
- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, тардиції та риси конституційного права
- •1. Поняття та значення конституційного права як галузі публічного права
- •2. Конституційно-правові відносини: поняття, специфічні риси та структура
- •3. Особливості суб’єктного складу та об’єктів на сучасному етапі
- •4.Метод конституційного регулювання суспільних відносин: особливості впливу в умовах становлення єдиного конституційного простору
- •Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
- •1. Поняття та складові елементи системи конституційного права
- •2. Конституційно-правові інститути: проблеми теорії та практики
- •3. Правові презумпції
- •4. Система й структура конституційно-правових норм. Особливості санкцій конституційно-правової норми.
- •Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
- •1. Поняття та система джерел конституційного права України. Джерело конституційного права: понятійна та правова характеристика
- •2. Договір в системі джерел конституційного права
- •3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
- •4. Правова політика сучасної України
- •Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
- •1. Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності
- •2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності
- •3. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
- •4.Конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських об'єднань
- •Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
- •1.Фактори систематизації конституційно-правового знання
- •2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
- •3.Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін
- •4.Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти
- •Тема 6.Актуальні проблеми загальної теорії прав людини
- •1.Методологічні підходи до вивчення феномена прав людини та з`ясування нових закономірних тенденцій його розвитку
- •2.Сутність, функції, структура, особливості формування, розвитку правової системи у зв’язку з розв’язанням проблем прав особи в умовах демократичної, соціально-правової держави
- •3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
- •4.Система принципів конституційно-правового статусу людини, їх взаємозв’язок та взаємозалежність
- •Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні
- •1. Теоретичні основи інституту громадянства України
- •2. Основні підходи щодо визначення правової природи та поняття громадянства
- •3. Механізм реалізації законодавства про громадянство в Україні та практика його застосування
- •4. Правові способи запобігання подвійному громадянству та безгромадянства
- •Тема 8.Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії
- •1.Вибори як форма безпоседньої демократії
- •2.Значення виборів у демократичній державі
- •3.Поняття, види та предмет референдумів в Україні
- •4.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян
- •Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади в Україні
- •1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
- •2.Становлення і розвиток конституційних засад виконавчої влади в Україні
- •3.Інститут Президента України в системі органів державної влади
- •4.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні
- •Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи
- •1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України
- •2.Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів
- •3.Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції
- •4.Поняття та види конституційного контролю
- •Тема 11.Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади
- •1.Поняття, принципи та форми територіального устрою
- •2.Адміністративно-територіальний поділ України: становлення, сучасний стан та перспективи реформування
- •3.Конституційно-правові засади (принципи) розмежування компетенції України та Автономної Республіки Крим
- •4.Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
- •Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні
- •1.Загальнотеоретична характеристика поняття і співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- •2.Конституційно-правова регламентація об’єктного складу місцевого самоврядування в Україні
- •3.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування
- •4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тестові завдання
- •12. Право на свободу об’єднання у політичні партії належить:
- •16.Обов’язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку встановленому законом це:
- •Які з перерахованих категорій громадян України мають право за законом брати участь у Всеукраїнському референдумі:
- •Контрольні питання
- •Використані джерела
4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
Взагалі, конституційно-правовий статус – це система закріплених Конституцією та законами України фундаментальних і невідчужуваних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина, а також повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у різних сферах суспільних відносин.
Отже, на основі наведеного вище можна виокремити такі ознаки конституційно-правового статусу:
1) він є загальним (базовим) правовим статусом, визначеним нормами Конституції та конституційного законодавства України;
2) він займає пріоритетне становище серед інших галузевих статусів (адміністративно-правового,цивільно-правового, кримінально-правового тощо);
3) має системотворчий характер (визначає на конституційному рівні загальні принципи правового регулювання);
4) має політичний характер (поширюється на тих суб’єктів конституційно-правових відносин, які одночасно є суб’єктами політичних відносин та здійснюють політичну владу).
Однією з найважливіших ознак побудови демократичної держави є розвиток місцевого самоврядування.
Поява і розвиток інституту місцевого самоврядування зумовлені усвідомленням суспільством того, що зміцнення державної влади в центрі не може бути ефективним і корисним для суспільства в цілому без її одночасної децентралізації, функціонування первинних територіальних громад, об'єднаних певними спільними місцевими інтересами. Це також пов'язано з тим, що більшість звернень громадян до влади стосовно забезпечення різноманітних умов життєзабезпечення зосереджуються на місцевому рівні й мають тут вирішуватись. Прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, Конституція України (ст. 7) закріпила принцип, згідно з яким «в Україні визначається та гарантується місцеве самоврядування».
Місцеве самоврядування – це право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування є складовою організації управління суспільством. На відміну від місцевого управління, місцеве самоврядування є діяльністю, спрямованою на забезпечення потреб та інтересів місцевого населення. У політичному аспекті місцеве самоврядування розглядається як інститут парламентського режиму, специфічна форма реалізації публічної влади, відмінної як від держави, так і від об'єднань громадян.
Органи місцевого самоврядування — це структурно-організовані колективи службовців або одного службовця, що наділяються владою у системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень. Це виборні й інші органи, наділені повноваженнями на вирішення питань місцевого значення і не входять до системи органів державної влади.
Нормативне регулювання організації та діяльності органів місцевого самоврядування здійснюється внутрішнім правом кожної держави, а також відповідними актами міжнародного рівня, зокрема Європейською Хартією місцевого самоврядування та положенням Всесвітньої Декларації органів місцевого самоврядування. Хартія визначила принципи, основні напрями місцевого самоврядування, його співвідношення з місцевим управлінням. Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є Конституція України, яка закріпила систему місцевого самоврядування, його фінансову та матеріальну базу, роль територіальної громади, фінансові гарантії місцевого самоврядування з боку держави та роль місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод. Усі організаційні питання щодо діяльності органів місцевого самоврядування та їх повноважень врегульовуються Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21 травня 1997p.).
Основними рисами органів місцевого самоврядування в Україні є: демократичний характер, здійснення на всіх щаблях адміністративно-територіального устрою держави (крім Автономної Республіки Крим), відсутність ієрархії між територіальними громадами, їх органами і посадовими особами, характер соціальної служби, фінансово-економічний, політичний характер, специфічний правовий статус.
Важливими ознаками будь-якого органу місцевого самоврядування є його правова, організаційна та фінансова автономія щодо інших органів місцевого самоврядування, а також державних органів. Суть правової автономії виявляється у наявності в органів місцевого самоврядування власних повноважень, визначених Конституцією і законодавством. Організаційна автономія виражається в тому, що орган місцевого самоврядування має змогу сам визначати власну внутрішню структуру з тим, щоб вона відповідала місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Фінансова автономія полягає у праві органів місцевого самоврядування на володіння і розпорядження власними коштами, достатніми для здійснення своїх функцій і повноважень.
Місцеве самоврядування має свою систему, що складається з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного і міського голови, виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних і обласних рад.
Територіальна громада як первинний суб'єкт місцевого самоврядування має особливе значення для вирішення питань місцевого самоврядування. Але більша частина роботи виконується органами місцевого самоврядування, зокрема сільськими, селищними, міськими, районними у містах радами та їх виконавчими органами, а також районними і обласними радами. Кожна рада – це самостійний орган місцевого самоврядування. Немає принципу демократичного централізму, який свого часу визнавався основоположним в організації і функціонуванні системи рад.
У процесі підготовки Конституції України 1996 р. та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» пропонувалися різні моделі організації і функціонування місцевих рад. Перемогла точка зору, що ці ради повинні виконувати функції місцевого самоврядування, що й було закріплено у ст. 140 та інших статтях Конституції України. Це відповідає світовому і європейському досвіду. Так, відповідно до ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування воно має здійснюватися «радами або зборами». Це базується на ідеї, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування є населення, територіальна громада. І тільки демократично обраний колегіальний орган може претендувати на роль представника волі територіальної громади, носія функцій і повноважень місцевого самоврядування. У ст. 10 Закону «Про місцеве самоврядування» встановлено: «сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування». Згідно з частиною четвертою ст. 140 Конституції України «органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради».
Правова природа обласних і районних рад є зовсім іншою, ніж у сільських, селищних, міських. Вони не є представницькими органами обласних та районних товариств. Конституція України не визнає наявності таких громад і не розглядає населення області, району як суб'єкти місцевого самоврядування. Обласні, районні ради створені як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.
Конституція України (ст. 143) до відання обласних, районних рад відносить: а) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контроль за їх виконанням;) затвердження районних і обласних бюджетів, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контроль за їх виконанням; в) вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до їх відання. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 26) визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, яку становлять питання, які можуть бути вирішені виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. До них, зокрема, належать питання: щодо самоорганізації ради та формування її органів; організації та функціонування системи місцевого самоврядування; питання економічного і соціального розвитку території, бюджету, управління комунальної власності.
Питаннями організації та функціонування системи місцевого самоврядування, що представляють собою предмет виключної компетенції місцевих рад, є такі: прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; прийняття, відповідно до законодавства, рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови; прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; прийняття рішень про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених законом; затвердження статуту територіальної громади.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одне територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Він здійснює три функції: 1) представляє територіальну громаду у відносинах з іншими територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, 2) головує на пленарних засіданнях відповідної ради; 3) очолює виконавчий комітет відповідної ради. Всі ці функції взаємопов'язані.
В межах своїх повноважень сільський, селищний, міський голова видає розпорядження.
Виконавчі органи рад – це їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчий комітет ради утворюється радою на строк її повноважень у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради – голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.