2. Конституційні делікти як підстава конституційно-правової відповідальності

В конституційному законодавстві відсутнє поняття конституційного делікту, тому його можливо визначити за аналогією з категорією правопорушення в інших галузях права. Так, правопорушення – це діяння (дія чи бездіяльність), винне, суспільно небезпечне, протиправне і передбачене в законі як підстава юридичної відповідальності.

Підставою для настання конституційно-правової відповідальності є поведінка, що порушує принципи та норми саме конституційного права і при цьому не є злочином, адміністративним, дисциплінарним чи цивільним правопорушенням. Ще одна специфічна риса конституційного делікту – це його політичний характер, оскільки конституційні відносини пов'язані з такими явищами як держава, політика, влада. Таким чином, конституційний делікт – це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта конституційного права, що являє собою сукупність конкретно визначених складових елементів, має політичний характер, порушує норми та принципи конституційного права і є підставою для настання ретроспективної конституційно-правової відповідальності.

Специфічною рисою конституційно-правової відповідальності є те, що вона застосовується не тільки коли є чітко виражені критерії для оцінки поведінки суб'єктів конституційно-правового відношення як такого, що порушує закон, але і у тих випадках, коли формально такі критерії відсутні; проте поведінка суб'єкта конституційно-правового відношення дає підставу говорити про те, що воно суперечить цілям і принципам чинного законодавства. При цьому як підстави відповідальності можуть розглядатися недосягнення необхідного результату, недоцільність дії, небажана поведінка суб'єкта та ін.

Об'єктом конституційно-правового порушення є суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права. Вони істотно відрізняються від суспільних відносин, які є об'єктом правопорушень в інших галузях права. Норми конституційного права регулюють істотні відносини, що визначають принципи, на яких заснований устрій держави та суспільства. У цих відносинах виражається насамперед якісна характеристика дрежави: суверенітет, форма правління, форма державного устрою, суб'єкти державної влади і способи її реалізації, допустимі та охоронювані державою форми власності, гарантії захисту прав власників і т.п. Таким чином ці норми регулюють загальні основи функціонування політичного і економічного життя суспільства, конституційного ладу країни.

Отже, особливість конституційно-правових порушень полягає в тому, що іїхній об'єкт перебуває в сфері реалізації тих суспільних відносин, які є базовими, основними в кожній з областей життя країни, причому помітну частину з них становлять владовідносини.

Об'єктивною стороною конституційно-правових порушень є протиправна поведінка суб'єкта, що не відповідає вимогам норм конституційного права. У деяких складах конституційно-правових порушень поряд з неправомірною поведінкою передбачена необхідність у доказуванні факту настання шкоди і наявності його причинного зв'язку з порушенням норми.

Наступним елементом складу конституційного деліку є суб'єкт правопорушення.

Суб'єктивною стороною складу конституційно-правового порушення є вина. У конституційному праві вина служить необхідною суб'єктивною підставою відповідальності. Однак зміст вини в конституційно-правових порушеннях має певну специфіку, адже конституційно-правова відповідальність припускає наявність вини і в умовах, коли формально які-небудь правопорушення відсутні.

Зміст суб'єктивної сторони правопорушень в конституційному праві в значній мірі залежить від характеру суб'єктів, що несуть правову відповідальність. Так, у випадку, якщо такими суб'єктами є фізичні особи, то в змісті суб'єктивної сторони важливе місце займає психологічне відношення особи до своїх протиправних дій і їхніх можливих наслідків.

У конституційному праві можливе застосування відповідальності не тільки до індивідуальних, а й до колективних суб'єктів. При цьому вина організації не має специфічного, відмінного від вини конкретного працівника змісту. Причому суб'єктивною підставою віддповідальності є не тільки стан психіки правопорушника, але й інші стани суб'єктів, пов'язані з відносною свободою волі, з вибірковістю (варіантністю) іхньої поведінки. Це означає, що вина колективного суб'єкта конституційного права може бути визнана тільки в тому випадку, якщо цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме неправильний варіант. При визнанні вини колективного суб'єкта конституційного права конституційно-правова відповідальність покладається саме на колективний суб'єкт, а не на окремих членів колективу чи керівників, які при цьому можуть паралельно нести відповідальність за власні протиправні та винні діяння, пов'язані з провиною колективного суб'єкта.

Поряд із виною суб'єктивну сторону конституційно-правового правопорушення характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і мета.

Отже, підставою застосування конституційно-правової відповідальності є дія або бездіяльність, якою нанесена або могла бути нанесена шкода суспільству або державі, незалежно від того, чи були порушені норми конституційного права чи ні. При цьому передбачається, що в результаті таких дій або бездіяльності нанесена економічна шкода, шкода обороноздатності країни, її гідності, авторитету, підривається довіра народу до органів державної влади і т.д.