Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи

1. Концептуальні проблеми демократизації судової системи України.

2. Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів.

3. Конституційно-правових статус Вищої Ради юстиції.

4. Поняття та види конституційного контролю.

1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України

У незалежній державі Україна демократія як державний режим перебуває на стадії становлення. Ці процеси супроводжуються пошуками нових форм участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, розвитком інститутів громадянського суспільства.

Необхідним атрибутом демократичної держави є забезпечення належної ролі судової влади в житті суспільства. З одного боку, демократизація суспільних відносин сприяє підвищенню авторитету судової влади, а, з іншого – судова влада своєю діяльністю сприяє поглибленню демократичних процесів у суспільстві, передусім забезпеченню належного захисту прав і свобод людини.

Для судової влади є органічно властивою її організація та діяльність на демократичних засадах, що проявляється у сферах як внутрішніх, так і зовнішніх відносин.

У сфері внутрішніх відносин демократизм проявляється через неухильне додержання у судовій системі принципу самостійності судів і незалежності суддів, специфічність методів судового управління, своєрідне поєднання прав і свобод суддів у порівнянні з іншими представниками влади. У сфері зовнішніх відносин судова влада виступає як найважливіший гарант нормалізації суспільних конфліктів на ґрунті реалізації права, чому сприяє всеосяжність судового контролю за діяльністю інших гілок влади і, навпаки, неприпустимість втручання з їх боку у здійснення правосуддя.

Демократизм судової влади проявляється через усі принципи судоустрою і судочинства, передбачені Конституцією і законами України, в тому числі у такій складовій частині судоустрою, як судове управління. Його важливою рисою є існування з судовій системі колегіальних органів: президій і пленумів судів. Поступово з органів судової влади вони перетворилися на управлінські структури судової системи.

Важливим показником демократизації у сфері судоустрою є становлення системи суддівського самоврядування. Його існування випливає безпосередньо з Основного Закону, уособлює публічну владу поряд з владою місцевого самоврядування; його органи, будучи частиною судової системи, мають самостійний статус, власні завдання і компетенцію, взаємодіють з суб’єктами внутрішньосудового управління; суддівське співтовариство делегує частинну своїх функцій і повноважень органам суддівського самоврядування; через поєднання функцій державних органів і органів суддівського самоврядування і використання методів управління, властивим громадським об’єднанням, вони наближаються до суб’єктів громадянського суспільства; в основі суддівського самоврядування лежить захист професійних інтересів; суддівське самоврядування базується не на самоорганізації, а безпосередньо на підставі закону; організаційно-управлінська діяльність його структур фінансується за рахунок держбюджету.

Існування поряд з суддівським самоврядуванням інших професійних об’єднань суддів хоча і не суперечить закону, але є недоцільним як таке, що розпорошує зусилля суддівського співтовариства у захисті його інтересів. Завданнями судового управління, в якому беруть участь і управлінські структури судової системи, і органи суддівського самоврядування, є вжиття заходів щодо забезпечення ефективної діяльності судів по здійсненню правосуддя.

Серед функцій судового управління виділяються такі: забезпечення організаційного порядку, оперативне розпорядництво, інформаційно-аналітична діяльність, організація і ведення кадрової роботи, забезпечення самостійності судів і незалежності суддів, ресурсне забезпечення, розгляд звернень громадян, представницька функція. Всі ці функції у сукупності сприяють упорядкуванню управлінської діяльності, а, значить, і її демократизації.

Формами управлінської діяльності в судовій системі є: видання актів локальної і відомчої нормотворчості, формування внутрішньосистемних організаційних структур, проведення організаційних заходів, пов’язаних з обговоренням питань діяльності судових і самоврядних структур; виконання організаційно-технічних і матеріально-технічних операцій, здійснення координації з іншими органами, здійснення контролю. Уся ця діяльність регулюється судоустрійним законодавством, іншими нормативно-правовими актами, включаючи регламентні документи судів і самоврядних органів. У сучасних умовах на першочергову увагу заслуговують такі організаційно-правові питання демократизації судової системи: розподіл справ між суддями під контролем суддівських колективів і органів суддівського самоврядування; упорядкування процедури призначення на суддівські посади, усунення їх забюрократизованості; підвищення оперативності складання присяги новопризначеними суддями; підвищення ролі органів суддівського співтовариства у призначенні суддів на керівні посади в цих судах.