- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, тардиції та риси конституційного права
- •1. Поняття та значення конституційного права як галузі публічного права
- •2. Конституційно-правові відносини: поняття, специфічні риси та структура
- •3. Особливості суб’єктного складу та об’єктів на сучасному етапі
- •4.Метод конституційного регулювання суспільних відносин: особливості впливу в умовах становлення єдиного конституційного простору
- •Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
- •1. Поняття та складові елементи системи конституційного права
- •2. Конституційно-правові інститути: проблеми теорії та практики
- •3. Правові презумпції
- •4. Система й структура конституційно-правових норм. Особливості санкцій конституційно-правової норми.
- •Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
- •1. Поняття та система джерел конституційного права України. Джерело конституційного права: понятійна та правова характеристика
- •2. Договір в системі джерел конституційного права
- •3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
- •4. Правова політика сучасної України
- •Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
- •1. Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності
- •2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності
- •3. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
- •4.Конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських об'єднань
- •Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
- •1.Фактори систематизації конституційно-правового знання
- •2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
- •3.Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін
- •4.Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти
- •Тема 6.Актуальні проблеми загальної теорії прав людини
- •1.Методологічні підходи до вивчення феномена прав людини та з`ясування нових закономірних тенденцій його розвитку
- •2.Сутність, функції, структура, особливості формування, розвитку правової системи у зв’язку з розв’язанням проблем прав особи в умовах демократичної, соціально-правової держави
- •3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
- •4.Система принципів конституційно-правового статусу людини, їх взаємозв’язок та взаємозалежність
- •Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні
- •1. Теоретичні основи інституту громадянства України
- •2. Основні підходи щодо визначення правової природи та поняття громадянства
- •3. Механізм реалізації законодавства про громадянство в Україні та практика його застосування
- •4. Правові способи запобігання подвійному громадянству та безгромадянства
- •Тема 8.Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії
- •1.Вибори як форма безпоседньої демократії
- •2.Значення виборів у демократичній державі
- •3.Поняття, види та предмет референдумів в Україні
- •4.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян
- •Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади в Україні
- •1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
- •2.Становлення і розвиток конституційних засад виконавчої влади в Україні
- •3.Інститут Президента України в системі органів державної влади
- •4.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні
- •Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи
- •1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України
- •2.Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів
- •3.Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції
- •4.Поняття та види конституційного контролю
- •Тема 11.Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади
- •1.Поняття, принципи та форми територіального устрою
- •2.Адміністративно-територіальний поділ України: становлення, сучасний стан та перспективи реформування
- •3.Конституційно-правові засади (принципи) розмежування компетенції України та Автономної Республіки Крим
- •4.Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
- •Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні
- •1.Загальнотеоретична характеристика поняття і співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- •2.Конституційно-правова регламентація об’єктного складу місцевого самоврядування в Україні
- •3.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування
- •4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тестові завдання
- •12. Право на свободу об’єднання у політичні партії належить:
- •16.Обов’язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку встановленому законом це:
- •Які з перерахованих категорій громадян України мають право за законом брати участь у Всеукраїнському референдумі:
- •Контрольні питання
- •Використані джерела
2. Договір в системі джерел конституційного права
Чинне законодавство України не передбачає такої юридичної форми нормативно-правового акта, як конституційний договір. Договір як джерело конституційного права передував появі законів. Договірну форму мали перші конституції світу, в яких втілювалася доктрина суспільного договору Ж.-Ж. Руссо, відповідно до якої прийняття конституції було санкціонуванням уже існуючого суспільного договору. На сьогодні договори застосовуються в окремих федераціях, але договір як джерело права більше характерний для міжнародного права, але не конституційного права.
В українській правовій практиці в конституційному праві був підписаний Договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 року між Верховною радою України та Президентом України. За своєю сутністю договір мав «надконституційний» характер щодо діючої на той час Конституції УРСР 1978 року, але за своїм змістом і юридичною силою був фактично конституційним законом, дія якого обмежувалася в часі.
3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
Одними з основних завдань, які відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011, виконуються Міністерством юстиції та його органами на місцях, є державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні юридичної експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб’єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії, завданням якої є об’єктивний всебічний розгляд нормативно-правового акта, перевірка відповідності нормативно-правового акта вимогам і нормам чинного законодавства, правилам нормопроектування, прогнозування правових наслідків реалізації нормативно-правового акта, підготовка обґрунтованих експертних висновків.
Разом з цим варто зупинитись на деяких проблемах, які виникають при здійсненні органами юстиції державної реєстрації.
Це, перш за все, низький рівень якості підготовки актів, які подаються на державну реєстрацію, а саме: наявність суперечностей у тексті проекту акта, неузгодженості його положень з іншими актами законодавства, нечіткість норм акта, наявність кількох актів або окремих їх положень з одного питання.
Крім того, при перевірці відповідності нормативно-правового акта вимогам і нормам чинного законодавства зустрічаються випадки неузгодженості між актами законодавства вищого рівня, що ускладнює завдання з проведення юридичної експертизи.
Таких випадків можна було б якщо не уникнути, то принаймні зменшити їх кількість шляхом видання та закріплення на законодавчому рівні єдиних уніфікованих правил нормопроектування.
Адже на сьогодні такі правила застосовуються лише при підготовці проектів актів Кабінету Міністрів України відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870, Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України.
У зазначених Правилах дано визначення поняття: „Нормопроектувальна техніка – система правил і прийомів підготовки проектів актів, що забезпечує максимально повну і точну відповідність форми нормативних положень їх змісту, простоту викладу та доступність для розуміння, вичерпне охоплення питань, що належать до предмета правового регулювання актів", а також установлено вимоги, яким проект акта повинен відповідати. Це, зокрема, і логічна послідовність викладу, і взаємозв’язок нормативних положень, і відсутність суперечностей у тексті проекту акта, і узгодженість його положень з актами законодавства, точність та уніфікованість термінології, дотримання мовних норм, а також зменшення до мінімуму кількості актів з одного питання.
Установлення таких вимог до всіх без винятку нормативно-правових актів ще на стадії їх розробки сприяло б підвищенню рівня якості їх підготовки та дозволило б уникати виникненню суперечностей між положеннями актів законодавства як вищого, так і нижчого рівнів.
Ще однією проблемою при здійсненні Мін’юстом покладених на нього завдань щодо державної реєстрації нормативно-правових актів є спрямування до виконання Міністерствами та іншими органами виконавчої влади тих нормативно-правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законодавством порядку. Такі акти виявляються Мін’юстом під час надходження звернень підприємств, установ, організацій та громадян, а також при здійсненні Мін’юстом наданого йому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» права перевіряти в міністерствах, інших органах виконавчої влади додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
У разі виявлення актів, які підлягають державній реєстрації, Мін’юст також має право вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію, вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів передбачена статтею 18841 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
А враховуючи те, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» Мін’юсту надано право давати роз’яснення щодо застосування цього Положення, вимога Мін’юсту щодо необхідності державної реєстрації акта того чи іншого органу виконавчої влади фактично встановлює, що такий акт є нечинним.