2. Страхові ризик та випадок

У процесі своєї життєдіяльності, удосконалюючи засоби ви­робництва - від найпростіших до новітніх досягнень науки, -людина не завжди впливає на природу раціональним чином, і як результат цього - ризик настання стихійного лиха та негатив­них наслідків від некваліфікованої діяльності.

Крім природних явищ та виробничих факторів, причиною небажаних втрат можуть бути також кризи неплатежу, інфляція, порушення ритмічності поставок, а також крадіжки з оселі та ін.

У страховій практиці ризик використовується в таких по­няттях:

• можливість настання страхового випадку;

• частини вартості майна, яка не підпадає під страхування;

• величини можливого збитку.

Ризик - це вірогідність настання страхового випадку. Він ви­ражає можливий обсяг відповідальності страховика перед стра­хувальником. Вивчення ступеня можливості настання небажа­них подій дає змогу страховикові корегувати страховий фонд з метою повної відповідальності зі страхових зобов'язань.

Залежно від того, чи готовий страховик взяти на себе зо­бов'язання з відшкодування збитків у разі настання страхової події, ризик може бути страховий або нестраховий. З огляду на це, укладення договору страхування відбувається, якщо подія, передбачена договором, є можливою (тобто її настання має ві­рогідний і незалежний від волі страхувальника характер) та ви­падковою (наперед ні настання її, ні сила впливу невідомі, але передчуваються).

Небезпека, випадкова з кожного предмета страхування, має бути доступною статистичному обліку стосовно маси однорід­них предметів (пожежа для застрахованого будинку розгляда­ється як можлива, але не обов'язкова випадковість, проте для маси інших однорідних будинків існує статистика пожеж). Страхові внески перебувають у певній залежності від обов'язків страхової компанії з виплати страхового відшкодування. Розмір цих внесків неможливо визначити без статистичних даних, що визначають частоту виникнення небезпеки, силу її дії та розмір спричиненого збитку.¹

Отже, страховий ризик - це можлива небезпека втрат, імовірність на­стання яких оцінюється. Ризик є страховим, якщо можна визначи­ти розмір збитку та обчислити ціну страхової послуги або можливої частки страхового відшкодування. Ризики настання можливої небез­пеки втрат, параметри яких за вищезгаданими критеріями не оці­нюються, а також за відсутністю бажаючих взяти на себе страхові зобов'язання за ними, є нестраховими.

Розмежування на страхові і нестрахові ризики здійснили також В. В. Базилевич та К. С Базилевич. Проте у своїх визна-

Журавлев Ю. М, Секер.ж І. Г. Цих. праця.- С. 1 1.

126

127

ченнях вони називають їх «подіями»¹, що, вважаємо, є характе­ристикою страхового випадку.

Треба погодитись із Л. А. Мотильовим, який характеризує випадок як фактичну подію, що настала. Вона зобов'язує стра­ховика відшкодувати збиток за майновим страхуванням або ви­платити страхову суму з особистого страхування. За майновим страхуванням страховою подією звичайно вважається стихійне лихо або нещасний випадок, включений у страхову відпові­дальність і викликаний пошкодженням або знищенням майна, наприклад, пожежа, повінь, засуха, землетрус. В особистому страхуванні страховий випадок - це дожиття застрахованої осо­би до певного віку, втрата нею працездатності в результаті не­щасного випадку і т. д.

Страховий випадок - подія, яка відбулася, передбачена договором страхування або законом, з її настанням виникає обов'язок страхо­вика провести страхову виплату страхувальникові або застрахова­ному. Страхова виплата за страхової події з майном називається страховим відшкодуванням, за страхової події із застрахованим -страховим забезпеченням.

Страховик має право самостійно з'ясувати причини та об­ставини страхового випадку. При цьому він має право робити відповідні запити, які пов'язані зі страховим випадком. За ре­зультатами проведеного розслідування страховик визнає факт настання страхового випадку.

Згідно з чинним законодавством передбачено обставини, коли страховик звільняється від страхової виплати. До них на­лежать:

- навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхо­вого випадку. Якщо страховий випадок настав у результаті дій, пов'язаних з виконанням страхувальником чи особою, на ко­ристь якої укладено договір страхування, громадського чи служ­бового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без пе­ревищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі,

Базилевич В. В., Базилевич К. С Цит. праця,- С. 14. - Мотылев Л. А. Цит. праця.- С. 22.

128

гідності, ділової репутації, страховик не звільняється від обо­в'язку здійснити страхову виплату;

• вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисно­го злочину, що призвів до настання страхового випадку;

• подання страхувальником завідомо неправдивих відомос­тей про об'єкт страхування або про факт настання страхового

випадку;

• одержання страхувальником повного відшкодування збит­ків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

• несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

З метою зменшення вірогідності настання страхового випад­ку як засобу недопущення збитку від наслідків недбалої люд­ської діяльності та стихійних лих використовують превентивні (спрямовані на запобігання страховому випадку) та репресивні (спрямовані на усунення страхового випадку) заходи.

Страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми або предмета страхування. Страхові тарифи з обов'язкових видів страхування встановлюються в законодав­чому порядку, з добровільних видів страхування - страховиком.

Страхова сума - визначена договором страхування або вста­новлена законом грошова сума, на підставі якої визначаються розміри страхової виплати і страхової премії. Страхова сума -грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов стра­хування зобов'язаний провести виплату в разі настання страхо­вого випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страхо­виком відповідно до умов договору страхування у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійсню­ються в розмірі страхової суми (її частини) та/або у виді регу­лярних, послідовних виплат, обумовлених у договорі страху­вання сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат визна­чаються за домовленістю між страховиком та страхувальником

129

під час укладення договору страхування або внесення змін до нього, або ж у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхову суму може бути встановлено за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхо­ві виплати у вигляді ануїтету.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпе­ченням, і суми, яку має бути йому сплачено як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладення договору страху­вання чи його зміни. У випадку, якщо за настання страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума за цими випадками не встановлюється.

Під час страхування майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діють на мо­мент укладення договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання стра­хового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У випадку, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується в такій же частці від визначених за страховою по­дією збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

130

Певна частина збитків може не підлягати поверненню страхо­виком на основі договору страхування. Тобто, встановлюється франшиза. Вона визначається у відсотках або у встановленій сумі від вартості майна, буває умовною і безумовною. За безумовної франшизи страхове відшкодування дорівнює різниці між збитка­ми і франшизою. А за умовної: якщо збиток менше визначеної франшизи, страховик його не сплачує, проте, якщо збиток більше встановленої франшизи, страховик сплачує збиток повністю.

Якщо майно застраховано у кількох страховиків, а загальна страхова сума перевищує справжню вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати справжньої вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи за добровільної форми страхування обчис­люються страховиком математично на підставі відповідної ста­тистики настання страхових випадків, а за договорами страху­вання життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка має зазначатися в договорі страхування. Конкрет­ний розмір страхового тарифу визначається в договорі страху­вання за згодою сторін.

3. Ліцензування страхової діяльності

В Україні ліцензування страхової діяльності уповноваже­ний здійснювати Комітет у справах нагляду за страховою ді­яльністю.

Ліцензування - це видача страховим організаціям ліцензій (дозво­лів) на право проведення тих чи інших видів страхування.

Для отримання ліцензії страховик повинен подати до Комі­тету:

• заяву;

• копії установчих документів;

131

• копію свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудито­рів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду);

• довідку про фінансовий стан засновників страховика, під­тверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або то­вариства з додатковою відповідальністю;

• правила (умови) страхування;

• економічне обґрунтування запланованої страхової (пере-страхувальної) діяльності;

• інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копію диплома керівника про вищу освіту, інформацію про наявність відповідних сертифікатів у ви­падках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страхо­вою діяльністю.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зо­бов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому лі­цензії у термін, що не перевищує ЗО днів з часу одержання всіх названих належних документів.

У разі внесення страховиком змін у документи, необхідні для отримання ліцензії, він зобов'язаний повідомити в установ­леному порядку Комітет у справах нагляду за страховою діяль­ністю в десятиденний термін від часу реєстрації цих змін. За видання ліцензії страховик сплачує певний збір.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю може відмовити у видачі ліцензії. Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України. Про відмову у видачі ліцензії Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю по­відомляє юридичну особу в письмовій формі із зазначенням причини відмови. Спори про відмову у видачі ліцензії розглядає суд або арбітражний суд.

У разі виявлення порушень страховиком вимог законодав­ства України про страхову діяльність Комітет мусить видавати приписи про їх усунення, у разі невиконання яких приймається рішення про призупинення або обмеження дії ліцензії цих стра­ховиків аж до відкликання ліцензії і вилучення таких страхови­ків та перестраховиків із Державного реєстру.

132

4. Фінансово-правовий захист страховика та страхувальника

Найважливішою функцією страхової компанії є безумовне забезпечення надійності свого фінансового стану, що дає змогу задовольнити будь-які претензії з боку власників полісів. Закон України «Про страхування» передбачає дотримання страхови­ком певних вимог. А саме: наявність сплаченого статутного фонду, наявність гарантійного фонду страховика, створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань, перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим норматив­ним запасом платоспроможності.

Для формування статутного фонду забороняється використо­вувати кошти страхових резервів, кошти, взяті в кредит і під заставу, а також нематеріальні активи. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку.

Процес перевірки платоспроможності страхової компанії досить складний. Для здійснення перевірки залучають найріз­номанітніших спеціалістів: актуаріїв, аналітиків з питань інвес­тицій, бухгалтерів. Компанія вважається платоспроможною, якщо її активи перевищують пасиви на заздалегідь обумовлену мінімальну суму.

Фактичний запас платоспроможності визначається шляхом вилучення із вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються такими, що дорівнюють обсягам наявних технічних резервів. Таким чином, фактичний запас платоспроможності можна визначити як різницю між ак­тивами і пасивами страхової компанії.

Нормативний запас платоспроможності визначається мно­женням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25 або множенням суми здійснених виплат протя­гом звітного періоду за договорами страхування на 0,3. Норма­тивний запас платоспроможності страховика на звітну дату дорівнює більшій із визначених величин.

133

Оцінювання фінансової життєздатності страхової компанії має проводитись, як правило, один раз на рік. Страхові компанії зобов'язані надавати органам з державного нагляду за страхо­вою діяльністю відомості про премії, перестрахувальні угоди за встановленою формою.

Якщо фінансові справи страхової компанії погіршуються, то органи державного нагляду втручаються в її діяльність. По­треба втручання державних органів у господарську діяльність страховика виникає, коли треба захистити інтереси власників та потенційних власників страхових полісів від ризику неплато­спроможності страхової компанії та її нездатності виправдати сподівання страхувальників, або коли страхова компанія та філії неспроможні виконати вимоги Закону України «Про стра­хування».

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю може вжити заходів, спрямованих на оздоровлення становища стра­хової компанії:

• зобов'язати компанію не здійснювати вкладення певного характеру;

• зобов'язати компанію притримувати засоби для покриття своїх зобов'язань і здати їх на збереження довіреній особі;

• обмежити збір премій певною сумою;

• вимагати від страховика частіше надавати бухгалтерську звітність та пред'являти особливого роду відомості або доку­менти;

• заборонити страховикові укладати нові договори страху­вання.

Якщо ж органи державного нагляду дійшли висновку, що страхова компанія перебуває у тяжкому фінансовому станови­щі, тобто вона виявилася неплатоспроможною, то починають діяти закони із захисту страхувальників. У разі ліквідації стра­хової компанії із страхування життя передбачається передача страхових договорів іншій страховій компанії, яка має ліцензію. В Україні з метою додаткового забезпечення страхових зобо­в'язань страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Джерелами фор­мування коштів фонду є добровільні відрахування від страхо­вих резервів, сформованих страховиками, котрі діють в Україні,

134

а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до фонду страхових гарантій та порядок їх використання вста­новлюють страховики, які є його учасниками.

До фінансової структури страхової компанії входять технічні резерви, необхідні для покриття невиплачених зобов'язань пе­ред власниками страхових полісів. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовува­тися на розсуд страховика, але частина з них має зберігатися для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забез­печення резерву платоспроможності.

Засоби акціонерів використовують для виплати дивідендів акціонерам, для накопичення додаткових сум, що використо­вуються для врегулювання неочікувано збільшеної кількості претензій.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування жит­тя та медичного страхування формують окремі резерви за раху­нок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів з цих видів страхування.

Методику формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя визначає Комітет у справах нагляду за страховою діяль­ністю. Отже, всі страхові резерви розподіляють: на технічні ре­зерви та резерви страхування життя.

Необхідність формування резервів для покриття незаробле-них премій пов'язана з тим, що договори страхування, відмінні від страхування життя, укладаються строком на один рік. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка від­повідає періоду річного строку дії полісу, що припадає на на­ступний звітний рік. Звідси й назва - «незароблені премії».

Резерви для покриття незакінчених ризиків. Ці резерви необ­хідні тоді, коли, з огляду на непередбачувані обставини, резерв незароблених премій виявиться недостатнім для виконання зо­бов'язань, що залишилися з минулого року.

Резерви для покриття незакінчених збитків. Деякі збитки, заявлені протягом року, можуть виявитись неліквідованими до закінчення цього року.

135

Резерви для покриття сталих, але не заявлених збитків по­кликані покривати збитки, які уже є, але про які не заявлено страхувальником до закінчення року. Зазначені резерви схожі на резерви незакінчених збитків. Відмінність їх від попередніх полягає в тому, що вони покривають зобов'язання, про які стра­ховик на цей момент не знає.

Резерви для покриття катастрофічних збитків. Ці резерви створюються страховиком спеціально для того, щоб протистоя­ти можливому масовому, надзвичайному розвитку збитків.

Резерви для покриття коливань збитковості. Число та роз­мір збитків з року в рік не залишаються незмінними. У кращі роки страховики можуть дійти висновку про необхідність пере­ведення частини коштів у цей резервний фонд з розрахунку на те, що несприятливих років їм не уникнути.

Закон України «Про страхування» визначає два різновиди технічних резервів: резерв для покриття незароблених премій та резерв для покриття збитків. Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів і порядок їх розрахунку.

Власні засоби страховика можуть використовуватись з ме­тою отримання процентного доходу або приросту капіталу. Кін­цевою метою вкладень засобів страхової компанії є досягнення здатності виконувати свої зобов'язання щодо страхового від­шкодування. Важливо, щоб прагнення отримати якомога біль­ший прибуток не супроводжувалось надмірним ризиком.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, головною проблемою для страховика є неочікуваний значний розмір збит­ків, що примушує його продавати свої вкладення іноді навіть собі на шкоду. Тому страховики тримають готівкові депозитні вклади і легколіквідні активи та уникають тих активів, які не можна реалізувати за короткі строки.

Страхові резерви, згідно з чинним законодавством, належить розміщувати з урахуванням прибутковості та ліквідності.

Страхова організація може мати доходи від страхової діяль­ності, від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів, від інших операцій. Доходи від страхової діяльності - це зароблені страхові платежі за договорами стра­хування та перестрахування, комісійні винагороди за перестра­хування, частки від страхових сум і страхових відшкодувань,

136

сплачені перестраховикам, повернуті суми із централізованих страхових резервів, повернуті суми технічних резервів, відмін­них від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством.

Крім того, страхова компанія може мати прибуток від надан­ня послуг, пов'язаних з ризик-менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів (доходи від інших операцій). Закон заборо­няє страховикам здійснювати інші види кредитної діяльності.

Витрати страховика утворюють собівартість страхових по­слуг. Вони мають таку структуру:

• витрати на виплату страхових сум та страхових відшкоду­вань;

• відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

• відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів не­зароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених акта­ми чинного законодавства;

• витрати на проведення страхування.

Головна стаття витрат страховика - виплата страхових сум і страхового відшкодування. Зіставляючи доходи та витрати страхової організації, визначають її фінансові результати.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття договору страхування.

2. Який порядок ліцензування страхової діяльності?

3. У чому полягає фінансовий захист страховика?

4. Назвіть відмінні риси співстрахування та перестрахування.

5. Дайте визначення страхового ризику.

6. Що є страховим випадком?

7. Як визначається страхова сума?

8. У чому полягає відмінність страхового платежу від страхо­вого тарифу?