Тема 5.Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права

1. Фактори систематизації конституційно-правового знання.

2. Основні характеристики та моделі системи науки конституційного права.

3. Співвідношення науки конституційного права та системи конституційно-правових навчальних дисциплін.

4. Методологія та методика викладання дисципліни в системі юридичної освіти.

1.Фактори систематизації конституційно-правового знання

Зв'язок науки та її викладання зумовлює взаємовплив і взаємозбагачення їх систем при досягненні спільної мети – пізнання конституційного права як галузі національного права сучасної держави, наближення до розкриття його поняття. Разом з тим зберігається відносна самостійність цих систем, що є наслідком відмінності задач, що стоять перед наукою і її викладанням, методів, які використовуються для їх рішення. Систематизація – це процес зведення розрізнених про предмети (явища) об'єктивної дійсності в єдину наукову систему, встановлення їхньої єдності. Систематизація є відображенням матеріальної єдності світу і ґрунтується на вивченні суттєвих зв'язків, які об'єднують ці предмети (явища).

Вона спирається на класифікацію, аналіз і синтез істотних властивостей певної об'єктивної системи.

Здійснюється у формі відповідних логічних систем – теорій, гіпотез тощо. Необхідною умовою систематизації є висунення фундаментальної ідеї, здатної привести знання до логічної єдності. Вихідним пунктом процесу систематизації є прийняття певних принципів, що формулюють фундаментальну ідею. Систематизація завжди однобічна, бо логічні системи неспроможні вичерпно відобразити закономірності об'єктивних систем. Діалектична суперечність між прагненням науки до всеохоплюючої систематизації знань і неможливості її здійснення розв'язується вдосконаленням пізнання людиною дійсності.

Під систематизацією розуміють розумову діяльність, у процесі якої досліджувані об'єкти організуються у визначену систему на основі обраного принципу. Систематизація тісно пов'язана з класифікацією, але не зводиться до неї. Вищою формою систематизації є організація досліджуваного і засвоєного раніше матеріалу в таку систему, у якій би чітко розрізнялися її окремі компоненти і взаємозв'язки між ними. Такими системами знань є наукові теорії, у яких повинні чітко розрізнятися ідеї, складені поняття, принципи, закони. Але засвоєння теорії є тривалим процесом, на окремих етапах якого здійснюється систематизація окремих понять.

Узагальнення і систематизація – процеси тісно взаємозалежні: чим ширше узагальнення (узагальнення понять), тим більше відбито між ними зв'язків і відносин, тим більш широке коло знань поєднується в систему.

Основні етапи систематизації конституційно-правових знань

Первинні систематизації здійснюються вже в процесі ознайомлення з новим матеріалом. В міру осмислення зв’язків у відношенні між предметами і явищами поглиблення в сутність досліджуваних конституційно-правових явищ роль узагальнення і систематизації підвищується. Результатом цього процесу і є засвоєння понять. На наступних етапах навчання засвоєні поняття повинні увійти в систему конституційно-правових знань, що поступово ускладнюється й охоплює матеріал заняття, ряду цілого навчального курсу і декількох суміжних предметів. На кожному з цих етапів способи керівництва процесом систематизації знань будуть відрізнятися в залежності від методів і прийомів навчальної діяльності студентів. Тому в залежності від ролі і місця в навчальному процесі розрізняють наступні етапи систематизації знань:

1) первинні узагальнення – найбільш елементарні узагальнення, здійснювані під час сприйняття (безпосереднього й опосередкованого) і усвідомлення навчального матеріалу. У результаті цього процесу в пам'яті студентів утворюються загальні уявлення про конституційно-правові предмети і явища.

2) локальні чи понятійні узагальнення, що здійснюються на занятті в процесі роботи над засвоєнням нових понять (на етапі осмислення знань). Основним напрямком навчання з метою засвоєння понять є розкриття причинно-наслідкових і інших зв’язків у предметах і явищах, виявлення внутрішньої сутності об’єктів вивчення. Результатом цього виду узагальнень є засвоєння окремих понять.

3) міжпонятійна систематизація, полягає у визначенні між досліджуваними поняттями загальних і істотних ознак та властивостей, у переході від менш загальних до більш загальних понять, в об’єднанні засвоєних понять у системи, у розкритті зв’язків і відношень між елементами даної системи, розміщенні їх у певному порядку і раціональній послідовності. Вона дає можливість при вивченні зводити поняття в єдину систему, передбачену програмою або викладачем, і веде до засвоєння теорій і головних ідей. Цей вид узагальнення і систематизації здійснюється головним чином на спеціально виділеному етапі заняття.

4) тематичні узагальнення і систематизація повинні забезпечити засвоєння цілої системи або циклу понять, досліджуваних протягом тривалого часу, що складають зміст великих розділів програми.

5) підсумкові узагальнення і систематизація служать для встановлення зв’язків і відношень між системами знань, засвоєних в процесі оволодіння цілим курсом, засвоєння цілісної системи конституційно-правових знань.

Для систематизації відбираються основні положення, ідеї, теорії, що характеризують загальні закономірності історичного розвитку природи і суспільства.

6) міжпредметні узагальнення і систематизація здійснюються по ряду споріднених предметів, (конституційного права, конституційного процесу тощо). На основі таких узагальнень і систематизації здійснюється синтез знань достатньо високого порядку – систематизація законів і закономірностей, найважливіших теорій і головних ідей науки конституційного права, що обумовлюють формування у студентів закінченого циклу переконань.

Систематизація є заключним етапом процесу формування понять. На більш ранніх етапах процес систематизації також присутній і проявляється в систематизації ознак поняття, зв'язків і відносин даного поняття з іншими і т.д. Таким чином, процес систематизації конституційно-правових знань протікає на різних рівнях. Перехід від одного рівня до іншого супроводжується зміною якості знань. Експериментальні результати показують, що виконання студентами завдань по класифікації та систематизації досліджуваних понять є ефективним засобом вироблення вмінь правильно співвіднести отримані знання.

Іншою важливою проблемою, тісно пов'язаної з процесом систематизації, є формування міцних знань учнів. Міцність знань означає тривалість збереження їх в пам'яті, відтворюваність їх у необхідних випадках. Питанням формування міцних знань присвячені роботи дидактів: М.А. Данилова, Б.П. Єсипова, Л.В. Еванкова, І.Я. Лернера А.В. Усовой та інших. В цих роботах розглянуті такі фактори, що впливають на формування міцних знань, як активізація пізнавальної діяльності студентів в процесі сприйняття й осмислення нового матеріалу, виховання у них самостійності та творчої активності в процесі навчання.

Психологічні основи діяльності учнів у процесі формування міцних знань розроблені в працях Б.А. Блонського, П.І. Зінченко, А. І. Леонтьєва, А.Л. Смирнова, С.Л. Рубінштейна та інших вчених. В їхніх роботах розглянуті такі важливі, з точки зору формування міцних знань питання, як особливості пам'яті та закономірності процесу запам'ятовування.

Для підвищення ефективності процесу запам'ятовування навчального матеріалу психологами запропонований ряд спеціальних прийомів, що дозволяють зробити даний процес цілеспрямованим (так зване довільне запам'ятовування). Результативність такого процесу, як правило, вище, ніж при мимовільному запам'ятовуванні. При цьому характер конкретної діяльності студентів може мати сильний вплив на процес запам'ятовування. Таким чином, велике значення набуває правильна організація навчальної діяльності студентів, застосування викладачем прийомів, що сприяють підвищенню результативності мимовільного запам'ятовування.

В науці конституційно-правовий статус виступає в якості основи систематизації конституційно-правового знання. Конкретизуючи предмет вивчення, він дозволяє фокусувати зміст конституційно-правового знання, орієнтуючись на мету, завдання дослідження, об'єднувати відповідні поняття, виділяти напрямки теоретичних розробок, будувати концепції, загальні і приватні теорії. Нормативні і теоретичні основи, закладені в конституційно-правовому статусі, слугують фундаментом для галузевих статусів і отримують в них свій правовий, логічний та організаційний розвиток.

Систематизація передбачає встановлення структурних зв'язків між окремими елементами знань. При цьому зв'язки мають бути суттєвими, а не випадковими. Все це вимагає хорошого осмислення матеріалу, що, в свою чергу, впливає на формування такої якості знань, як їх усвідомленість. Логічно правильно побудований, систематизований матеріал стає більш доступним для студентів. Це дає можливість заповнити прогалини в знаннях, утворені внаслідок поганого розуміння окремих питань. При цьому ефективним є проведення порівнянь і побудова аналогій в подібних питаннях.