Крапка ставиться:

1. У кінці розповідного чи спонукального речення, якщо воно вимовляється без окличної інтонації. Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив (Сократ).

2. У кінці рубрик переліку, коли вони досить розвинені й кожна з них становить закінчене речення:

Відзначаючи ювілей видатного українського вченого-сходознавця, одного з засновників Академії наук України, академіка АН України А.Ю.Кримського, загальні збори Академії наук України постановили:

1. З метою відродження й розвитку національної школи сходознавства як важливого наукового компоненту інтелектуального потенціалу України створити в системі АН України Інститут сходознавства ім.А.Ю.Кримського.

2. Видати повне зібрання творів академіка АН України А.Ю.Кримського.

3. Порушити клопотання перед Кабінетом Міністрі України про створення будинку-музею академіка АН України А.Ю.Кримського в м.Звенигородці Черкаської області. (З «Вісника АН України).

3. При ініціалах, при скороченні слова: доцент – доц.; професор – проф.; член-кореспондент – член-кор.

4. У бібліографічному описі. Наприклад, Зубков М.Г. Сучасна ділова мова за професійним спрямуванням: Навч.посіб. – Х.:Факт,2006. – 496 с.

5. При датуванні після кожної пари арабських цифр: 06.02.08. (шосте лютого дві тисячі восьмого року). Зверніть увагу! Крапка ставиться після кожної пари цифр.

Крапка не ставиться:

1. В абревіатурах між складовими частинами: ООН (Організація Об’єднаних Націй), СОТ (Світова Організація Торгівлі).

2. У скороченнях назв метричних мір: г (грам), кг (кілограм), м (метр), т (тонна).

3. У кінці заголовків, на вивісках і штампах.

Знак питання ставиться:

1. У кінці питального речення:

Чи совам зборкати орла?

Чи правду кривді подолати? (М.Рильський)

2. У питальних реченнях з однорідними членами знак питання може ставитися після кожного однорідного члена з метою розчленування питання?

Хіба ж живуть вони? і знають,

Як ви сказали, благодать,

Любов?.. (Т.Шевченко)

3. У складнопідрядних реченнях, коли питання є і в головному, і в підрядному речення. Ставиться і тоді, коли питання містить тільки головне речення.

Знак питання не ставиться:

1. В кінці складнопідрядного речення з непрямими питаннями (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації питальних речень), коли в головному реченні запитання немає: Скажіть, що для вас значить рідна мова.

Ніхто не запитав

В принишклої блідої Катерини,

Чом на щоці сріблиться сіль крута –

Ще свіжий слід невтертої сльозини (М.Бажан)

Але: Коли головне речення питальне, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставиться:

Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл під небом літає у теплії дні ? (Глібов)

Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Яновський)

Знак оклику ставиться в кінці речення, що вимовляється з окличною інтонацією. Найчастіше це спонукальні речення: Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, за неї душу погублю! (Т.Шевченко).

Якщо окличне речення починається експресивними словами слава, хвала, ганьба, скільки, як, який, що то за, для чого ж, то в кінці такого речення ставиться знак оклику: Хвала тобі і честь, народе мій великий!

Після однослівних і поширених звертань, що вимовляються оклично, теж ставиться знак оклику: О слово рідне!.. сонцем стань. Вгорі спинися, Осяй мій край… (О.Олесь).

Знак оклику ставиться також після вигуків та слів так, ні, що вимовляються з окличною інтонацією: Так! Я буду крізь сльози сміятись… (Л.Українка).