2. Виникнення перших страхових утворень

Діяльність перших страхових утворень була спрямована на недопущення небезпеки або, за допомогою економічних засо­бів, зменшення її наслідків. Мотивом до їх створення була і Велика лондонська пожежа, після якої в Лондоні був засно­ваний «Вогневий офіс» для страхування будинків та інших споруд.

Поява перших страхових утворень того часу стала прообра­зом, основою виникнення професійних страхових компаній. В 1667 році в місті Христіанія (Осло) започатковано Норвезьку Бранд-касу. Впродовж декількох років після лондонської поже­жі в країнах Європи, передусім в Англії, виникла низка страхо­вих компаній і товариств взаємного страхування. Деякі з них діють і сьогодні. Так, створене в 1696 році англійське страхове товариство «Співдружність» проіснувало до 1905 року, коли воно було придбане іншою лондонською компанією «Коммер-шнал Юніон», яка діє і в даний час.¹

На зміну першим товариствам взаємного страхування, діяль­ність яких не була спрямована на отримання прибутку, прихо­дять комерційні професійні страхові організації, прибуток яких міститься в невикористаній частині страхового платежу. Така можливість могла виникнути, якщо на період дії страхового до­говору застрахована особа збитків не понесе, тобто не настане для неї страхова подія. В тогочасних об'єднаннях за мету ста­вилось відвернення небезпеки, зменшення наслідків від неї уча­снику, чиє майно постраждало.

У цей же період виникає угода, що нагадує зовнішньо стра­хування життя, але по суті від нього різниться. Мається на увазі страхове парі. Дві особи укладали парі з приводу будь-якої події, що була поза сферою їх інтересів. Такою подією могло бути народження хлопчика чи дівчинки у відомій сім'ї, смерть певної особи в умовний період тощо. Особливо часто об'єктом такого парі ставало жиїтя особи високого рангу, наприклад кардинала, папи, короля і т. ін. Це явище було так широко

Журавлев К). М, Секер.ж И. /'. Цін. іірацяі.-С. 5.

29

розповсюджене, що уряди різних країн вирішили за доцільне заборонити законом цей вид парі.

Парі, в основі якого спірні питання, дещо наближається до страхування в контексті ризиковості, оскільки ніхто із учас­ників не знає ні моменту настання зазначених подій, ні їх ві­рогідності. Але було б більш правильним відмежувати парі від страхування та погодитись із В. П. Крюковим у тому, що осно­вне завдання страхування полягає в принципі справедливої ви­нагороди осіб, які постраждали від будь-яких руйнівних стихій. Проте, в ідеї парі немає нічого корисного, тому воно аж ніяк не може бути прирівняне до страхування. Парі юридично не-регламентоване, а страхування має економічне та юридичне значення.

Подальша історія страхування тісно пов'язана з розвитком великих підприємств, заміною ручної праці на машинну. Діяль­ність суб'єктів господарювання залежить від впливу різного ро­ду негативних факторів, які можуть спричинити значні фінан­сові витрати. Тобто, інтереси господарюючих суб'єктів, щодо використання та володіння майном, пов'язані з можливістю настання ризику.

У період концентрації виробництва та розвитку капіталізму домінуюче становище посіла акціонерна форма господарюван­ня. З XIX ст. розпочався наступний період у загальній історії страхування. Він характеризується, насамперед, тим, що держа­ва виступає на арену страхової діяльності як один із конкурен­тів приватних страховиків. Усвідомлюючи велике значення страхування, вона хоче використати вигоди страхування у своїх інтересах.

У страховій справі тепер з'являються картелі і концерни. Причиною їх виникнення стали: загострення конкуренції, зни­ження прибутку, виникнення державного контролю та законо­давчого регулювання страхування. Жорстка конкуренція спри­чинила також падіння цін на страхові послуги. Тому цілком ви­правданим був крок страхових компаній на об'єднання своєї діяльності.

Встати на цей шлях їх змусила і та обставина, що раціональ­на організація страхування потребує масових даних. А ці дані можна отримати загальними зусиллями, координованою діяль­ністю. Все це продиктувало необхідність мати домовленість між страховими товариствами.

Ідею створення страхових товариств пропагував Масиус -основоположник страхових видань у Німеччині. У своєму стра­ховому органі він запропонував план створення загальної стра­хової камери насамперед для практичних цілей, а також частко­во для наукових. До цієї організації повинні були вступати всі німецькі страхові товариства. Основним завданням страхової камери мало бути встановлення твердих принципів для класи­фікації ризиків, нормування мінімальних та максимальних ста­вок премій. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки серед страхових товариств.

У цей же час, під впливом збиткових років для страхової справи, у середовищі страхових агентів виникло прагнення зби­ратися на з'їзди для вирішення поточних питань страхування. Перший з'їзд відбувся у Дюссельдорфі в 1857 році. В його роботі брали участь виключно представники акціонерного страхуван­ня. Подібні конференції діяли протягом чотирнадцяти років.

Пізніше в Берліні, а потім і в інших містах виникають клуби страхових діячів. Очевидною стає тенденція до об'єднання. Створюються товариства, концерни, союзи товариств страхови­ків. Один із великих концернів діяв - як міжнародний - у Бер­ліні з 1874 року, складався спочатку з 16 страхових товариств, а через 50 років концерн об'єднував уже 230 товариств 26-ти країн.²

Приблизно в той же час спостерігається прагнення до об'єд­нання страхових товариств і в інших країнах. У Сполучених Штатах Америки вже в 1866 році понад 80 страхових товариств об'єднались в Національне бюро вогневих страховиків. Націо­нальне бюро видало в 1900 році універсальний тариф ставок для різних класів ризиків. При ньому був заснований «Комі-

¹ Вобльпї К. С. Основы экономии страхования- М.: «Анкил», 1995.-С. 13.

² Крюков В. П. Цит. праця.- С. 16.

30

^ Воблый К. С. Цит. праця.- С. 44-45.

" Шимі/нова М. Я. Страхование: история, действующее законодатель­ство, перспективы.- М.: Наука, 1989.- С. 17.

31

тет 20» для вивчення пожежного стану міст. Зусиллями Бюро був розроблений кодекс приблизних будівельних законів. Проте об'єднання проіснувало недовго, на зміну йому прийшла стра­хова біржа.

Необхідно зазначити, що у Сполучених Штатах існували й інші організації страховиків. Наприклад, такі, як Національна електрична асоціація страховиків, яка займалась вивченням ри­зиків та розповсюдженням інформації щодо них.¹

Розмежування страхового ринку та розширення його сфер впливу відбувається у Великобританії, хоча і з орієнтацією на певні види страхування. Спостерігається так звана спеціалізація страхових товариств. Ініціатива в морському страховому зако­нодавстві переходить до Англії. Воно відзначалося високою якістю і було прикладом для інших держав. Так, прийнятий у 1774 році Закон про страхування життя залишається чинним до цього часу.

Найбільш характерною особливістю страхового ринку, що не має аналогів в інших країнах і до теперішнього часу і є гор­дістю Англії, є набуття офіційного юридичного статусу стра­ховою корпорацією Ллойда. Це - об'єднання страховиків. Ряд положень Формуляра Ллойда донині застосовується на прак­тиці, хоча історія корпорації Ллойда розпочалась ще 1688 року і пов'язана з власником таверни Едвардом Ллойдом, який вдало перетворив її на морський клуб, де згодом почали «за склянкою кави» укладатись страхові угоди.

Поряд із страховою корпорацією (асоціацією) Ллойда розпо­чинають страхову діяльність й інші компанії.

3. Страхування в дореволюційній Росії

Філії англійських страхових компаній з'являються у різних містах світу, в тому числі у Петербурзі та Москві. З 1885 року на території України була дозволена діяльність іноземних стра­хових товариств, серед яких були американські, англійські, ні­мецькі, французькі компанії зі страхування життя." Для від-

Воблый К. С. Цит. праця.- С. 46. " Білепчук Д. П. та ін. Цит. праця.- С. 36.

32

криття філії в Росії іноземний страховик повинен був попе­редньо внести до державної скарбниці грошову заставу в розмі­рі 500 тис. крб. і резервувати 30% надходжень страхових пла­тежів на рахунок Державного банку.

Ринок Росії був привабливим реформаторськими тенденція­ми в політичному і економічному становищі країни. Це було фундаментом для збільшення підприємств, розгалуження видів комерційної діяльності, використання механізмів на виробни­цтві, що, в свою чергу, дало потужний імпульс для розвитку страхової справи в Росії.

У 1786 році була встановлена державна монополія на стра­хову діяльність. Почали створюватися державні страхові това­риства. Це зумовлювалось потребами довгострокового кредиту­вання. Маніфест «Про заснування державного позичкового банку» дозволяв операції лише за тими угодами, які будуть пе­редані на страхування до свого ж банку. При державному бан­ку була створена страхова економія, яка зобов'язувалась здійс­нювати страхування майна і будівель від вогню. Цим актом за­кріплювалось монопольне право держави на проведення страхових операцій.

Таким чином, держава була першим вітчизняним страхови­ком у Росії.

Незважаючи на свою недовговічність та витіснення держав­ного страхування окремими підприємствами, значимість пер­ших спроб запровадження страхування як організованого інсти­туту важко переоцінити.

Страхова експедиція в 1800 році ввійшла до складу Російсь­кого агентства англійського страхового товариства «Фенікс», на базі якого в 1827 році було створено «Перше російське страхове від вогню товариство». Ініціативу створення страхової органі­зації в Російській імперії взяв на себе петербурзький банкір Л. І. Штігліц за безпосередньою участю голови Департаменту Державної економії графа Н. С. Мордвінова. Це товариство

Страховое дело: Учебник / Под ред. проф. Л. И. Рейтмана.- М.. 1992.-С. 390-391.

~ Страхування: Підручник. Цит. праця.- С. 17.

"' Журавлев Ю. М., Секерж И. Г. Цит. праця. - С. 40.

33

проіснувало в Росії 90 років і відіграло чималу роль у розвитку страхової справи в державі. У товаристві було надійне фінансо­ве становище і стійкі прибутки.' Для створення стійкої фінан­сової бази цьому товариству була надана урядом монополія на ведення страхових операцій протягом 20 років в Москві, Петер­бурзі, Одесі та ще в кількох губерніях.

У 1835 році виникло «Друге Російське страхове від вогню товариство», яке проіснувало до 1918 року. Воно також отри­мало від уряду пільги на 12-річну монополію. Діяльність пер­ших страхових товариств від вогню обмежувалась територією певного міста. Перевага надавалась великим домовласникам та постійним клієнтам, для яких існували деякі пільги.

З часом страхова справа набуває подальшого розширення. Налагоджують свою роботу і успішно працюють такі страхові компанії, як «Життя», «Волга», «Російський Ллойд», «Північ­не», «Саламандра», «Росія», «Російське транспортне» та інші, їх створення було спричинене великими пожежами у містах, оскільки потерпілий ставав некредитоспроможним. Страждала і банківська справа через великі матеріальні втрати клієнтів.

У цей період виникають різні види страхування. Так, в 1831 році з'являється страхування від граду в Прибалтійському краї, в 1839 році - страхування тварин, а в 1844 році - морське, річкове і сухопутне страхування. Метою останнього було забезпечення потреб судновласників у страхуванні морських і річкових суден на випадок загибелі або пошкодження під час транспортування

вантажів.

Збільшення кількості страховиків у формі акціонерних стра­хових компаній, товариств взаємного страхування та земств по­силило конкурентну боротьбу на страховому ринку, що призве­ло до зниження страхових тарифів. Такий вимушений захід міг спричинити великі збитки. Тому страхові товариства вимушені були прийняти конвенцію про використання єдиних тарифів. У 1874 році кілька страхових товариств домовилися щодо спі­льних дій. Був створений синдикат, до якого увійшло 8 страхо­вих товариств. Вони опрацювали угоду, згідно з якою зо­бов'язалися діяти на однакових для всіх умовах, без будь-яких

Эриашвши Н. Д. Цит. праця,- С 320-321.

відхилень від договору. Застосовувались єдині тарифні ставки, єдині прийоми страхування і перестраховування, однакова сис­тема пільг і штрафів». Спектр страхових послуг ставав досить широким. У подальшому перевага віддавалась не тільки стра­хуванню від вогню. Відбувалось розширення набору страхових ризиків.

Розповсюдження страхування від вогню стало причиною за­твердження статуту Товариства страхування від вогню майна гірничих і гірничо-заводських підприємств. У містах також дія­ли товариства взаємного страхування від вогню. За ініціативою домовласників у 1861 році прийнято закон, який поклав початок міському взаємному страхуванню від вогню. Уряд надавав фі­нансову допомогу цим товариствам на випадок збитків, якщо вони перевищували збір річної премії. В результаті в 1918 році було 178 товариств взаємного страхування від вогню.

Набували поширення товариства взаємного страхування се­ред землевласників. За прикладом Ліфляндського товариства, було організовано товариство взаємного страхування землевла­сників у Києві. Воно ставило своїм завданням відшкодування збитків, завданих вогнем землевласникам Київської, Подільсь­кої та Волинської губерній.

Після скасування кріпосництва акціонерні товариства розпо­чали здійснювати страхування великих маєтків і на селі. Проте справжнього піднесення досягає страхова справа із започатку-ванням системи земського страхування, яке проводилось орга­нами місцевого самоврядування. Оскільки страховий портфель однієї губернії був недостатнім для створення стійкої фінансо­вої бази, Законом 1902 року земствам було надано право укла­дати між собою договори про взаємне перестрахування.

Виникнення особистого страхування припадає також на XIX століття. В 1835 році в імперії було організовано акціонерне страхове товариство «Жизнь», яке займалось особистим стра­хуванням. Протягом тривалого часу страхування життя було

Страхування: Підручник. Цит. праця.- С. 18. ] Журавлев Ю. М., Секер.ж И. Г. Цит. праця,- С 41. ' Страхування: Підручник. Цит. праця.- С. 15-19.

Журавлев Ю. М, Секерж И. Г. Циі. праця.- С 42.

34

35

монополією Російського товариства застрахованих капіталів і доходів. Згідно зі статутом товариства страхування проводило­ся за чотирма видами:

А - страхування капіталу;

В - страхування пенсій на користь спадкоємців і в разі до­життя до певного віку;

С - страхування пенсій на користь самого страхувальника (страхування на дожиття);

D - страхування капіталів і пенсій на користь дітей при до­сягненні ними певного віку.

Понад 97% припадало на вид А. В 1906 році було прийнято закон про проведення страхування життя державними ощад­ними касами. Страхуванням життя, крім акціонерних товариств і ощадних кас, займалися також товариства взаємного страху­вання.¹

Треба відзначити і такий вид, як самострахування. Воно існувало у дореволюційні часи. Наприклад, статут Російського товариства пароплавства і торгівлі передбачав, що під час роз­поділу прибутку з нього завжди має виділятись сума, необхід­на для поповнення страхового капіталу до певного розміру. Проте вантажі тривалий час майже не страхувалися. Але за бажанням власник міг застрахувати вантаж у місцевій конторі Російського товариства морського, річкового і сухопутного транспортування і страхування вантажу. Прибуток від стра­хування вантажів був значним, страхові премії перевищували виплати в декілька разів.

Розширення інтересу до страхової справи та резерв фінан­сової діяльності в цій галузі, який спостерігався у всіх верст­вах населення, став причиною зобов'язання страхових това­риств, через існуюче на той час законодавство Росії, один раз на рік публікувати свої баланси і рахунки прибутків та збитків. Незважаючи на чітко окреслені схеми публікацій балансів, во­ни постійно фальсифікувались з метою зменшення сум сплати податків, які потрібно було сплачувати з отриманих прибутків.

Страхування: Підручник Цит. праця.-С. 19. " Щеглов Э. Морское страхование в Одессе в XIX веке // Украинские деловые новости,- 1993.- № 43.

36

Російське законодавство початку XX ст. регулювало величи­ну відрахувань в резерви не нижче 40% від отриманих за рік премій. На кінець 1915 року в цілому за відрахуванням акціо­нерним і іноземним страховим товариствам величина резервів премій становила близько 340 млн крб. Із них резерви премій по особистому страхуванню становили 260 млн крб., по майново­му - близько 80 млн крб.¹

Акціонерні страхові товариства Російської імперії до початку 90-х років XIX ст. у своїй діяльності керувались Положенням про акціонерні товариства і промислові компанії. В 1894 році було встановлено державний нагляд, згідно з новим Положен­ням «Про нагляд за діяльністю страхових установ і організа­цій». Він здійснювався Міністерством внутрішніх справ. При ньому були створені Страховий комітет і Страховий відділ. Ін­спектори цього міністерства утримувалися за рахунок коштів від спеціальних внесків страхових організацій.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що провідна роль у всіх видах страхування належала акціонерним страховим то­вариствам. Поряд з акціонерними товариствами співіснувало земське та міське взаємне страхування. Тобто, були майже всі відомі на ті часи види та форми страховиків.

Об'єднання страховиків того періоду почали виходити на міжнародний рівень. Спочатку в транспортному страхуванні, не беручи до уваги давньої співпраці країн у морському страху­ванні. Вже в 1872 році був створений міжнародний союз това­риств транспортного страхування. Його основним завданням було регулювання тарифів премій, відпрацювання типових умов проведення страхування.

Головною метою тогочасних страхових об'єднань став за­хист власних інтересів. Досвід акціонерних страхових об'єд­нань свідчить про необхідність створення таких союзів. Тому в 1910 році розпочав свою роботу Російський союз взаємних страховиків.

Розглянуті форми союзних утворень у страховій справі К. С Воблий поділив на різні категорії. До першої категорії віднесено страхові союзи. Члени їх приймають на страх за свій

Эриашвили Н. Д Цит. праця,- С. 323.

37

рахунок відому частку страхової суми, отриманої головним страховиком даного союзу. Принципи розподілу ризику визна­чаються союзною домовленістю. Утворення таких союзів спо­стерігається щодо конкретних ризиків, котрі не можуть бути прийняті окремим страховиком через їх велику небезпеку. Стра­ховинні союзи є першою формою перестрахувальних союзів або угод.

Особливу групу становить організаційні союзи, метою яких є суто технічні завдання. Представничі союзи страхових това­риств ставлять завданням представництво і захист інтересів страховиків перед суспільством і особливо - перед законодав­чими установами.

Широко розповсюдженим типом союзних організацій є кар­телі для розроблення загальних умов страхування. Вони займа­ються узгодженням тарифних ставок, створюють єдину класи­фікацію ризиків та ін. Проте, страхування не має вищої форми союзів підприємців - трестів, оскільки у страховій справі під­приємці не можуть створити монополію. Будь-які спроби стра­ховиків на монопольне володіння страховим полем натрапляли на протидію з боку самих страхувальників.

4. Реорганізація страхування після 1917 року

Реорганізація страхової справи та формування нового страхо­вого ринку в нашій країні тісно пов'язані з подіями 1917 року. Новий уряд після Жовтневого перевороту почав здійснювати глибокі соціально-політичні перетворення. Вони здебільшого стосувались націоналізації банків, промислових підприємств та страхових компаній. Щодо націоналізації останніх, то мали місце різні погляди. Противники такого кроку не лише вбачали недо­речність у такому заході, здатному поглибити економічний роз­лад у країні, а й використовували будь-яку можливість для виве­зення коштів за кордон.

До націоналізації ставлення було не лише як до суто фінан­сового заходу. Згідно із статтею «До питання про монополію страхування», націоналізація здійснювалась з метою знищення

капіталістичного ладу. Серед цих заходів за багатьма причина­ми, насамперед, була проведена націоналізація страхування та всіх страхових капіталів.

Планувалось націоналізувати страхову справу, сконцентру­вавши її в трьох товариствах: страхування від вогню - в «Сала­мандрі», страхування життя - в «Росії» та страхування транспо­рту - в «Російському транспортному і страховому товаристві». Всі інші страхові товариства мали бути ліквідовані. Капітали і все майно страхових товариств повинно було перейти у влас­ність держави.

Проте, згідно з Декретом Ради Народних Комісарів «Про за­снування державного контролю над всіма видами страхування, крім соціального» від 23 березня 1918р., замість монополії було встановлене державне регулювання страхової справи. Незважаючи на політику загальної націоналізації різноманітних видів комерційної діяльності, що проводилася в країні після революції 1917 року, страхові організації Росії проіснували ще понад рік і фактично були ліквідовані та перестали діяти після видання Декрету Ради Народних Комісарів від 28 листопада 1918 р. «Про організацію страхової справи в Російській респуб­ліці». Згідно з цим Декретом проведення страхування у всіх його видах і формах оголошувалось державною монополією, хоча утворення державної страхової організації Декретом не передбачалось.

Незважаючи на те, що в країні застосовувались єдині прави­ла і тарифи до кожного виду страхування, воно розвивалось не­рівномірно. Страхування, з притаманною йому формою виплати за завдані збитки, втратило своє значення в умовах розрухи, ін­фляції, натуралізації господарських відносин. Тому були при­йняті деякі декрети, які скасували страхування життя та майна. Лише в 1921 році Декретом «Про державне майнове страхуван­ня» розпочато радянське державне страхування, спершу на за­садах добровільного страхування майна державних підприємств і організацій. Згідно з Положенням про Наркомфін СРСР, мо­нополія держави розповсюджувалась як на обов'язкове, так і на добровільне страхування.

Вобльт К. С Цит. праця.- С. 48.

К вопросу о монополии страхования // Известия 1918.- 21 февраля.

38

39

Економічна стабілізація, яка була досягнута в країні згодом, сприяла розвитку зовнішньої торгівлі із розширенням експор­ту. Декретом від 6 липня 1922 р. Держстрах отримав право на укладення договорів зі страхування і перестрахування в іно­земних товариствах. Проте у нього виникли труднощі стосов­но страхування зовнішньоторговельних вантажів та щодо ви­знання полісу як гарантії міжнародної торговельної угоди. Для продукції, яка експортувалась, іноземці вимагали поліс стра­хової компанії з місцезнаходженням у будь-якій іншій країні. Тому в 1925 році в Англії Держстрахом, Наркомзовнішторгом та Центрсоюзом було засновано акціонерне товариство під англійською юрисдикцією. В 1926 році Держстрах відкрив своє представництво в Ірані, а в 1927 році - в Німеччині, що надало можливість не лише збільшувати обсяги страхування і розвивати перестрахувальні відносини із закордонними парт­нерами, а й надійно захищати інтереси країни стосовно стра­хової справи.

Розширення торгівлі, зміцнення виробництва, економічна стабілізація в країні стали підґрунтям для поширення страху­вання на нові об'єкти, більш широкого кола ризиків, розроб­лення нових видів з метою максимального задоволення народ­ного господарства у страховому захисті.

Постановою ЦВК і РНК СРСР від 4 вересня 1929 року за­проваджувалось обов'язкове страхування в державній промис­ловості, яке охопило майже все майно. Водночас страхування кооперативних і громадських підприємств, куди увійшли і кол­госпи, було переведено на державну основу. Відповідну роботу мали виконувати органи Держстраху СРСР. Цей страховик організував також роботу з обов'язкового та добровільного страхування майна громадян.¹

У 1928 році була укладена угода між Держстрахом СРСР і Головним управлінням держощадкас з приводу надання остан­нім страхових повноважень згідно з правилами та інструкціями, визначеними Держстрахом. Незважаючи на необхідність біль­шого розвитку страхування для робітників і службовців, спро­щення операцій, розширення прав страхувальників, перегляду

Біленчук Д. П. та ін. Цит. праця.- С. 37.

40

окремих видів страхування, чіткої концепції розвитку особис­того страхування не було.

Згідно з постановою Президії ВІДСПС від 5 березня 1929 ро­ку набуває поширення колективне страхування Держстрахом. У липні того ж року вводиться колективне страхування на ви­падок смерті членів кас взаємодопомоги. Воно здійснювалось шляхом укладення договорів окремими касами взаємодопомо­ги з відповідними страховими органами. Члени каси взаємо­допомоги могли застрахувати своє життя без попереднього медичного обстеження з рівною для всіх членів каси сумою до 1000 крб. включно. В 1930 році було прийнято Правила колек­тивного страхування робітників і службовців на випадок смерті та інвалідності. Застрахуватися могли не лише члени каси взає­модопомоги, а й інші робітники і службовці підприємств.

Спочатку ставилося завдання охопити страхуванням не менше 75% працюючих. Але згодом фактичний гюказник знизився до 30%. Цей вид страхування став збитковим. Його скасували, ввівши індивідуальне змішане страхування, страхування на випадок сме­рті і втрати працездатності, страхування від нещасних випадків.

Здійснюючи пошук раціональних та ефективних форм стра­хової справи згідно із завданнями соціально-економічного роз­витку країни, відбувався перегляд видів страхування. З метою організації окладного страхування, замість ліквідованих стра­хових агентств на селі, набирається штат страхових інспекторів.

Постановою ЦК ВКП (б) від 8 березня 1933 року скасовано «політично шкідливі» правила та інструкції Наркомфіна СРСР зі страхування. Постанова стала вихідним пунктом корінної пе­ребудови державного страхування. На основі цього рішення бу­ли проведені заходи з перетворення державного страхування на засіб організаційно-господарського зміцнення колгоспів, охо­рони суспільної власності, запобігання можливості викори­стання його в боротьбі проти соціалістичної перебудови села/ Були затверджені нові правила зі сплати збитків з кожного його виду, здійснена перебудова державного страхування СРСР.

Тагиев Г. М. Развитие государственного страхования в СССР (1917-1977 it).- М.: Финансы, 1978.- С. 98.

' Біленчук Д. П. ma in. Цит. праця.- С. 98-99. ³ Тагиев Г. М. Цит. праця.- С. 104.

41

Незважаючи на виділення страхового апарату в самостійну одиницю, він був у системі фінансових органів, які несли за страхову роботу повну відповідальність.

Згідно з постановою ЦК ВКП (б) від 8 березня 1933 року були організовані районні страхові комісії. Вони діяли при ви­конкомах районних рад. Ці заходи були спрямовані на повний контроль виплат у зв'язку з нещасними випадками не з вини страхувальника. У разі безгосподарності, необережності, що спричинили настання збитків, страхувальник не отримував від­шкодування, а притягувався навіть до відповідальності. Стра­хові ж органи, в свою чергу, зобов'язувались своєчасно та в повному обсязі сплатити страхову суму за страховим випадком.

У період відбудови країни після Другої світової війни було вжито ряд важливих заходів для відродження страхування, по­силення його ролі. Ці заходи націлювались на розвиток та зміц­нення економіки. Адже, в перші післявоєнні роки в принципі не існувало страхування ні в промисловості, ні в будівництві, ні на транспорті, та й спектр страхових послуг, що надавався насе­ленню, був неоднозначним.

Щодо захисту сільськогосподарських підприємств та поши­рення страхування на селі, то й тут були серйозні недоліки. Не­дооцінка цього виду страхування, грубі порушення, незаконне розпорядження сумами страхового відшкодування, неправильна виплата страхових сум неодноразово відзначались у постановах Ради Міністрів СРСР. Як приклад, можна навести постанову від 19 вересня 1946 року «Про заходи щодо ліквідації порушень Статуту сільськогосподарської артілі в колгоспах», яка зо­бов'язувала Держстрах погасити заборгованість перед колгос­пами та своєчасно і добросовісно з ними розрахуватись.

Страхова справа переживала свої не найкращі часи. На страхо­вому ринку працювали дві державні структури - Держастрах та Індержстрах. Затверджене положення про Держстрах розширюва­ло права низових страхових органів і надавал статус самостійної госпрозрахункової одиниці Управлінню іноземного страхування.

Після Другої світової війни закордонні операції Держстраху набули подальшого розвитку. Як репарації до Держстраху увійшли акції страхових компаній Німеччини, Румунії, Угор­щини, на базі яких були створені ще деякі зарубіжні організації

42

Держстраху: «Радянсько-Румунське акціонерне товариство генеральних страхувань» (м. Бухарест), «Східно-Європейське генеральне страхове акціонерне товариство зі страхування ван­тажу та багажу» (обидва в м. Будапешті), Чорноморсько-Балтійське генеральне страхове товариство «Шостафон» (м. Бер­лін) та інші.

Для посилення централізованого керівництва державним стра­хуванням і контролю за його проведенням постановою Ради Міні­стрів СРСР від 28 серпня 1967 року утворено Головне управління Державного страхування СРСР - Держстрах СРСР. Воно існувало на госпрозрахунку.² Його основне завдання - забезпечення єдиної фінансової політики і загальних принципів страхування.

Взагалі в період реформ 60-70-х років було багато зроблено в напрямі розвитку страхової справи, зокрема запроваджені нові види страхування майна, життя та здоров'я громадян. Здійснено крок у методології формування страхових резервів, збільшено норму страхового покриття і розширено перелік страхових по­дій. Було спростовано тезу про те, що «держава не може сама себе страхувати». У страховій справі відбулися серйозні зміни. Значення страхування зміцнювалось у свідомості громадян, але цього було недостатньо для того, щоб стати конкурентоспро­можними на світовому ринку.

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте закони вавилонського царя Хаммурапі щодо страхування.

2. Назвіть історичні джерела, які дійшли до нас із античних ча­сів у виді домовленостей.

3. Згадайте умови, що сприяли розповсюдженню морського страхування.

4. Назвіть періоди розмежування страхового ринку.

5. Коли була введена державна монополія на страхову діяль­ність в Росії?

Журавлев Ю. М, Секерж И. Г. Цит. праця,- С. 43. " Коньшіш Ф. В. Государственное страхование в СССР.- М.: «Финан­сы», 1968.-С. 64.

43