2. Формування в Україні нового страхового ринку

Страхові компанії України розпочали свою діяльність з 90-х років минулого століття. Саме тоді відбулися великі політичні та економічні зміни. Із розпадом великої імперії - СРСР Украї­на стала на шлях самостійності. Обравши ринковий тип розбу­дови економіки, який потребував великих економічних змін, держава проводить демонополізацію страхової справи. Замість одного продавця страхових послуг - Держстраху з'являються перші приватні страхові компанії, які поклали край тотальній монополії Держстраху. Серед них: «Омега-Інтер», «Ризик», «Скайд», «Саламандра», «Скайд-вест», «Аско-Прометей» - фі­лія Російської акціонерної компанії, «Росток», «Славія» тощо. На страховий ринок України починають приходити провідні та досить відомі іноземні страхові компанії, що діють переважно через спільну страхову діяльність. Так, з'явився альянс «Омега

141

Інтер» - «Ллойд» Англія, українсько-ізраїльське товариство «Страхова компанія», «Система резервних фондів».

Демократизація суспільних відносин, зміна стереотипів у по­глядах дозволила осмислити по-новому ставлення до страху­вання. Національній акціонерній страховій компанії відкритого типу «Оранта» (головним засновником якої з боку держави ви­ступив Фонд державного майна), страховим компаніям мініс­терств, відомств, фінансово-промислових союзів створюють конкуренцію приватні страхові компанії.

Нині в Україні, поряд із страховими компаніями, функціонує низка посередницьких та інших організацій, причетних до стра­хової справи. Працюють спеціальний орган - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд), який здійс­нює державний контроль за дотриманням чинного законодав­ства на страховому ринку, та Ліга страхових організацій Украї­ни, яка бере активну участь у створенні та корегуванні законо­давчої та нормативно-правової бази страхової справи. При Ка­бінеті Міністрів України, з метою вирішення найважливіших проблем у галузі страхової справи, працює Експертна рада з пи­тань страхування. Зробивши свій внесок у підготовку Закону України «Про страхування», ЛСОУ бере активну участь у роз­робленні нормативних документів, що регулюють діяльність страхових компаній.

У Лізі страхових організацій України діють постійні комісії страхових організацій України з:

• питань законодавства та оподаткування;

• питань етики та права;

• питань розвитку, реструктуризації та демонополізації страхового ринку;

• питань міжнародної діяльності;

• питань страхування та перестрахування;

• питань формування страхових резервів та інвестиційної ді­яльності;

• питань методології та організації страхування ядерних ри­зиків;

• питань статистики, аналізу та інформації;

• питань діяльності аварійних комісарів;

• рада з проблем соціально значимих видів особистого стра­хування.

У своїй діяльності Ліга страхових організацій України ке­рується принципами законності, добровільності, відкритості, рівності її членів, компромісного вирішення питань з ураху­ванням інтересів усіх членів Ліги, довіри та взаємодопомоги у відносинах. ЛСОУ є вільною для вступу нових учасників та виходу із членства в ній на засадах дотримання положень Статуту. Кожна страхова організація України, що має ліцен­зію на провадження страхової діяльності, може стати членом Ліги.

Лігою страхових організацій України планується створення центру корпоративних комунікацій для забезпечення постійно­го зв'язку між представниками страхової справи з державними, недержавними та громадськими організаціями. З цією метою Лігою видається об'ємний статистичний довідник. Перший бу­ло видано у 1998 р. під назвою «Страхування-96». Він містить реєстр страховиків, показники та аналітичні дані розвитку стра­хового ринку України за 1996 р. і пропонує інформаційний огляд провідних страхових організацій, діяльність яких відпові­дає нормам чинного законодавства.¹

Декрет «Про страхування» є одним із перших документів, який регламентує діяльність страхових компаній, та основним документом для страхових організацій України, хоча страхови­ки змушені були і далі працювати в умовах невизначеності за­конодавчої бази страхової справи, необгрунтованої податкової політики у цій галузі. Тому делегати Першого з'їзду Ліги, який відбувся в 1994 p., звернулися до Верховної Ради України з приводу підготування та розроблення нормативних актів, які регламентують страхову справу. В результаті 7 березня 1996 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про страхування». Завдяки зусиллям Ліги страхових організацій Ка­бінет Міністрів України прийняв Положення «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відпо-

¹ Бспилевич В. Д., Балілевич К. С Цит. праця.- С 43.

142

ю/лет/'/v/c Д. П. та ін. Страхове право України.- К.: Атіка, 1999-С.142-143.

143

відальності власників транспортних засобів» від 28 вересня 1996 р. та Закон України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 28 січня 1994 р.

Лігою розпочато активну роботу із залучення страхових компаній для розроблення змін та доповнень до Закону України «Про страхування». Створено робочу комісію при Комітеті з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України з доопрацювання змін і доповнень до Закону України «Про страхування» та інших документів, що регулюють страхо­ву справу. Ця комісія підготувала пропозиції до Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про стра­хування». ЛСОУ зробила вагомий внесок у створення проектів положень про морське та авіаційне Бюро, в розроблення проек­тів їх статутів, а також інших документів, що регламентують страхову діяльність у державі.

З метою активізації законотворчого процесу 25 червня 1999 р. було проведено конференцію за участю страхових компаній -членів Ліги, страхових організацій та представників Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. На цій зустрічі було розглянуто результати й проблеми у страховій справі, а також вироблено спільні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про страхування».

Завдяки активній роботі Ліги страхових організацій 4 жовт­ня 2001 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про страхування». Втім, на сьогодні роботу над основним доку­ментом для страхових організацій України не закінчено. ЛСОУ бере активну участь у вивченні всіх зауважень щодо положень чинного Закону, працює над змінами і доповнення­ми, розробляє перспективні напрями удосконалення страхової справи в країні, розглядає відповідність податкової політики у цій галузі.

Ліга страхових організацій України працює над Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 сі­чня 1994 р. Завдяки доповненням і пропозиціям щодо цього За­кону з боку ЛСОУ створено правовий механізм уникнення по­двійного оподаткування курсових різниць на операції з інозем­ними валютами. За активної участі Ліги було врегульовано

144

питання з Державною податковою адміністрацією України сто­совно премій із перестрахування.

Практично двократне знецінення внаслідок кризи національ­ної грошової одиниці створило ситуацію, за якої статутні фонди страховиків, сформовані у минулих роках, знецінювались у від­повідній пропорції. Це, в свою чергу, спричинило передумови ліквідації або примусової санкції до багатьох страхових компа­ній. Але, завдяки зусиллям Ліги страхових організацій України та Комітету фінансів та банківської діяльності ВР України, З березня 1999 р. Верховна Рада України проголосувала за на­дання права перевірки відповідності сплаченого статутного фонду страховиків Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю щорічно станом на 31 березня.¹

Загальними зусиллями Комітету з питань фінансів та банків­ської діяльності Верховної Ради України й Ліги страхових ор­ганізацій України відпрацьовується механізм захисту вітчизня­ного страховика від невідповідності українського законодавства міжнародним нормам права. У роботі ЛСОУ спостерігаються значимі успіхи. Вона користується авторитетом і повагою серед страхових компаній.

Утім, попри позитивні результати діяльності Ліги страхових організацій України та самих страховиків, страховий ринок в Україні ще недостатньо розвинутий. Страховики переважну більшість послуг надають за обов'язковими видами страхуван­ня. Питома вага добровільного страхування досить мала. Іс­нує недовіра потенційних страхувальників до альтернативних державним страховим структурам.²

Головним напрямом діяльності на ринку особистого страху­вання є ризикове короткострокове страхування від нещасних випадків. Для цього виду характерною ознакою є те, що в ролі страхувальника виступає підприємство, організація чи окреме міністерство.

Діяльність державних страхових органів мусять бути, на­самперед, спрямована на захист економічних інтересів пра­цівників правоохоронних органів, оскільки вони, виконуючи

^ Біленчук Д. П. та ін. Цит. праця.- С 144-145.

" Бази.іевич В. Д., Бстілевич К. С Цит. праця,- С. 45-46.

145

службовий обов'язок, постійно наражаються на небезпеку, пов'язану з професійним ризиком, і тому вимагають підвищеної уваги.

З огляду на викладене вище, слід наголосити, що сучасний етап пізнання соціально значимих явищ і, зокрема, страхування, неможливий без його історико-правового дослідження. Незва­жаючи на те, що форми і методи страхування під впливом роз­витку економіки та суспільних відносин з часом змінились, їх можна розглядати як прообраз ринкових форм страхування, які з'являються сьогодні в Україні.

3. Інтеграція України до Європейського правового простору

Співробітництво між Україною та Європейським Союзом започатковано підписанням угоди про партнерство та співро­бітництво, яке відбулося 14.06.1994 р. у Люксембурзі. Було ратифіковано її Верховною Радою України 10.11.1994 р. Угода стала механізмом впровадження відносин співпраці між ЄС та пострадянськими державами. Вона має на меті визначити прин­ципи відносин між ЄС та Україною.

Визначальними орієнтирами у приведенні законодавства України у відповідність до принципів та норм європейського права мають бути:

• встановлення нового переліку домовленостей міжнародно­го характеру, чинних для України;

• вдосконалення правових основ укладення, виконання та денонсації європейських договорів за участі України;

• забезпечення відповідності внутрішньодержавних норма­тивно-правових актів міжнародно-правовим зобов'язанням Ук­раїни;

• створення належного механізму впровадження міжнарод­но-правових зобов'язань України в національне законодавство.

Для вступу України до Європейського Союзу необхідно ство­рити значний масив законів, у розробленні яких необхідно знайти оптимальне співвідношення між вимогами ЄС та досві­дом української школи права. Очевидно, Україна фактично має

146

створити нове законодавство відповідно до стандартів, які ра­ніше в практиці нашої держави не використовувались.

Відповідно до ст. 48 розділу «Поточні платежі та капітал» Угоди між Україною та ЄС, сторони зобов'язуються дозволити здійснення у вільно конвертованій валюті будь-яких виплат з поточного платіжного балансу між резидентами ЄС та України, пов'язаних з рухом товарів і послуг.

Після підписання Угоди між Україною та ЄС з метою реалі­зації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС та забез­печення всебічного входження України у Європейський полі­тичний, економічний та правовий простір Указом Президента 11.06.1998 р. було затверджено «Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу».

Стратегія визначає основні пріоритети діяльності органів ви­конавчої влади на період до 2007 p., протягом якого мають бути створені умови, необхідні для набуття Україною членства в Єв­ропейському Союзі. Важливим етапом правової адаптації є імп­лементація Угоди про партнерство та співробітництво, укла­дення галузевих угод, приведення чинного законодавства Укра­їни у відповідність до стандартів ЄС. Крім загальних процесів, Стратегія інтеграції України до ЄС передбачає і галузеву спів­працю, що є координацією та взаємодією у конкретних галузях і сферах господарської діяльності.

З метою реалізації Стратегії інтеграції України до ЄС Кабі­нетом Міністрів України було прийнято постанову «Про за­твердження механізму адаптації законодавства України до за­конодавства ЄС» від 12.06.1998 р. Відповідно до її положень, координація діяльності органів виконавчої влади щодо прове­дення адаптації покладається на Міністерство юстиції, яке створює з цією метою міжвідомчу координаційну раду. Для вдосконалення робіт із підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням світового досвіду Міністерство юстиції створює Центр порівняльного права.

Положення «Про Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС» було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.1 1.1998 р.

Відповідно до нього основними завданнями Міжвідомчої координаційної ради є:

147

• координація діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до ЄС;

• вироблення пропозиції щодо Стратегії адаптації законо­давства України до норм і стандартів ЄС;

• розроблення рекомендацій до проектів законів, інших нормативно-правових актів щодо реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та різними структурами та організаціями ЄС;

• підготовка рекомендацій із забезпечення виконання Украї­ною міжнародних програм і проектів з реформування україн­ського законодавства.

Міжвідомчу координаційну раду наділено повноваженнями вносити пропозиції до порядку денного засідання Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Такий орган, як Українська частина Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС, було засновано постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1998 p., а положення про неї затверджено постановою КМУ від 13 липня 1998 р. Українську частину Комітету з питань співро­бітництва між Україною та ЄС утворено на виконання Угоди про партнерство та співробітництво і вдосконалення механізму співробітництва з ЄС і постійно діючим допоміжним органом -Українська частина Ради з питань співробітництва.

Враховуючи, що страхові послуги, власне, є транспортними, тобто можуть надаватися без іноземного страховика на тери­торії України, необхідно передбачити законодавчі важелі об­меження присутності резидентів на території України, тобто виважити і продумати контроль і координацію процесу укла­дення відповідних договорів. Водночас законодавчо визначено усі страхові послуги, що можуть надаватися для забезпечення усіх страхових цілей, конкретні умови діяльності страховиків та види ризикового страхування, перестрахування та брокер­ської діяльності. Слід також законодавчо-правовими діями об­межити сферу діяльності страхових компаній на національно­му ринку в тих секторах, де держава вважає вкрай необхідним просування страхових продуктів іноземних компаній в інте­ресах захисту вітчизняних страхових компаній. Як свідчить

148

порівняльний аналіз даних, страховики України характеризу­ються ще недостатніми розмірами, які зосереджуються в них. Національні страховики, у переважній їх більшості, ще не в змозі надавати страхові позики з великих ризиків.

Уперше в 1997 р. українські страховики реально отримали можливість здійснити страхування життя космонавта, взявши на себе ризик на суму 1 млн доларів. Оскільки страхова сума надто велика для окремого страховика, цей ризик було розпо­ділено між 25 українськими страховими організаціями. Саме тому, за певних умов, можна допустити на ринок страхування України страховиків-нерезидентів. З їхнім приходом можна сподіватись на значні надходження капіталів на національний страховий ринок. Іноземні підприємства сприяють посиленню конкуренції серед національних страховиків і допомагають у наданні страхових послуг на світовому рівні якості, впрова­джуючи сучасні методи роботи з клієнтами, підвищуючи куль­туру актуарних розрахунків.

Ще одну перевагу надає участь визнаного у світі страхового бізнесу страховика на ринку України - цей страховик стає дов­гостроковим інвестором в народногосподарський комплекс Української держави, сприяє розробленню довгострокової стратегічної лінії поведінки, турбується про якість експертних оцінок та надійність своїх господарських відносин на ринку, що в кінцевому підсумку стабілізує ринок, сприяє зростанню потенціалу національного страхового ринку і бізнесу. Однак не можна применшувати значення і ролі національних страхо­виків. Навіть за наявності на страховій арені України сильних, потужних, платоспроможних страховиків-нерезидентів, осно­вну роль і головне місце мають посідати національні страхові компанії. Саме українські страховики мають створювати стра­ховий клімат у державі, проводити страхову політику, надаю­чи іноземним підприємцям можливість існувати і проводити страхову діяльність на території України.

До хиб участі іноземного страховика у здійсненні страхової діяльності в межах України слід віднести його бажання прово­дити вигідну саме йому політику, намагання домінувати у своєму сегменті ринку, ускладнення процедури вирішення конфліктних ситуацій.

149

З переходом України на ринкові страхові засади розвитку гос­подарського життя формуються об'єктивні умови удосконален­ня й розвитку нових видів страхування. За даними експертів на 2002 р. в Україні страхувалося лише 10% ризиків, тоді як на Заході - 90-95%. Крім того, Закон України «Про страхування» в Україні регламентує близько 60 різновидів страхування, тоді як в Європі їх нараховується близько 500, а в США - 3000. Страхового захисту потребують акціонерні товариства, приват­ні підприємства, організації всіх форм власності.

Значення страхування постійно зростає, воно стає не­від'ємною частиною єдиного грошового господарювання дер­жави. В індустріально розвинених країнах Західної Європи, США, Японії частка валового національного продукту, що аку­мулюється і використовується через механізм страхування, становить 8-12%о, а частка України, за даними спеціалістів,-близько одного відсотка.

У світі існує Міжнародна асоціація страхового законодавства (АІДА), членом якої є національні об'єднання 45 країн Європи, Америки, Азії та Африки. Об'єднання АІДА ставить перед со­бою завдання розширення міжнародного співробітництва в сфері страхового права. Його діяльність полягає в накопиченні інформації та дослідженні питань, пов'язаних зі страховим за­конодавством, виявленням можливостей стандартизації, право­вої регламентації страхових відносин та ін.

Для проведення плану адаптації страхового законодавства та нормативів України до міжнародних стандартів необхідно ство­рювати умови для формування розвиненого страхового ринку, сприяти економічній діяльності всіх його суб'єктів, розши­рювати правову базу для страхового бізнесу, інтегрувати на­ціональні правові механізми страхування і перестрахування у світовий простір. Адаптація страхового законодавства України до відповідного законодавства ЄС передбачає поступове при­ведення у відповідність до європейських стандартів норма­тивних актів у галузі страхування.

Основними цілями галузевої програми інтеграції України до ЄС у страховій сфері є сприяння розвитку відносин між Україною та ЄС у створенні основ взаємовигідного фінансо­вого співробітництва, спрямованого на сприяння інтеграції

150

України у загальноприйняті системи взаєморозрахунків і за­безпечення змін у розвитку страхових послуг, розвиток спіль­ного ринку кредитних ресурсів, зміцнення валютно-грошової системи України, поступове зближення політики України з політикою європейської валютної системи, гармонізації українського страхового законодавства до законодавства ЄС. У процесі адаптації страхового законодавства до стандартів ЄС здійснюється опрацювання законодавства ЄС з питань, що регулюють страхову справу, зокрема з питань страхового нагляду, міграції капіталу, визначається перелік законодав­чих актів, насамперед базових нормативних актів НБУ, які необхідно проаналізувати щодо їх відповідності законодав­ству ЄС.

Також необхідно створити механізм імплементаційної експертизи, яку проходили би проекти нормативних актів, і вдосконалити форми контролю за виконанням Україною своїх зобов'язань за відповідними європейськими угодами.

Важливе значення має також подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі страхування.

Україна лише з 1992 р. почала активно залучатися до міжна­родної інтеграції. Очевидно, що за час, який минув відтоді, на­ша країна ще не ввійшла в усі необхідні структури як на євро­пейському, так і на світовому рівні. Проте вже є певні успіхи в цьому плані. Так, у 1997 р. Україна першою з країн СНД стала асоційованим членом системи «Зелена картка».

Подальша інтеграція України в міжнародні структури до­зволить вивірити державну політику щодо регулювання стра­хової діяльності згідно із застосовуваними у світі формами, методами та важелями. Розвинені країни мають максимально ідентифіковані методи державного регулювання, установлю­вані відповідними директивами цього Союзу. Наша країна, стаючи поступово повноправним членом найавторитетніших міжнародних організацій, оволодіває методами впливу держа­ви на страховий ринок, що відповідають найвищим світовим стандартам.

151

4. Інтеграція України до Європейського страхового ринку

Безперечно, процес інтеграції українського страхового ринку до світового ринку не має альтернативи. Цей процес можна роз­глядати тільки як рівноправне партнерство, зі взаємними пра­вами та обов'язками. Тому лібералізація нашого внутрішнього ринку є головним напрямом лібералізації.

Цілком очевидно, що на підставі партнерства та співробітни­цтва між ЄС і Україною у наших західних партнерів можливос­тей працювати на українському страховому ринку більше, ніж у вітчизняних страховиків на західному ринку. Проте, орієнтува­тися треба саме на взаємне співробітництво не тільки в Україні, а й у світовому просторі.

Безумовно, передумови до взаємного зближення створюють­ся в процесі розвитку внутрішнього страхового ринку. Можна стверджувати, що за останні роки було здійснено важливі кроки для взаєморозуміння та співробітництва українських страхови­ків з міжнародними організаціями і страховими, перестрахува-льними та брокерськими компаніями інших країн.

Але таких кроків ще недостатньо для масштабних інтегра­ційних процесів. Поки що відсутні обґрунтовані передумови позитивного процесу, який має бути розвинений лише спіль­ними зусиллями.

Говорячи про створення передумов інтеграції, необхідно ви­ділити три чинники. Під час формування таких умов необхідно враховувати як міжнародний досвід, так і специфічні умови України. Не протиставляти наші особливості загальним законо­мірностям, а висувати їх у контекст єдиного розуміння і еконо­мічних інтересів сторін. Передумови інтеграції - це не лише обговорені обставини, за яких іноземні компанії «можна» пус­кати на український ринок. Вони повинні включати також ство­рення умов, за яких іноземні страховики зможуть реально пра­цювати в Україні. Рух до інтеграції має бути поступовим, за­снованим на взаємній повазі та довірі а, отже, на узгодженій дії та за умов обговорення майбутніх рішень.

Світовий досвід свідчить, що майже в усіх країнах страхова справа була однією зі сфер, де національні інтереси завжди

152

захищалися державою більше, ніж в інших сферах. Україна не може не враховувати цей досвід. Головне завдання полягає в тому, щоб перейти від нинішньої протекціоністської політики до вільної економічної діяльності іноземних страховиків на українському ринку у відносно стислий строк із максимальним дотриманням національних інтересів. А це, насамперед, інтере­си держави, інтереси страхувальників, які повинні всебічно враховуватися і аж ніяк не протиставлятися.

Вітчизняний соціально-економічний стан різних сфер діяль­ності свідчить, що за відсутності необхідної державної основи, яка дає можливість здійснювати вплив на економічні процеси, негативні явища проникають і прищеплюються швидше, ніж позитивні. Чимало економічних прикладів можна спостерігати у практиці країн із високорозвиненою економікою.

У 50-60-ті роки існували значні перешкоди для діяльності іноземних страхових компаній, що були неоднакові у всіх євро­пейських країнах. Але в цілому елементи протекціонізму були очевидні.

Нинішній стан економічного ринку і заходи для його захисту правомірно зіставляти з тенденціями європейського і світового ринку. Діяльність іноземних страховиків на іноземному ринку дуже важлива з позиції впровадження сучасної технології. Страхову компанію належить створити не будь-яким західним інвесторам, а тільки тим, що мають великі традиції і позитивно зарекомендували себе на ринку своєї країни.

Необхідно створити пріоритет для появи в Україні першо­розрядних світових страховиків, що зрештою сприятиме більш повному задоволенню потреб у страхуванні в національних страховиків. У кожного іноземного страховика сформувалась своя філософія діяльності та поведінки на ринках інших країн. Одним із елементів прояву такої філософії можуть бути взає­мовідносини з національними страховиками - орієнтація на співробітництво або протистояння. Реальний прояв тієї чи іншої філософії можна спостерігати на ринках різних країн. В Україні ми вже змогли переконатись в розходженні концеп­цій, що сповідуються законними страховиками і перестрахува­льниками. У основних світових страховиків більш економічно витримане ставлення до українських партнерів.

153

Законодавче регулювання страхової діяльності не може, зви­чайно, враховувати філософію і методи роботи різних страхо­виків, але ця сторона взаємовідносин, безумовно, заслуговує серйозної уваги професійних об'єднань страховиків і перестра­хувальників.

Відмова від протекціонізму створює потенційну можливість національним страхувальникам мати страховий поліс закордон­ної компанії, а іноді й дешевший. На жаль, практика імпорту товарів і послуг свідчить, що нерідко складається протилежна ситуація. Щоб захистити споживача, потрібен своєрідний «пра­вовий фільтр», крізь який просіювалося б те гірше, що є за кор­доном. Необхідні також елементи «зворотного зв'язку», тобто можливість законодавчого впливу на імпортерів та експортерів невідповідному стандарту якості товарів і послуг. У страхуванні це тим більш важливо, оскільки оцінити якість страхових по­слуг і порядок їхнього одержання людині дуже складно, а часом і неможливо, що обумовлено відсутністю в Україні необхідних традицій, невідповідністю багатьох законодавчих норм міжна­родним.

Відповідно, що і в Європі одержання страхових послуг гро­мадянами однієї країни в страховій компанії іншої країни пов'язано з непростими проблемами. Тому закономірно, що багато країн на перший план ставлять захист своїх страхуваль­ників, якщо вони бодай найменшою мірою будуть порушува­тись страховиками інших країн у процесі інтеграційного про­никнення на національний ринок.

Тому для вітчизняного ринку вкрай цікаво і важливо ліквіду­вати правовий вакуум захисту прав страхувальників хоча б на прикладі законодавства країн ЄС.

Закордонні страховики виявляють поки що малий інтерес до купівлі українських компаній, а також щодо українського ринку страхування взагалі. За даними на кінець 2002 р., в Україні пра­цювало лише дві іноземні (мається на увазі неросійський капі­тал) страхові компанії - «QBE Україна» та American Insurance company. Активно купують українські компанії або відкрива­ють свій страховий бізнес в Україні поки що лише росіяни. Прикладом може бути купівля в 2000 р. консорціумом «Альфа групи» в особі компанії «Альфа капітал Україна» 60% пакета

154

акцій СК «Остра Київ». Крім того, на українському страховому ринку з'явилася компанія «Європейський страховий альянс», головним акціонером якої виступали дочірні структури росій­ського Національного резервного банку в Україні.

Приходячи на наш ринок, російські компанії відзначають, що він значною мірою недооцінений. При цьому враховуючи влас­ний досвід, велику роль у розвитку страхового ринку відводять розвитку іпотечного кредитування під житлове будівництво, споживчому страхуванню при купівлі автомобілів, побутової техніки та ін. Деякі з цих компаній уже розвивають банки зі страховими компаніями.

Головними проблемами інтеграції більшість дослідників на­зивають: оподаткування, нестабільність української економіки та грошової одиниці, низький рівень доходів громадян та недо-сконала-законодавча база щодо регулювання не лише страху­вання, а й інших цивільних правовідносин.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття страхового ринку.

2. Назвіть відмінність у діяльності страхових брокерів та стра­хових агентів.

3. Які елементи включає структура страхового ринку?

4. У чому полягає особливість формування в Україні нового страхового ринку?

5. Назвіть основні напрями інтеграції України до Європей­ського правового простору.

6. У чому полягає особливість інтеграції України до Європей­ського страхового ринку?