
- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, тардиції та риси конституційного права
- •1. Поняття та значення конституційного права як галузі публічного права
- •2. Конституційно-правові відносини: поняття, специфічні риси та структура
- •3. Особливості суб’єктного складу та об’єктів на сучасному етапі
- •4.Метод конституційного регулювання суспільних відносин: особливості впливу в умовах становлення єдиного конституційного простору
- •Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
- •1. Поняття та складові елементи системи конституційного права
- •2. Конституційно-правові інститути: проблеми теорії та практики
- •3. Правові презумпції
- •4. Система й структура конституційно-правових норм. Особливості санкцій конституційно-правової норми.
- •Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
- •1. Поняття та система джерел конституційного права України. Джерело конституційного права: понятійна та правова характеристика
- •2. Договір в системі джерел конституційного права
- •3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
- •4. Правова політика сучасної України
- •Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
- •1. Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності
- •2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності
- •3. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
- •4.Конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських об'єднань
- •Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
- •1.Фактори систематизації конституційно-правового знання
- •2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
- •3.Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін
- •4.Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти
- •Тема 6.Актуальні проблеми загальної теорії прав людини
- •1.Методологічні підходи до вивчення феномена прав людини та з`ясування нових закономірних тенденцій його розвитку
- •2.Сутність, функції, структура, особливості формування, розвитку правової системи у зв’язку з розв’язанням проблем прав особи в умовах демократичної, соціально-правової держави
- •3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
- •4.Система принципів конституційно-правового статусу людини, їх взаємозв’язок та взаємозалежність
- •Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні
- •1. Теоретичні основи інституту громадянства України
- •2. Основні підходи щодо визначення правової природи та поняття громадянства
- •3. Механізм реалізації законодавства про громадянство в Україні та практика його застосування
- •4. Правові способи запобігання подвійному громадянству та безгромадянства
- •Тема 8.Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії
- •1.Вибори як форма безпоседньої демократії
- •2.Значення виборів у демократичній державі
- •3.Поняття, види та предмет референдумів в Україні
- •4.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян
- •Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади в Україні
- •1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
- •2.Становлення і розвиток конституційних засад виконавчої влади в Україні
- •3.Інститут Президента України в системі органів державної влади
- •4.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні
- •Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи
- •1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України
- •2.Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів
- •3.Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції
- •4.Поняття та види конституційного контролю
- •Тема 11.Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади
- •1.Поняття, принципи та форми територіального устрою
- •2.Адміністративно-територіальний поділ України: становлення, сучасний стан та перспективи реформування
- •3.Конституційно-правові засади (принципи) розмежування компетенції України та Автономної Республіки Крим
- •4.Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
- •Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні
- •1.Загальнотеоретична характеристика поняття і співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- •2.Конституційно-правова регламентація об’єктного складу місцевого самоврядування в Україні
- •3.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування
- •4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тестові завдання
- •12. Право на свободу об’єднання у політичні партії належить:
- •16.Обов’язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку встановленому законом це:
- •Які з перерахованих категорій громадян України мають право за законом брати участь у Всеукраїнському референдумі:
- •Контрольні питання
- •Використані джерела
3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
Конституція України вперше у практиці державотворення України визначила принципове положення про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження та забезпечення цих прав складають головний обов’язок державної влади. Внаслідок цього існування України, як демократичної, правової, соціальної держави, було чітко пов’язано із забезпеченням як конституційних прав і свобод людини і громадянина, так і її конституційно-правового статусу в цілому. Подібна значущість проблематики забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, як одного із стратегічних напрямів розвитку української державності, обумовила значне підвищення уваги наукової спільноти до розробки питань, пов’язаних з дослідженням окремих елементів конституційно-правового статусу людини в Україні.
З позиції загальної теорії конституційного права, дослідження конституційно-правового статусу людини і громадянина є тісно пов’язаним з проблемою визначення предмета конституційного права щодо правового статусу людини і громадянина. У цьому сенсі в науці конституційного права існують принаймні два способи відповіді на порушене питання. Один з них предметом конституційного права трактує виключно основні принципи конституційно-правового статусу людини, а інший до предмета науки конституційного права долучає ще й проблеми захисту та забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина. З іншого боку, висвітлення проблем конституційно-правового статусу людини і громадянина має суто методологічну актуальність. Мається на увазі, що завдяки категорії конституційно-правового статусу людини і громадянина виникає можливість аналізу його структури та складових елементів. При цьому аналіз набуває ознак комплексності, тому що досліджуються не обмежені інститути громадянства, правосуб’єктності, прав і свобод людини, обов’язків громадян, гарантій прав і свобод людини тощо, але один з елементів конституційно-правового статусу людини, що тісно пов'язаний з іншими і складає цілісну систему, через яку встановлюються та регулюються відносини людини з державою та іншими суб’єктами правовідносин.
Вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням конституційно-правового статусу людини і громадянина, сприятиме вдосконаленню процесу практичної реалізації норм Основного Закону країни, подальшому розвитку конституційного права України як галузі права, законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни.
Проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина є одним із ключових питань як у науці конституційного права, так і у безпосередній конституційній практиці. Це пояснюється тим, що у самому понятті “конституційно-правовий статус людини і громадянина” відбувається фіксація основ взаємовідносин між людиною, державою і суспільством, окреслюються їхні права і взаємні обов’язки, встановлюється система забезпечення, гарантування і захисту прав усіх учасників зазначених взаємовідносин.
Центральна роль серед усіх елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина належить інститутові прав і свобод людини, значимість якого пояснюється тим, що саме завдяки йому розкривається зміст конституційно-правового статусу людини, тобто визначаються і встановлюються основи її вільного розвитку, а також основоположні норми, що регулюють характер її взаємодії як з державою, так і з іншими членами суспільства. При цьому специфіка сучасного правового розвитку провідних держав світу свідчить про те, що до обов’язків держави належить забезпечення не лише прав першого, але і прав другого покоління.
Проблематика забезпечення встановлених конституцією прав людини і громадянина в Україні, як невід`ємної складової її конституційно-правового статусу на сьогоднішній день має розглядатись у двох основних аспектах. З одного боку, йдеться про завершення формування необхідної нормативно-правової бази, яка створювала би відповідні механізми, систему гарантій та захисту політичних, соціально-економічних, культурних, національних прав громадян. З іншого боку, ті правові інститути, які вже сформовані і діють в Україні, повинні бути надійною запорукою того, що всі визначені Конституцією громадянські, політичні та соціально-економічні права реалізовуються повною мірою і дозволяють кожному громадянинові брати активну участь у житті суспільства і держави, задовольняти свої життєві інтереси і потреби.
Надаючи оцінку закріпленому в Конституції комплексу прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, можна зробити висновок, що він в цілому відтворює визнану і закріплену на рівні міжнародного права систему прав людини і громадянина. Однак, на відміну від інших сучасних держав, найбільш актуальною для України проблемою механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини залишається спроможність держави у повному обсязі виконувати ті обов’язки, які покладаються на неї чинною Конституцією, а також реально гарантувати права, що утворюють базис як інституту прав і свобод людини і громадянина, так і конституційно-правового статусу людини в цілому.
Поняття механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини може бути розглянуто з точки зору інститутів механізму забезпечення конституційно-правового статусу та процесу забезпечення конституційно-правового статусу людини. Розглянутий інституційний механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини являє собою взаємодію системи інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини в системі суспільних відносин, та органів державної влади, функцією яких є регулювання, реалізація і захист прав людини. З точки зору структури поняття інституційного механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини – це система інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини з точки зору її прав і свобод, органів державної влади, функцією яких є забезпечення прав людини, процедур такого забезпечення, а також гарантій забезпечення конституційно-правового статусу людини.
Інститут гарантій конституційно-правового статусу людини є обов’язковим елементом загального процесу забезпечення демократичної, правової держави. При цьому до самого поняття гарантій конституційного статусу людини слід відносити як законодавчо визначені інститути та процедури захисту прав і свобод людини і громадянина та підтримання стабільних демократичних стосунків між державою та особою, так і загальні умови політичного, економічного, соціально-культурного та правового характеру, які узгоджують конституційні приписи з реальною практикою суспільних відносин.
Конституційне проголошення того, що права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є підставою для висновку, що вирішення проблем забезпечення конституційно-правового статусу людини є одним з основних завдань усіх без виключення вищих органів державної влади. На суто нормативному рівні це завдання повинно бути прямо закріплено в системі нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються функціонування тих чи інших органів держави.