Глава VI Договір страхування

1. Поняття договору страхування

2. Страхові ризик та випадок

3. Ліцензування страхової діяльності

4. Фінансово-правовий захист страховика та страхувальника

1. Поняття договору страхування

Передумови страхування закладено вже в самих основах людського буття. Життя та здоров'я людини так само, як і част­ка належного їй майна, прямо залежать від різноманітних за характером, часто непередбачуваних і невідворотних подій. Вичерпний перелік таких подій навести практично неможливо. Це: урагани, повені, виверження вулканів, землетруси, пожежі, град, засуха, війни, революції, епідемії, а також усі ті небезпеки, які стали незмінними супутниками процесу розвитку техніки. Із розвитком ринкових відносин зростають також підприємницькі та комерційні ризики, що пов'язано з підвищеною ймовірністю матеріальних збитків.

Зазначені події характеризуються ймовірністю несприятли­вих наслідків, таких, як: загибель (знищення), втрата або по­шкодження майна, втрата доходів (прибутку), непередбачені витрати фізичних чи юридичних осіб. Збитки від таких подій можуть бути досить суттєвими, а то й зовсім не відновлювани­ми за рахунок власних коштів названих осіб. Крім того, додат­кові кошти можуть знадобитися фізичним особам у разі настан­ня певних подій, які загрожуватимуть їхньому життю, здоров'ю або призведуть до втрати працездатності і т. ін. Тому вони (осо­би) заінтересовані в наявності іншого джерела коштів для ком­пенсації збитків. Таке джерело додаткових коштів фізичні та юридичні особи (страхувальники) віднаходять, укладаючи до­говори страхування з фінансовими установами, що здійснюють страхову діяльність (страховиками). Отже, під час укладення

договору страхування між страхувальником і страховиком, об'єктом страхування і предметом договору є майнові інтереси страхувальника, їх страховий захист.

Страхувальник отримує страхове свідоцтво (поліс), яке йому видає страховик на підтвердження укладеного договору страху­вання. Страховий поліс передбачає правила страхування, пере­лік страхових ризиків, розмір страхової суми і страхової премії, порядок зміни і припинення договору та інші умови, що регу­люють відносини сторін. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком з приводу взаємних прав та обов'язків. Уклавши договір страхування, страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток, у межах страхової суми, страхувальникові чи іншій особі, визна­ченій страхувальником, або на користь якої укладено договір (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зо­бов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.¹

Договір страхування- це письмова угода між страховиком і стра­хувальником, на підставі якої страховик бере на себе зобов'язання, з настанням страхового випадку, здійснити страхову виплату за­страхованому, а страхувальник - сплачувати страхові внески в установлені строки. Страхові внески (премії), які страхувальник повинен внести як плату за страхування, розраховуються на основі страхових тарифів.

Надання страхових послуг здійснюється на підставі дого­ворів, що укладаються між страхувальником та страховиком,-страхових полісів. Змістом договору як юридичного факту ви­знається сукупність його умов. Нині на практиці застосовують­ся розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відображають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників.

¹ Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2002.-№ 7.- Ст. 50.

120

Цими умовами і правилами часто визначається весь ком­плекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, власне, до прийняття або відмови від укладення договору страхування на запропоно­ваних страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних догово­рах страхування.

На ринку страхових послуг поширюється продаж страхових полісів, у яких усі умови страхового договору передбачено в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий по­ліс, страхувальник погоджується із запропонованими умовами.

Отже, визначальною ознакою договору є угода сторін. Проте для деяких цивільно-правових договорів самої лише угоди сторін недостатньо. Необхідно ще виконати певні дії, наприклад, пере­дати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори іменуються реальними (на відміну від консєнсуальних). До них належить договір страхування, який набуває сили від моменту сплати страховиком першого страхо­вого внеску (якщо договором або законом не передбачено інше).

Договори страхування укладаються за правилами страхуван­ня. Факт укладення договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою до­говору страхування. Порядок укладення договору визначається законодавством, зокрема Законом України «Про страхування».

Існують дві стадії у процесі укладення договору:

1. пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні від­носини (оферта);

2. одержання і прийняття пропозиції іншою стороною - ак­цепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

Пропозиція щодо укладення договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає низці необхідних ознак. Коли пропозицію укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, котра йо­го запропонувала, одержала від іншої відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено без зазначення строку для відповіді, момент укладення договору встановлю-

121

ється залежно від того, в усній чи письмовій формі подано про­позицію. У першому випадку договір визнається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції. В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо пові­домлення про прийняття пропозиції одержано до строку, вста­новленого законодавством, а якщо такий строк не встановлено, у межах необхідного для цього часу (ст. 644 ЦК України). Тож оферта має певні юридичні наслідки, а саме: сторона, що внесла пропозицію, пов'язана нею. У разі укладення договору з тре­тьою особою (або відмови укласти договір) оферент зо­бов'язаний компенсувати збитки стороні, якій раніше було зроблено пропозицію, за умови, що остання акцептувала її і на виконання договору понесла витрати.

Страхування життя - це вид особистого страхування, який перед­бачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з дого­вором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досяг­нення застрахованою особою визначеного договором віку.

Умови договору страхування життя можуть також передба­чати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо з настанням страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення в договорі страхування ризику смерті застрахо­ваної особи протягом періоду між початком дії договору стра­хування та першою страховою виплатою з числа довічних стра­хових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів стра­хування. Договори страхування укладаються відповідно до пра­вил страхування. Договір страхування має містити: назву доку­мента; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їхні адреси та

122

дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страхо­вий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обо­в'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Для укладення договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страхо­виком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Під час укладення договору страхування страхо­вик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Кількість чинних договорів страхування, що перебувають на обслуговуванні однієї юридичної особи, зайнятої страховою діяльністю, називають страховим портфелем, а максимальну кількість об'єктів, які можуть бути охоплені страхуванням,-страховим полем. За процентом охоплення страхового поля судять про розвиток того чи іншого виду страхування.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним дого­вором страхування та, за згодою страхувальника, кількома страховиками (співстрахування). У такому разі в договорі ма­ють міститися умови, що визначають права та обов'язки кожно­го страховика. За наявності відповідної угоди між співстрахо-виками і страхувальником один із співстраховиків може пред­ставляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, будучи відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

123

Використання співстрахування може бути викликано різни­ми причинами, зокрема наявністю значних за обсягом об'єктів, коли страховик не може самостійно прийняти цей об'єкт на страхування.

Від співстрахування слід відрізняти перестрахування. Так, перестрахування - це страхування одним страховиком (цеден­том, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхуваль­ником у іншого страховика (перестраховика) резидента або не­резидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій його зареєстровано. Перестра­хування у страховика (перестраховика) нерезидента здійсню­ється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повід­омляти перестраховика про всі зміни свого договору зі страху­вальником. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, є відповідаль­ним перед страхувальником у повному обсязі згідно з догово­ром страхування. У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого від початку ка­лендарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітній період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. У декларації страховик (пере­страхувальник) зобов'язаний вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів-перестраховиків і про перестраховиків-брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України. Уповноважений орган може проводити тематичні пе­ревірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Дія договору страхування припиняється і втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії; виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному об­сязі; несплати страхувальником страхових платежів у встановле­ні договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений на письмову вимогу страховика протя-

124

гом десяти робочих днів від дня пред'явлення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами догово­ру; ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті стра-хувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхуван­ня недійсним; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого стра­хування не може бути припинена страховиком достроково, як­що на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору і законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страху­вання, якщо інше ним не передбачено. У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страху­вання життя, на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених за розрахунку страхового тарифу, фактич­них виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимогу страхувальника обумовлено порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, на вимогу страховика, страхувальникові по­вертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо ви­могу страховика обумовлено невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому стра­хові платежі за період, що залишився до закінчення дії догово­ру, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, ви­значених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум і страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

125

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальникові викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страху­вальником умов договору страхування, страхувальникові по­вертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі до­строкового припинення дії договору страхування життя та розра­ховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страху­вання життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Упо­вноваженому органі, здійсненою актуарієм, і є невід'ємною части­ною правил страхування життя. Уповноважений орган може вста­новити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Крім того, договір страхування може вважатися недійсним від моменту його укладення у випадках, передбачених Цивіль­ним кодексом України. Відповідно до Закону України «Про страхування», договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню, якщо:

• його укладено після страхового випадку;

• об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає кон­фіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.