11. Поняття, значення і характеристика загальних положень досудового розслідування.

Досудове слідство — друга стадія кримінального процесу, в ході якої відповідно до кримінально-процесуального закону здійснюється діяльність спеціально уповноважених осіб органів дізнання і досудового слідства із всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи з метою повного і швидкого розкриття злочинів (суспільно небезпечних діянь), викриття винних, вжиття заходів до запобігання і припинення злочинів та забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди і можливої конфіскації майна.

Ознаки стадії досудового слідства:

• суворе нормативне регулювання кримінально-процесуальної діяльності;

• здійснення діяльності спеціально уповноваженими суб'єктами;

• обмежене коло засобів доказування;

• пізнання має ретроспективний характер (за винятком пізнання причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, що можуть існувати і на момент провадження досудового слідства);

• встановлення обставин вчинення злочину часто відбувається в умовах протидії з боку заінтересованих учасників досудового слідства.

Досудове слідство посідає проміжне становище між стадією порушення кримінальної справи і стадією судового розгляду справи, з якими вона перебуває в певному співвідношенні.

Досудове слідство здійснюється в двох формах:

1) дізнання;

2) власне досудове слідство.

Дізнання — це форма досудового розслідування кримінальних справ, яка передує досудовому слідству. Воно повинно вирішувати завдання кримінального судочинства і має процесуальний характер, порядок розслідування органами дізнання регламентує кримінально-процесуальний закон, а фактичні дані, які отримують під час дізнання, мають доказове значення в кримінальній справі.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 104 КПК) встановлює дві форми дізнання по кримінальних справах:

дізнання в справах про злочини, що не є тяжкими;

дізнання в справах про тяжкі злочини.

Стадія досудового слідства має кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення цієї стадії полягає в тому, що в ній здійснюється остаточна кваліфікація злочину:

• спочатку в протоколі затримання підозрюваного (якщо особузатримували) або в постанові про обрання запобіжного заходу допред'явлення обвинувачення;

• потім у постанові про притягнення як обвинуваченого;

• потім в обвинувальному висновку.

Кримінально-процесуальне значення стадії досудового слідства полягає в тому, що:

• тільки після закінчення досудового слідства є можливим ефективний розгляд кримінальної справи в суді (за винятком справ приватного обвинувачення та справ із протокольною формою досу-дової підготовки матеріалів);

• досудове слідство, "прийнявши естафету" від стадії порушення кримінальної справи, "не має права" звести нанівець досягнутів ній результати процесуальної діяльності;

• встановлюються межі судового розгляду справи.

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії досудового слідства діють також основні положення, притаманні тільки для неї.

Основні положення досудового слідства — це встановлені законом (гл. 11 КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що відбивають характерні особливості досудового слідства як стадії процесу і визначають найістотніші вимоги, що пред'являються до порядку провадження слідчих дій і прийняття процесуальних рішень.

Про загальні для стадії досудового слідства положення вперше в 1951 р. зазначив М. А. Чельцов, який назвав їх "загальними умовами попереднього розслідування"1.

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом, до них належать такі.

Вчасний початок досудового слідства (ст. 113 КПК):

розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

слідчий (особа, яка провадить дізнання) зобов'язаний негайнорозпочати провадження розслідування в порушеній ним чи переданій йому кримінальній справі;

слідчий може прийняти кримінальну справу до свого провадження, не очікуючи на закінчення 10-денного строку дізнання;

із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і особа, яка провадить дізнання) несе повну відповідальність за законне і вчасне прийняття рішень про спрямуваннядосудового слідства і провадження слідчих дій. Однак законодавець 242. 174 допускає проведення слідчих дій у кримінальній справі без прийняття її до свого провадження:

у разі виконання доручень (ч. З ст. 114 КПК) і окремих доручень (ст. 118 КПК) слідчого;

якщо розслідування здійснює група (бригада) слідчих (ст. 119КПК);

якщо частину слідчих дій проводить прокурор (п. 5 ч. 1 ст. 227КПК) або начальник слідчого відділу (ч. 2 ст. 114 КПК);

якщо слідчу дію виконує особа однієї статі з учасником, щодо якого провадиться ця дія.