8. Просвітницька діяльність і. Федорова, його перший буквар 1574 р.

Іва́н Федоро́вич, Іван Феодорович, Іван Федоров (1510—1530 — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського духівництва та боярства покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. В вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов’янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола».

9. Просвітницька і педагогічна діяльність г. Смотрицького.

Максим (Мелетій) Герасимович Смотрицькии (1572-1633) народився в селі Смотричі (Хмельницька область). Батько його був першим ректором Острозької школи.Суперечлива, бентежна натура М.Смотрицького відома свої­ми хитаннями між православ'ям та уніатством; він залишив гли­бокий слід в історії української науки і культури як учений та мислитель.Із 18 творів М.Смотрицького чи не найбільше значення з іс-торико-педагогічного погляду має "Граматика словеньская пра-вильное синтагма..." - визначна пам'ятка вітчизняної педагогічної літератури. Вийшла друком вона в 1619 р. в місті Евю (біля Вільно). Згодом перевидавалась Москві, була перекладена май­же на всі слов'янскі мови. Порівняння підручника М.Смотрицького з "Альфотесом" (1591) показує, що вчений ко­ристувався у своїй роботі граматикою греко-слов'янських мов, створеною у Львівській братській школі.Відомо, як високо оцінена і поширена була ця граматика в XVII та XVIII століттях: вона стала навчальним посібником у школах Росії аж до 1755 року (поки ЇЇ почала заступати граматика М.Ломоносова), а також слов'янських країнах Південної Європи, джерелом для подальших наукових розробок слов'янської мови.Геніальний М.В.Ломоносов - творець першої повної грама­тики російської мови, який сам вчився за підручником М.Смотрицького, називав її "вратами учености" та неодноразово зазначав, що саме вона була основою для написання його грама­тики.

Мелетій Смотрицький розробляв питання орфографії, орієн­туючись на старослов'янську як прамову, на якій базувалися мо­ви слов'янських народів. Саме це і зробило книгу надзвичайно популярною у слов'янському світі. До наших днів збереглося ба­гато її основних понять у граматиці слов'ян (орфографія, синтак­сис, етимологія, назви частин мови, роди, відмінки і т.д.). Вся книга насичена прикладами, які полегшували вивчення грамати­ки. Велику педагогічну цінність мають рекомендації щодо свідо­мого засвоєння навчального матеріалу всупереч середньовічним канонам задобрювання і догматизму.Ідеї М.Смотрицького про поширення освіти серед народу, ідеї патріотичного виховання і боротьби проти національного і соціа­льного гноблення мали великий вплив на розвиток педагогічної думки в Україні.

10. Педагогічні ідеї т.Г. Шевченка.

Тарас Григорович Шев­ченко (1814—1861) - українсь­кий поет, художник, мислитель. Народився у с. Моринцях у має-тностях пана Енгельгардта, з яким у 1831 році переїхав у Пе­тербург. У 1838 році К.Брюллов та В.Жуковський викупили його з кріпацтва. У 1845 році закін­чив академію мистецтв. Через рік вступив до таємної політич­ної організації Кирило-Мефодіївського товариства. У 1847 році був заарештований і висланий у оренбурзькі степи солдатом. Помер у Петербурзі.

За заповітом похований у Каневі.Т.Г.Шевченко ніколи не був вчителем і не писав педагогічних творів, крім "Букваря Южнору-ського", однак у багатьох його віршах, повістях і драмах, у щоден­нику і листуванні з близькими є багато цінних думок про освіту і виховання, які не втратили актуальності і сьогодні. Шевченко зав­жди з великою любов'ю ставився до дітей,

Піддаючи різкій критиці тогочасну систему виховання, Шевче­нко водночас пристрасно мріяв про справжню народну школу, яка давала б учням міцні, глибокі знання і виховувала в дусі любові до рідної мови. Виходець з народу, Т.Г.Шевченко відстоював масову народну освіту, керуючись своїм знаменитим: "І чужому навчай­тесь, і свого не цурайтесь".

Ведучи наполегливу боротьбу за народну освіту, Т.Г.Шевченко не міг обминути вчителя, впливу виховання на формування його особистості. Показовою в цьому плані можна вважати повість "Близнюки", в якій багато теплих слів сказано про педагогів.

Винятково важливу роль у правильному вихованні людини Та­рас Григорович відводив сім'ї, побожно ставився до жінки-матері:

"Слово мати - велике, найкраще слово!". Глибокою повагою до матері-трудівниці пройняті багато його творів ("Катерина", "Нашшч-ка'\"Сова"'Пі'ш.).

Разом з цим, на сторінках творів Тараса Григоровича зображені і сім'ї, у яких виховувались нероби, егоїсти. У гостро сатиричному плані показані батьки, представники середніх верств суспільства, які будь-якими засобами намагалися ввести своїх дітей у "вищий" світ. Так, у п'єсі "Назар Стодоля" він висміює сотника, котрий намагається відати свою дочку Галю за старого, але багатого пол­ковника.

Гнівно писав Шевченко і про тих матерів-аристократок, які безвідповідально ставились до виховання своїх дітей.

Надзвичайно велику увагу Т.Г.Шевченко надавав трудовому вихованню. Тільки в праці людина може знайти справжнє задово­лення, і тому вона повинна займати домінуюче місце в житгі кож­ного. Однак він розрізняв працю, яка задовольняє потреби трудя­щих, і працю, що виснажує і від якої стогнуть мільйони Знедоле­них.

Т.Г.Шевченко в своїх віршах, повістях, драмах, епістолярній спадщині висловив багато цікавих думок про освіту виховання, про роль сім'ї в становленні молодої людини.

Під кінець свого життя поет з великим ентузіазмом зустрів зві­стку про появу недільних шкіл, бо й справді, то був важливий крок у боротьбі за поширення освіти серед трудящих. Покладаючи ве­ликі надії на недільні школи, Шевченко намагався надати їм всіля­ку підтримку. Так, у 1860 році в Петербурзі він, разом з іншими письменниками, виступив на літературному вечорі на користь не­дільних шкіл. Він регулярно передавав їм частину своїх коштів після реалізації видань "Кобзаря".

У листах до М.Костомарова та М.Чалого Шевченко підкрес­лював, що необхідно створити спеціальні підручники для цих шкіл. Сам він взявся за написання одного з них - "Букваря Южно-руського", закінчив роботу над ним в 1860 році, вже тяжко хворим. "Буквар" був виданий у кількості 10 тис. примірників (вартість - З копійки). Усього кільканадцять сторінок нараховує ця книжечка, але це "прощальна лебедина пісня нашого національного генія".

Загалом у "БукварГ Т.Г.Шевченко успішно зреалізував прин­цип народності. Він включив з цією метою народні говірки, прика­зки, короткі бувальщини, та ін. Також, крім читання коротких тво­рів, до "Букваря" вміщено знайомство дітей з числами та прости­ми діями з ними у межах 20. Крім того він мріяв написати популя­рну історію та географію для українських дітей.

У повчальному посланні "І мертвим, і живим ." Т. Шевченко звертається до земляків-інтелігентів, аби останні схаменулися і обстоювали народні права, служили трудовому люду. Він застерігає, що тих, хто зрікся свого народу, його історії, культури, мови, чекає зневага і осуд.

Поет показує, що шлях до національного відродження пролягає через усвідомлення своєї історії, національної гідності.

Визначальну роль у вихованні патріотизму, любові до рідного народу, формування самосвідомості, на думку Т. Шевченка, має рідна мова. Вона є невмирущим виразником народних ідеалів, духовного збагачення.