Л. Л. Кінащук

СТРАХОВЕ ПРАВО

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Київ • Атіка • 2007

УДК 349.3:364.3](477) ББК 67.9(4УКР)405 К41

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист№ 1.4/18Г-829 від 30.V2007р.)

Рецензенти:

Пешков В. П.- доктор юридичних наук, професор; Калюжний Р. А.- доктор юридичних наук, професор; Іващенко В. О.- кандидат юридичних наук, доцент"; Манжул К. В.- кандидат історичних наук, доцент.

Кінащук Л. Л.

К41 Страхове право: Підручник.- К.: Атіка, 2007.- 256 с

ISBN 978-966-326-257-4

Матеріал підручника охоплює найважливіші теми відповідної навчальної дисципліни. З'ясовується правова природа страхування, розкривається понят­тєвий апарат страхування, визначаються основні тенденції його розвитку.

Підручник містить словник термінів, що використовуються у страхуванні, а також законодавчі акти.

Для студентів, викладачів, науковців, учасників законотворчого процесу та всіх, хто цікавиться цією проблемою.

УДК 349.3:364.31(477) ББК 67.9(4УКР)405

©Л. Л. Кінащук, 2007

© Видавництво «Атіка», 2007

Переднє слово

Економічна реформа в Україні пов'язана насамперед з формуван­ням нової структури багатоукладної економіки. За цих умов господа­рювання зростають витрати суб'єктів господарської діяльності у захис­ті своїх майнових інтересів від різноманітних ризиків. Важливою стає проблема мінімізації підприємницького ризику. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачені обставини. А такі явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на відтворю-вальний процес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засо­бів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх від­шкодування практично жодне підприємство не має коштів.

Страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юри­дичних осіб. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вка­зує на об'єктивну стабільність сутності страхування.

Серед багатьох форм соціального захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури кош­тів, що спрямовуються на запобігання або оперативне усунення на­слідків стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи. Страхування, маючи великі можливості маневруван­ня резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економі­чної безпеки. Така роль стає можливою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Важливість вивчення страхування зумовлена, передусім, правовим та організаційним чинниками. Правовий чинник дає можливість за­безпечувати правове регулювання страхової справи. Він базується на законодавчих актах, постановах уряду та інструкціях. Організаційний чинник передбачає вивчення і вироблення практичних рекомендацій стосовно здійснення страхування.

Таким чином, актуальність цієї роботи зумовлена рядом причин. По-перше, потребою обгрунтування організаційно-правових основ проведення страхування. По-друге, відсутністю у вітчизняній науці теоретичних розробок правового характеру, що визначають основи його здійснення. За таких умов аналіз страхування є не тільки акту­альним, а й перспективним.

Основні теоретичні положення і наукові висновки грунтуються на аналізі чинного законодавства України, зокрема фінансового, норматив­но-правових актів Кабінету Міністрів України, відомчих нормативних

З

актів Міністерства внутрішніх справ України і страхових компаній та їх статистики, а також на результатах власних теоретичних досліджень та практичної роботи, пов'язаної з оформленням страхових документів.

Окремі аспекти проблеми страхування знайшли своє висвітлення у наукових доробках відомих вчених, які займалися загальними пробле­мами фінансового права, теорії управління, адміністративного та страхо­вого права, зокрема, у працях таких українських вчених, як: В. Б. Аве-р'янов, Є. О. Алісов, Т. М. Артюх, В. Л. Бабко, В. Д. Базилевич, К. С. Бази-левич, О. М. Бандурка, Л. К. Воронова, Р. А. Калюжний, С. С Осадець, В. П. Пєтков, В. О. Шамрай та ін.; російських вчених, як: В. В. Аленічев, А. Я. Айзман, К. С Батигін, Л. В. Бричко, К. Г. Воблий, А. В. Губанов, Н. Д. Еріашвілі, Ю. М. Журавльов, Ю. М. Козлов, Л. А. Мотильов, Л. І. Рейтман, І. Г. Секерж, Г. М. Тагієв, М. Я. Шимінова, І. Є. Шинка­ренко, Р. В. Шершенєвич, М. К. Шерменьов та ін.; зарубіжних вчених, як: Р. Геснер, У. Герцог, Г. Факс, Г. Шмолер, Манес та ін. Все це дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що по­ложення і висновки проведеного дослідження створюють основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення явища страхуван­ня, удосконалення його організаційно-правових форм.

Викладені у підручнику теоретичні положення, узагальнення і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для страхового права, фінансового права, теорії управління, адміністративного права та процесу, цивільного права. Вони розши­рюють і поглиблюють уявлення про страхування, а також пропону­ють організаційно-правові заходи його удосконалення.

Основні положення та результати дослідження можуть бути також використані при доопрацюванні законопроекту України «Про вне­сення змін до деяких законодавчих актів з питань страхування»; під час розроблення комплексних загальнодержавних і регіональних спе­ціальних заходів і програм, спрямованих на підвищення ефективності соціального захисту на основі удосконалення організації страхування.

Таким чином, страхування в Україні має всі умови для подальшого розвитку, а отже, виникає необхідність доопрацювання теоретичних пи­тань інституту страхування. Водночас, удосконалення потребують нові для нашої країни форми організації страхування, такі, як перестрахуван­ня та співстрахування. Законодавцям, науковцям і практичним праців­никам необхідно переглянути погляди на принципи, ознаки та функції страхування, визначитися щодо його суб'єктів, об'єктів та предмета, то. в свою чергу, допоможе підвищити якість страхового обслуговування, розширити міжнародні відносини в галузі страхування.

4

Глава і

сутність страхування та його місце

в системі соціального захисту

1. Поняття страхування

2. Страхові фонди

3. Аспекти, принципи та ознаки страхування

4. Функції' страхування

1. Поняття страхування

Пошук методів господарювання, адекватних новим умовам, спрямований на розвиток суспільства, а отже, і на якомога мак­симальне соціальне й економічне забезпечення його громадян. Адже людина, з її духовними і матеріальними потребами,- це основа суспільства. Тому функціонування держави має бути націлене на захист прав і свобод своїх громадян, на створення гідних умов їхнього життя.

Ефективною формою захисту майнових інтересів, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю громадян, є страхування.

З'ясування суті страхування, його основної ідеї є особливо важливим сьогодні: в період реформування економіки, зміни стереотипів мислення, розбудови в Україні демократичної, пра­вової держави.

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» - в англійській, «versicherungs» - у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. В основі його - слова «se-curus» і «sinecura», які означають «безтурботний». Отже, страху­вання відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страху­вання також приділено значну увагу. Проте до єдиного розу­міння змісту поняття «страхування» дійти поки що не вдалося.

5

У сучасній науці страхового, фінансового та цивільного пра­ва існує безліч поглядів і думок щодо страхування. Кожний етап розвитку нашої держави знайшов своє безпосереднє вті­лення в постулатах страхування, він також вплинув на особли­вості трактування самого поняття страхування. Тому, розгля­даючи хронологію розуміння категорії страхування, з дня про­голошення його монополією держави в 1918 році, можна від­найти безпосередній взаємозв'язок між трактуванням поняття страхування і правовими та соціально-економічними пріорите­тами у суспільстві кожного періоду.

За часів непу, коли виявилось неможливим замінити страху­вання безкоштовною допомогою, визначення страхування зво­диться до переліку наслідків, проти яких воно дає захист у ви­гляді компенсації. Страхування є по суті дійсно фінансовою операцією, зазначав ще в 1926 році А. С. Котляревський, яка відрізняється від торгової і промислової, але в загальній народ­ній економіці воно займає досить важливе місце, відповідаючи спустошливим наслідкам тих стихійних лих, від яких воно дає захист.'

Ідеологія довоєнного періоду, коли СРСР був упродовж три­валого часу єдиною соціалістичною державою, побудована на прихильностях постулатам соціалізму. Тому в юридичній літе­ратурі того часу, а отже, і у визначеннях страхування ставився акцент на словах «радянський», «соціалістичний», що, здебіль­шого, призводило до розширення їх обсягу та втрати основного змісту самого поняття.

Державне страхування за соціалізму - це сукупність фінан­сових та економічних відносин, за допомогою яких перерозпо­діляється частина національного доходу в інтересах зміцнення економіки суспільного виробництва і матеріального добробуту працівників - на основі особливого методу утворення частини страхового фонду грошових внесків підприємств і організацій, а також населення для суворо цільового їх використання (від­шкодування учасникам створеного фонду збитків у зв'язку із стихійним лихом, нещасним випадком і т. ін. та надання додат-

Котляревский А. С. Финансовое право СССР - Л.: Госиздат, 1926.-С. 157.

6

кової допомоги громадянам (або членам їх сімей) при настанні певних подій, пов'язаних з їх життям і здоров'ям).

Взагалі, поняття страхування в літературі доперебудовного періоду здебільшого розглядалося з економічної точки зору. Так, Л. А. Мотильов дає визначення страхування як сукупності фінансових економічних відносин.

Цю точку зору поділяють і російські автори Ю. М. Журав-льов та І. Г. Секерж:² «Страхування - категорія економічна...» -безапеляційно стверджують вони.

У виданнях останніх років страхування характеризують як особливий вид економічної діяльності, пов'язаної з перерозпо­ділом серед учасників страхування ризику несення збитку за майновими інтересами, що його здійснюють спеціальні органі­зації - страховики, які акумулюють страхові внески страхува­льників у вигляді страхових резервів і здійснюють страхові ви­плати при настанні збитку застрахованого майнового інтересу страхувальника.

Зауважимо: взагалі відмовився від постановки акценту на категорії страхування у своєму визначенні Н. Д. Еріашвілі. Страхування - це відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхо­вих випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються із страхових внесків. Воно наведене на основі статті 2 Закону Ро­сійської Федерації від 3 грудня 1997 р. «Про організацію страхо­вої справи в Російській Федерації».

Спробу закріплення економічних відносин страхування у правовій формі здійснено М. Я. Шиміновою, яка зазначила: страхування - це сукупність врегульованих нормами права фі­нансово-економічних відносин для формування і використання

Мотылев Л. А. Государственное страхование в СССР.- М.: Финансы и статистика, 1985.- С. 5.

Журавлев Ю. М, Секерж И. Г. Страхование и перестрахование. (Теория и практика).-М.: «Анкил», 1993.-С. 10.

Справочник финансиста предприятия / Володин А. А., Бараннико­ва Н. П., Бурмистрова Л. А. и др.- 2-е изд., доп. и нерераб,- М.: ИНФРА-М, 2000,-С. 534.

Эриаштиш Н.Д. Финансовое право: Учеб. для вузов.- М: ЮНИТИДАНА, 2000.-С. 325.

7

грошового фонду, утвореного заінтересованими особами, що перебуває в оперативному управлінні спеціалізованої організа­ції з метою компенсації збитку, спричиненого стихією і нещас­ним випадком, а також для виплати грошових сум при настанні певних подій в житті громадян.¹ Проте, для узагальнюючої дефініції дане визначення досить ґрунтовне.

Українські фахівці у своїх публікаціях здебільшого зовсім не дають визначення страхування або наводять його окремими частинами, роз'яснюючи кожну. Так, у підручнику «Фінансове право» (1999 р.) зазначається, що «страхування є системою особ­ливих грошових відносин, що займають проміжну ланку між фінансовими і кредитними відносинами». І далі: це - форма «ор­ганізації централізованого в певному масштабі фонду за рахунок децентралізованих джерел (страхових внесків страхувальників)».

Для з'ясування суті страхування наведемо ще деякі визна­чення поняття страхування, що їх пропонують як учені-економісти, так і вчені-юристи. С. С. Осадець, наприклад, наво­дить таке визначення: «Страхування - це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої догово­ром або законом, суму виплати страховиком, який несе певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефек­тивно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, за необхідності перестраховує частину останнього». В. Д. Базилевич і К. С. Базилевич визначають стра­хування як спосіб захисту майнових інтересів громадян в умо­вах ринкової економіки.

Виходячи з позицій цільового формування й використання страхових фондів, В. М. Опарін визначає страхування як систе-

¹ Шимшюва М. Я. Государственное страхование в СССР. Правовые вопросы АН СССР. Ин-т гос-ва и права - М.: Наука, 1987.- С. 25.

' Фінансове право. Підручник для студ. юр. вузів / Є. О. Алісов, Л. К. Во­ронова, С. Т. Кадькаленко та ін. Відп. ред. Л. К. Воронова.- X.: Консум, 1999.-С. 313.

³ Страхування: Підручник / Т. М. Артюх, В. Л. Бабко, А. В. Бутансь-кий та in., За ред. С. С. Осадця.; Київський національний економічний ун-т, Українська фінансово-банківська школа, центр навчання страхової справи.-К., 1998.-С 10.

8

му обмінно-перерозподільних відносин із приводу формування й використання колективних страхових фондів на засадах солі­дарної відповідальності.

В. К. Райхер у своєму капітальному дослідженні «Общест­венно-исторические типы страхования» зазначав, що страху­вання може бути визначено як форма організації централізова­ного (у тому чи іншому масштабі) страхового фонду за рахунок децентралізованих джерел із внесків, які здійснюються в цей фонд його учасниками.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 року: «Страхуван­ня - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних по­дій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що форму­ються шляхом сплати громадянами та юридичними особами стра­хових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів».

Визначення поняття страхування наводиться також і в ст. 352 Господарського кодексу України, відповідно до якої страхуван­ня - це діяльність спеціально уповноважених державних органі­зацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які форму­ються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

На відміну від Закону, який визначає страхування як вид ци­вільно-правових відносин, ст. 352 Господарського кодексу України, визначаючи поняття страхування, робить акцент саме на діяльності спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), що можна розгляда­ти як визначення поняття «страхова діяльність», а не «страху­вання».

Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 4 жовтня 2001 р. 7 Відомості Верховної Ради України 2002.-JN» 7.- Сі. 50.

9

Спираючись на чинне законодавство, що регулює страхові відносини, та підсумовуючи все вищесказане, запропонуємо таке визначення:

Страхування - це врегульовані нормами цивільного та фінансового права відносини з приводу формування, шляхом сплати платежів заінтересованими особами, та використання грошового фонду з метою відшкодування збитків в особливо обумовлених випадках.