1. Основи безпеки життєдіяльності

1.1.Системний аналіз безпеки життєдіяльності

1.1.1. Потенційна безпека життєдіяльності людини, основні поняття, теорія ризику.

Життєдіяльність – це специфічна форма активності людини, яка охоплює усю різноманітність взаємодії людини з навколишнім середовищем.

У всі часи людина прагнула до забезпечення своєї безпеки, охорони здоров’я. Але з появою нових приладів, машин, технологічних ліній, атомних електростанцій і т. ін., виникли й нові небезпеки: електричний струм, електромагнітне поле, радіація, хімічні сполуки. Практика дає людини усі підстави для висування аксіоми, що усяка діяльність людини є потенційно небезпечною. Потенційна небезпека життєдіяльності людини існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити і котрі можуть спричинитися до травм, загибелі, захворювань, погіршення працездатності, самопочуття та інших небажаних наслідків. Ось як БЖД тлумачить терміни:

Небезпека – явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Небезпека – це наслідок дії окремих факторів на людину. Розрізняють: уражаючі, небезпечні та шкідливі фактори. Уражаючи фактори можуть призвести до загибелі людини. Небезпечні фактори викликають за певних умов травами чи раптове погіршення здоров’я (головний біль, погіршення зору, слуху, зміну психологічного і фізичного стану та ін.) Шкідливі фактори можуть викликати захворювання чи зниження працездатності людини як у явній, та і в прихованій формі.

Розподіл факторів на уражаючи, небезпечні та шкідливі досить умовний. Один і той же фактор може спричинити загибель людини, травму, захворювання, чи не завдати ніякої шкоди завдяки її силі, здатності організму до протидії (електричний струм, радіація та інше). В кожному конкретному випадку виникнення небезпеки в технічній системі має багатопричинний характер і її розвиток проходить через низку подій. Варіанти причин та подальші події можна передбачити при створенні систем на основі аналізу її структури та можливих дій оператора при обслуговуванні або управлінні технічною системою.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативним впливом. Для реалізації такого впливу необхідно, щоб виконувалося три умови: небезпека (шкідливість) реально існує і діє; людина знаходиться в зоні дії небезпеки; людина не має достатньо ефективних засобів захисту.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині.

Небезпеки класифікують таким чином:

- за природним походженням (природні, техногенні, екологічні та ін.);

- за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

- за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

- за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

- за шкодою (соціальна, технічна, екологічна та ін.);

- за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича);

• за структурою (прості, складні, похідні);

• за характером дії на людину (активні та пасивні).

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та ін.).

Ідентифікація небезпек – це знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків. Останнім часом спеціалісти з безпеки життєдіяльності все частіше вживають поняття “ризик”. Найбільш загальне тлумачення ризику – частота реалізації небезпеки.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Можна виділити наступні методи визначення ризику:

• інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірний аналіз безпеки, та на побудову “дерев” небезпек;

• модельний, який базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

• експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

• соціологічний (соціометрична оцінка), що базується на опитування населення та працівників.

Ці методи доцільно використовувати комплексно.

Таблиця 1

Ризик загибелі людини в Україні і США у 2003 році

№ п/п	Джерело небезпеки	Ризик
		Україна	США
11	Алкоголь	160х10-6	-
22	Автомобіль	148х10-6	300х10-6
3	Вбивства	138х10-6	-
4	Утоплення	99х10-6	30х10-6
5	Отруєння	95х10-6	10х10-6
6	Пожежа	26х10-6	40х10-6
7	Електричний струм	19х10-6	6х10-6
Загальний ризик		1420х 10-6	600х10-6

Традиційна техніка безпеки, що є складовою частиною елемента безпеки життєдіяльності - охорони праці, - базується на засадах забезпечення абсолютної безпеки. Однак така концепція неадекватна законом техносфери, оскільки, незважаючи на гуманність цього імператива, він не є прийнятим, оскільки забезпечити нульовий ризик неможливо.

В наш час набула поширення концепція прийнятого (допустимого) ризику, суть якого полягає у прямуванні до такого рівня безпеки , котрий суспільство може прийняти (дозволити) у даний період часу, і котрий може бути економічно виправданим.

Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує соціально-економічний ризик.

Прийнятий ризик містить в собі технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

В деяких країнах, наприклад, в Голландії, рівні прийнятого ризику встановлені в законодавчому порядку.

Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику загибелі є 10^-6 на рік.

Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати ймовірність впливу небезпечних факторів на людину на рівні 10^-6…10^-8 на рік та менше при всіх видах впливу на систему (відмова техніки, помилки операторі, стихійні явища).

У нашій країні поняття прийнятого ризику поки що широко не використовується.

Нижче наводиться перелік небезпек, виконаний за ймовірністю загибелі та алфавітом. За даними ООН найбільшу небезпеку загибелі людини в промислово розвинених країнах становлять такі процеси, знаряддя, пристрої, машини та види діяльності:

• паління ;

• споживання алкогольних напоїв;

• автомобілі;

• ручна вогнепальна зброя;

- електричний струм;

• мотоцикли;

• плавання;

• хірургічне втручання;

• рентгенівське опромінення;

• залізниця;

• авіація загального призначення;

• велика будова;

• велосипед;

• мисливства;

• побутові травми;

• гасіння пожеж;

• атомна енергетика;

• альпінізм;

• сільгосптехніка;

• лижі.