50мг)аскорбінової кислоти, що й становить разову дозу препарату.

3. Виписати30 ампул по 1 мл 2% олійного розчину сінестролу. Вводити щоденно в м'язи по 10мг (0,01 г) препарату.

2 г - 100 мл

0,01 г - х звідсих = 0,5 мл

Rp.: Sol. Synoestroli ol. 2% -1 ml

D.t.d. N. 30 in агар .

S. Вводити по 0,5 мл в/м.

4. Виписати10 ампул по 20 мл 40 % розчину глюкози для внутрішньовенного введепня по 20 мл.

Rp.: Sol. Glucosi 40% - 20 ml

D . t . d . N . 10 in amp .

S.Вводитив/в по 20 мл.

При цьому разова доза глюкози становить:

40 г - 100 мл 40 х 20

х г - 20 мл х = 100 = 8 г

При виписуванні рідких ін'єкційних лікарських форм, які випускаються у флаконах, дотримуються тих же правил, що і при виписуванні в ампулах, але форма упаковки (флакон) в рецепті не зазначається.

На етикетці рідких лікарських форм імпортного виробництва поряд із зазначенням об'єму рідини в ампулі (флаконі) пишуть вміст в ньому лікарської речовини в мг (наприклад 5 мг/1 мл). При оформленні рецепта на цю рідину вираховуємо і вказуємо її концентрацію в %.

Приклади рецептів:

1. Виписати5 флаконів по 5 мл (125. мг) суспензії гідрокортизону ацетату. Вводити впорожнину хворого суглоба по 25 мг один раз на добу.

Для оформлення рецепта необхідно зроботирозрахунки:

а) яка концентрація суспензії?

5 мл – 0,125г х= 100 х 0.125 = 2 5о/о100 мл - х

5

б) в якому об'ємі суспензії міститься 25 мг (0,025г) гідрокортизону, який потрібно вводити в суглоб?

2,5 г - 100 мл х = 0,025 х 100 = 1мл

0,025 г - х мл 2,5

Виписуємо рецепт:

Rp .: Susp . Hydrocortisoni acetatis 2,5% - 5 ml

D . t . d . N . 6

S.Вводить по 1 мл в порожнину ураженного суглоба.

2. Виписати5 ампул по 2 мл (20 мг) розчину фуросеміду для внутрішньом'язевих введень по 20мг.

Аналогічно попередньому рецепту вираховуємоконцентрацію розчину: в 2 мл міститься 0,02 г, а в 100 мл - 1 г, тобто розчин1% концентрації, вводити його потрібно по 2 мл, бо в них міститься разова дозапрепарату.

Rp.: Sol. Furosemidi 1% - 2 ml

D . t . d . N . 5 in amp .

S. Вводити по 2 мл в/м один раз на добу.

В тих випадках, коли розчини ліків нестійкі, швидко псуються, лікарські речовини вміщують в ампулу (флакон) у вигляді стерильного порошка, таблетки, ліофілізованої маси, з яких безпосередньо перед ін'єкцією (ех tempore) при дотриманні правил асептики готують розчин необхідної концентрації. Нерідко до упаковки з такою речовиною додають ампули з розчинником (як правило, воду для ін'єкцій).

Приклади рецептів:

1. Виписати20 ампул, в яких міститься по 50 мг кокарбоксилази. Перед в/м введенням вміст ампули розчинити в 2 мл розчинника.

Rp.: Cocarboxylasi 0,05

D.t.d. N. 20 in amp.

S. Вміст ампули розчинити в 2мл розчинника і вводити в/м.

2. Виписати20 флаконів по 500000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі. Перед введенням вміст флакону розчинити в 2 мл стерильного 0,25% розчину новокаїну і вводити внутрішньом'язево кожні 4 години.

Rp.: Benzylpenicillini-natrii500000 OD

D.t.d. N. 20

S. Вміст флакону розчинити в 2 мл 0,25 % розчину новокаїну і вводити в/м по2 мл кожні 4 години.

Рецепт на розчинник можна оформити окремо:

Rp.: Sol. Novocaini 0,25% - 2ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. Для розчинення пеніциліну .

Для ін'єкцій нерідко використовують офіцинальні рідини, які випускають в ампулах, флаконах. При оформленні рецепта після Rp . вказують тільки на назву офіцинальної рідини та її об'єм в мл в ампулі, флаконі. Назву лікарської форми, її концентрацію при цьому не зазначають.

Приклади рецептів:

1. Виписати 10 ампул, які містять по 1 мл кордіаміну (офіцинальна рідина - 25% водний розчиндіетиламіду нікотинової кислоти). Вводити по 1 мл під шкіру.

Rp.: Cordiamini 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp. S. Вводити під шкіру по 1 мл.

2. Виписати 5 флаконів по 5 мл (в 1 мл 40 ОД) інсуліну. Вводити під шкіру по 20 ОД тричі на добу.

Rp.: Insulini 5 ml (1 ml - 40 ОД ) D.t.d. N. 5

S. Вводити під шкіру по 20 ОД через 6 шд тричі надобу.

На упаковці ліків для ін'єкцій зазначають термін їх придатності до застосування. У випадку відсутності в аптеці розфасованого заводського розчину для ін'єкцій та, якщо розчин ліків при тривалому зберіганні псується, ліки можна приготувати в аптеці. При виписуванні таких розчинів (не вампулах) враховується разова доза лікарської речовини, об'єм розчинника наколену ін'єкцію та загальна кількість розчину, яка залежить від тривалості лікування (число введень). Виписувати рецепти на такі розчини можна скороченим або розгорнутим способами.

Скороченим прописом користуються при виписуванні простих розчинів, коли в якості розчинника беруть воду для ін'єкцій (іноді олію). При використанні інших розчинників (ізотонічні розчини натрію хлориду,глюкози), або у випадку приготування складного розчину (із декількох лікарських речовин) рецепт виписують розгорнутим способом. При цьому роблять перелік всіх складових частин розчину із зазначенням їх загальної кількості в г, мл. Вимога стерильності позначається словами "Рго injectionibus","Steriliseturi", або "Sterilisa!".

Прикладирецептів:

1. Виписати 100 мл 5 % розчину амінокапронової кислоти для внутрішньовенного крапельного введення.

Rp.: Sol. Ас aminocapronici 5 % - 100 ml

Sterilisetur !

D.S.Ввести в/в крапельно.

або :

Rp.: Sol. Ас . aminocapronici pro inject. 5%-100 ml 

D.S. Ввести в/в крапельно.

2. Виписати водний розчин глюкози на 5внутрішньовенних введень. Разову дозу препарату (4г) вводити в 20 млрозчинника.

При виписуванні розчину розгорнутим способомвираховуємо загальну кількість глюкози на 5 введень (4г х5=20 г) та розчинника(20 мл х 5=100 мл). Потім указуємо на необхідність їх змішати, простерилізувати(M.Sterilisetur!) та видати з зазначенням застосування розчину (D.S.).

Приклади рецептів :

Rp.: Glucosi 20,0

Aq. proinject. ad 100 ml M.

Sterilisetur !

D.S. Вводити в/в повільно по 20мл 1 раз на добу.

Простіше та раціональніше на такий склад розчину оформити рецепт скороченим прописом. При цьому належить вирахувати концентрацію розчину: якщо в Ю мл розчину знаходиться 4г глюкози, то в 100 мл його в 5 разів більше, тобто розчин 20% концентрації. При скороченій формі виписування розчину обов'язково слід зазначити, що розчин повинен бути стерильним, придатним для ін'єкцій(pro injectionibus).

Rp.: Sol. Glucosi 20% - 100 ml .

Sterilisetur !

D.S.Вводити в/в по 20 мл один раз на добу.

або :

Rp.: Sol. Glucosi pro inject. 20% - 100 ml

D.S.Вводити в/в повільно по 10 мл один раз на добу.

Враховуючи, що такі розчини втрачають стерильність з кожним наступним набиранням рідини із склянки, їх виписують всього на декілька введень і перевагу слід надавати ампульним (дозованим) формам, які готують на заводах.

Різновидністю ін'єкцій є електрофорез (іонофорез) -безкровна ін'єкція. Іони ліків здатні переміщуватися в електричному полі. Це використовують для введення ліків через непошкоджену шкіру і слизові оболонки. На місці аплікації лікарський засіб може тривало затримуватися, утворюючи депо і поступово всмоктуватися в кров, викликаючи ефект.

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ДЛЯ ЕНТЕРАЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Розчини для вживання всередину

Розчини всередину призначають ложками (столовими, десертними,чайними), відмірюють градуйованими склянками, або дозують краплями, які перед застосуванням розводять в невеликій кількості води. При цьому слід пам'ятати, що в одній столовій ложці міститься в середньому 15 мл водного розчину, десертній - 10 мл, чайній - 5 мл. В 1 мл водного розчину - 20 крапель, спиртового - в середньому 50 крапель, в 1 мл олії - 30 крапель.

При виписуванні розчину для внутрішнього застосу-ваняконцентрацію їх підбирають таким чином, щоб в об'ємі розчину для разовогоприймання знаходилася разова доза ліків. Розчини для застосування всерединувиписують, частіше, скорочено. При цьому слід зазначити концентрацію розчину і, в залежності від тривалості курсу лікування, його загальну кількість.

Приклади рецептів: