- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, тардиції та риси конституційного права
- •1. Поняття та значення конституційного права як галузі публічного права
- •2. Конституційно-правові відносини: поняття, специфічні риси та структура
- •3. Особливості суб’єктного складу та об’єктів на сучасному етапі
- •4.Метод конституційного регулювання суспільних відносин: особливості впливу в умовах становлення єдиного конституційного простору
- •Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
- •1. Поняття та складові елементи системи конституційного права
- •2. Конституційно-правові інститути: проблеми теорії та практики
- •3. Правові презумпції
- •4. Система й структура конституційно-правових норм. Особливості санкцій конституційно-правової норми.
- •Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
- •1. Поняття та система джерел конституційного права України. Джерело конституційного права: понятійна та правова характеристика
- •2. Договір в системі джерел конституційного права
- •3. Актуальні проблеми державної реєстрації нормативно-правових актів в контексті адаптації законодавства України до законодавства єс
- •4. Правова політика сучасної України
- •Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
- •1. Поняття і особливості конституційно-правової відповідальності
- •2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності
- •3. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади
- •4.Конституційно-правова відповідальність політичних партій та громадських об'єднань
- •Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
- •1.Фактори систематизації конституційно-правового знання
- •2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
- •3.Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін
- •4.Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти
- •Тема 6.Актуальні проблеми загальної теорії прав людини
- •1.Методологічні підходи до вивчення феномена прав людини та з`ясування нових закономірних тенденцій його розвитку
- •2.Сутність, функції, структура, особливості формування, розвитку правової системи у зв’язку з розв’язанням проблем прав особи в умовах демократичної, соціально-правової держави
- •3.Актуальність проблеми забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина у контексті питань політико-правового реформування
- •4.Система принципів конституційно-правового статусу людини, їх взаємозв’язок та взаємозалежність
- •Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні
- •1. Теоретичні основи інституту громадянства України
- •2. Основні підходи щодо визначення правової природи та поняття громадянства
- •3. Механізм реалізації законодавства про громадянство в Україні та практика його застосування
- •4. Правові способи запобігання подвійному громадянству та безгромадянства
- •Тема 8.Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії
- •1.Вибори як форма безпоседньої демократії
- •2.Значення виборів у демократичній державі
- •3.Поняття, види та предмет референдумів в Україні
- •4.Відповідальність за порушення виборчих прав громадян
- •Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади в Україні
- •1.Проблеми реалізації представницької функції Верховної Ради України
- •2.Становлення і розвиток конституційних засад виконавчої влади в Україні
- •3.Інститут Президента України в системі органів державної влади
- •4.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні
- •Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи
- •1.Концептуальні проблеми демократизації судової системи України
- •2.Гарантії суддівської діяльності. Інститут народних, присяжних засідателів
- •3.Конституційно-правовий статус Вищої Ради юстиції
- •4.Поняття та види конституційного контролю
- •Тема 11.Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади
- •1.Поняття, принципи та форми територіального устрою
- •2.Адміністративно-територіальний поділ України: становлення, сучасний стан та перспективи реформування
- •3.Конституційно-правові засади (принципи) розмежування компетенції України та Автономної Республіки Крим
- •4.Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
- •Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні
- •1.Загальнотеоретична характеристика поняття і співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
- •2.Конституційно-правова регламентація об’єктного складу місцевого самоврядування в Україні
- •3.Поняття та юридична природа місцевого самоврядування
- •4.Конституційно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тестові завдання
- •12. Право на свободу об’єднання у політичні партії належить:
- •16.Обов’язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку встановленому законом це:
- •Які з перерахованих категорій громадян України мають право за законом брати участь у Всеукраїнському референдумі:
- •Контрольні питання
- •Використані джерела
2.Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права
Наука конституційного права – галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ народовладдя, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.
З прийняттям Конституції України 1996 р. увага науки конституційного права концентрується на проблемах реалізації її положень, взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства, ролі політичних партій у поглибленні демократичних процесів в українському суспільстві.
Предметом науки конституційного права є конституційно-правові норми та суспільні відносини, що регулюються цими нормами. Наука конституційного права вивчає також практику реалізації конституційно-правових норм, досліджує закономірності розвитку галузі конституційного права, формулює практичні рекомендації з метою вдосконалення конституційно-правових норм і конституційно-правових відносин. Конституційно-правові норми – це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права і обов'язки і забезпечуються примусовою силою держави.
Завдання науки конституційного права полягає у тому, щоб узагальнити найкращий світовий досвід організації державної влади, пропонувати моделі та механізми, прийнятні до наших умов. У цьому плані неабияке значення має осмислення таких проблем, як принцип верховенства права, різноманітність форм власності, економічний, політичний, ідеологічний плюралізм і пріоритет загальнолюдських цінностей, єдність та неподільність території України.
В науці конституційного характеру, як і в правознавстві в цілому, відбуваються процеси диференціації знань, в результаті чого вся їх сукупність відокремлюються в окремі блоки. У своїй єдності, взаємодії вони утворюють єдину систему науки конституційного права.
Під системою науки зазвичай розуміється структура розташування накопичених знань в їх логічній послідовності.
Система науки конституційного права об'єктивується в її структурі, яка представляє собою організацію системи, її внутрішню форму, що відрізняється стійкістю і закономірністю зв'язків окремих елементів такої системи. Різноманіття елементів, що виявляється в їх кількості, побудові і характері зв'язків, є відображенням у мисленні складності досліджуваних наукою явищ і процесів конституційно-правової дійсності.
Тому аналіз системи науки конституційного права передбачає виділення складових її компонентів або підсистем і розкриття їх внутрішніх і зовнішніх зв'язків і відносин, а також методологічних блоків конституційно-правових знань.
Проблема системи науки у сучасній вітчизняній конституційно-правовій літературі не отримала належного розкриття, і пропонує в залежності від критерії класифікації три моделі системи конституційного права.
Перша модель системи науки конституційного права, виходить з традиційного членування науки за предметно-тематичною ознакою, яка найбільш близька до системи навчальної дисципліни. Дана модель системи науки конституційного права включає шість розділів, які формуються у зв'язку з тематичною конкретизацією предмета вивчення науки і виділенням конституційно-правової характеристики пізнаваних об'єктів:
1) загальнотеоретичні питання науки і галузі конституційного права;
2) вчення про Конституцію;
3) основи конституційного ладу (конституційні основи устрою суспільства і держави);
4) конституційний статус особистості;
5) територіальна організація державної (публічної) влади;
6) конституційні основи системи державних органів, їх організації та діяльності.
У схему включені основні розділи науки конституційного права, які становлять блоки конституційно-правового знання.
Зупинимося докладніше на першій моделі системи науки конституційного права, оскільки саме вона, як правило, лежить в основі навчальних програм та навчальної літератури.
1. Загальнотеоретичні питання науки і галузі конституційного права. Наука конституційного права, що відноситься до числа галузевих, вивчає елементи галузі конституційного права. Цим її завдання не обмежуються, бо вона поряд з пізнанням складових частин досліджує те загальне, що притаманне галузі конституційного права в цілому, тобто характер і особливості її предмета, специфіку теорії, особливості регульованих конституційно-правових відносин.
В рамках цього розділу вивчаються предмет, завдання, методологія, джерела науки конституційного права, взаємозв'язок з іншими науками, поняття, предмет, джерела конституційного права як галузі, конституційно-правові норми і конституційно-правові відносини, система галузі, методи регулювання суспільних відносин, тенденції розвитку галузі, її значення у підготовці юристів.
2. Вчення про Конституцію. В науці конституційного права Конституція виконує двояку функцію. З одного боку – вона носій конституційно-правових ідей, з іншого – форма вираження норм галузі конституційного права.
Конституція є основним джерелом конституційного права як галузі. Тому цілий розділ системи науки конституційного права присвячений цьому феномену. В цьому розділі вивчаються сутність, особливості та юридичні властивості Конституції, її види, форма, етапи конституційного розвитку; форми і механізм реалізації конституційних норм, охорона і захист Конституції.
3. Основи конституційного ладу. Наука конституційного права покликана сформулювати поняття основ конституційного ладу, дати співвідношення конституційного ладу з державним і суспільним ладом, з'ясувати, які принципи у своїй сукупності можуть становити ці основи, чи об'єктивно введені в Конституцію правові норми, що складають цей інститут.
У цьому розділі розглядаються характеристики держави, форм правління, форми здійснення влади народом, суверенітету народу і суверенітету України.
4. Конституційний статус особистості. Розділ присвячений аналізу взаємовідносин держави і особи, вченню про права, свободи і характеристиці їх окремих видів. Це цілий комплекс проблем, що випливають з положення людини і громадянина в державі і суспільстві, з конституційного закріплення прав, свобод, обов'язків громадян, їх гарантій, юридичної природи даних прав і свобод. Сюди ж примикають такі проблеми, як демократія і особистість, права людини і загальні принципи демократії, їх співвідношення.
5. Територіальна організація державної (публічної) влади. В цьому розділі вивчаються питання, пов'язані з територіальною організацією державної влади, розподілом цієї влади по вертикалі відповідно з тими чи іншими формами державного устрою.
6. Конституційні основи системи державних органів, їх організації та діяльності. У цьому розділі об'єднуються дослідження по численним питанням організації та здійснення державної влади. Об'єктами таких досліджень є система і види державних органів, конституційно-правові статуси конкретних державних органів, принципи побудови цієї системи, статус та форми діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади, конституційні засади організації місцевого самоврядування.
В основу другого варіанту моделі науки конституційного права пропонують покласти доктринальний конституційно-правовий статус, під яким розуміється конструкція, що з'єднує конституційно-правові характеристики, теоретичні уявлення та практику реалізації конституційно-правових уявлень.
Статусна конструкція системи науки конституційного права спирається на теоретичне узагальнення правового положення основних суб'єктів конституційно-правових відносин, суспільства і особистості.
Критеріями, покладеними в основу поділу науки на загальне і особливе конституційне право (третя модель формалізації її системи), служать рівень узагальнення і характер нормативної орієнтації конституційно-правового знання.
Загальне конституційне право виявляє щось схоже в теорії та практиці конституційно-правових відносин у різних країнах, що дозволяє будувати загальні теоретичні конструкції (поняття, теорії, концепції, наукові підсистеми і т.п.) і моделювати конституційно-правові інститути (свого роду «ідеальні» моделі), створюючи загальну теорію конституційного права сучасної держави.
Особливе конституційне право відрізняє тісна прихильність до національного конституційного права, воно вивчає і пояснює її з позиції загальної теорії і з урахуванням особливостей прояву конституційно-правових відносин у конкретній державі.
Така модель внутрішнього поділу конституційного (державного) права на загальну та особливу частини поширена в зарубіжних країнах. Матеріал загальної частини, поданий, починаючи з питань науки і галузі, яку вона вивчає, по суті, являє собою загальну теорію, що формується в значній мірі за допомогою порівняльного методу дослідження. Особлива частина включає знання, отримане шляхом аналізу і пояснення норм позитивного конституційного (державного) права конкретних країн, що стали об'єктом вивчення. При цьому переважно використовуються формально-юридичний та політологічний підходи.
Слід відзначити, що з розвитком держави і суспільства виникають нові підходи до вивчення предмета науки конституційного права та її системи, з'являються нові теорії та концепції.