5. Заході безпеки при проведенні РіІнр

В осередках ураження багато різних небезпек, з якими можуть зустрітися працюючі в них люди. Головні з них:

радіоактивне зараження (ураження від радіоактивного опроміню­вання);

ураження отруйними речовинами;

травми від обвалів пошкоджених будівель або окремих конструкцій ;

опіки при пожежах;

ураження при роботах на мережах комунального господарства (отру­єння газом, ураження електричним током і ін.);

ураження при неправильній організації або відступах від загаль­ноприйнятих правил техніки безпеки при аварійно-відновлюваних роботах. При всіх обставинах повинні виконуватися діючі інструкції з техніки безпеки, які пов’язані з технологією робіт на різного роду машинах, механізмах і ін., а також інструкції і вказівки з техніки безпеки при роботі в особливих умовах - при радіоактивному зараженні, в умовах загазованості, при пожежах і т.п.

5.1. Міри безпеки при роботі в умовах радіоактивного зараження

Радіоактивне зараження великої площі є слідством крупних аварій на атомних електростанціях (АЕС) (наприклад, на Чорнобильській АЕС), а також наземних ядерних вибухів. Як правило, значна частина осеред­ку ураження буде мати високі рівні радіації.

Ступінь променевих (радіаційних) уражень залежить від дози опромінення і часу за який вона одержана.

Опромінення може бути одноразовим, якщо воно одержано протя­гом перших чотирьох діб, і багаторазовим, якщо воно одержано протя­гом більш тривалого строку. При випадінні радіоактивних опадів від­бувається зараження не тільки поверхні, але й приземного шару по­вітря на висоту 1,5 м. В суху вітряну погоду радіоактивний порох (в основному з фракціями діаметром до 100 мкм), який випав на землю, під дією вітру або при пересуванні транспорту по шляхах, а також при розбиранні завалів і ін. видах робіт буде підніматися уверх, внаслідок чого. підвищиться його концентрація в повітрі. Час початку випадіння радіоактивних опадів із хмари, годин, визначають за формулою:

t_{п .вип.} = R/V_с.в. , год,

де R - відстань від місця аварії (вибуху) до точки випадіння пилу, км ; V_с.в.- середня швидкість вітру, км/год.

Концентрація радіоактивного пилу в приземному шарі повітря залежить від середньої швидкості вітру, потужності вибуху, харак­теристики ґрунту. В період випадіння пил можу бути занесений в підвальні приміщення і захисні споруди, якщо в них не передбачені заходи по герметизації або відсутні фільтровентиляційні системи повітропостачання. Це може привести до зараження приміщень вище допустимої норми.

Безперервний дозиметричний контроль за опроміненням особового складу - важливе завдання забезпечення безпеки людей. Перш ніж по­чати роботи в з ні радіоактивного зараження, необхідно організувати радіаційну розвідку і далі вести спостереження за зміною рівнів радіації і дозами опромінення, які одержують люди.

При організації робіт в залежності від рівнів радіації, обся­гу і характеру завдань, які повинні бути виконані, встановлюють до­пустимі дози опромінення, визначають час вводу формувань до об'єк­тів робіт, строки і змінність роботи, намічають укриття для відпо­чинку і прийому їжі, місця і порядок санітарної обробки людей і дезактивації техніки.

Робота в умовах радіаційного зараження регламентується "Нор­мами радіаційної безпеки НРБ-76/87" і "Основними санітарними пра­вилами ОСП 72/87".

При тривалих діях формувань в зоні радіоактивного зараження з рівнями радіації 5 Р/год дозволяється знімати протигази в спе­ціально обладнаних машинах та сховищах. При рівнях радіації менших 5 Р/год дозволяється періодично знімати протигази на час до 30 хв.

Для зменшення ураження радіоактивним опроміненням в осередку ураження особовому складу забороняється працювати без рукавиць, пити, палити, приймати їжу при рівнях радіації більше 5 Р/год.

При встановленні основних дозових меж національними комісіями по радіаційному захисту (НКРЗ) виділяють такі категорії осіб, які опромінюються:

категорія А - персонал, який постійно чи тимчасово працює без­посередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

категорія Б - обмежена частина населення, яка не працює з джерелами іонізуючих випромінювань, або за умов проживання або розташу­вання робочих місць може підпадати впливу радіоактивних речовин та інших джерел випромінювання, а також формування ЦО;

категорія В - населення області, республіки, країни.

Межі доз сумарного зовнішнього та внутрішнього опромінювання залежно від групи критичних органів для категорій А і Б наведені в табл. І.

Таблиця 1

Основні дозові межі

Категорія осіб, які опромінюються А Б	Межі доз за календарний рік, мЗв/рік, за групами критичних органів
	1	2	3
	50 5	150 15	300 30

Примітка. І. Критичний орган - тканина, орган або частина тіла, опромінювання якого в умовах нерівномірного опромінювання організму можуть причинити найбільшу шкоду здоров’ю.

2. Встановлені три групи критичних органів:

І група - все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

ІІ група - м’язи, щитовидна, молочна, підшлункова залози, печінка, селезінка, жирова тканина, нирки, шлунково-кишковий тракт, кришталики ока;

ІІІ група - шкіряний покрив, кісткові тканини, кісті рук, перед­пліччя, щиколотка, стопи.

Слід визначити, що у НРБ 76/87 опромінення всього населення /категорія В/ не нормується. По відношенню до цієї категорії насе­лення основний принцип радіаційного захисту зводиться до необхід­ності мінімально обмежити рівень можливого опромінення. Одноразове опромінення в дозі більше 5 дозових меж розглядається як потенційно небезпечне. Люди, які зазнали такого впливу, повинні бути негайно виведені із зони опромінення і направлені на медичне обслуговування. Заходи безпеки в зоні радіоактивного зараження направлені на захист людей від шкідливого впливу радіації, і в першу чергу на захист органів дихання і шкіри, для чого роботи на зараженій території повинні проводитися в протигазах і захисному одязі.

В народному господарстві на роботах, які пов’язані з виділен­ням пилу або шкідливих речовин, находять широке застосування про­мислові протигази і респіратори, котрі при невистаченні табельних засобів захисту також можуть бути використані працюючими в умовах радіоактивного зараження. За час роботи слід приймати заходи для зменшення пилоутворювання в повітрі. Для цього в суху літню погоду, а при відповідних умовах і в інший час року, при розбірці зруйнова­них елементів будівель, розчищенню проїздів і інших подібних роботах, пов’язаних з утворенням великої кількості пилу, рекомендується поли­вати або змочувати водою ділянки або об’єкти робіт. Поливання (змо­чування) не знижує рівня радіації на місцевості, проте значно змен­шує кількість радіоактивного пилу в повітрі. Найбільш ефективним способом зменшення кількості радіоактивного пилу в повітрі, особ­ливо при ураганному вітрі, є закріплення ґрунту сульфітно-спиртовою бардою або латексом /продуктом для виготовлення гуми/. При роботах в умовах радіоактивного зараження треба прагнути до максимального використання засобів механізації. Це дає можливість суттєво змен­шити строки робіт і скоротити кількість працюючих в зоні радіоак­тивного зараження. По закінченні робіт всі працюючі повинні пройти санітарну обробку за межами зараженої ділянки.