
- •Висловлення. Операції над висловленнями.
- •Формули алгебри висловлень. Таблиця істинності формули.
- •Тавтології. Класифікація формул алгебри висловлень.
- •4.Рівносильність формул алгебри висловлень.
- •5.Булеві функції. Питання функціональної повноти.
- •6.Нормальні форми формул алгебри висловлень
- •7. Логічне слідування на базі алгебри висловлень.
- •8. Проблема розв’язуванності в алгебрі висловлень.
- •Метод резолюції в алгебрі висловлень, його застосування.
- •Застосування алгебри висловлень для аналізу і синтезу комбінаційних схем.
- •Зв’язки між формулами алгебри висловлень і формулами числення висловлень.
- •2) Жодне висловлення не є одночасно істинним і хибним (закон виключення суперечності).
- •14.Несуперечність, повнота і розв’язуваність числення висловлень.
- •15. Предикати. Логічні операції над предикатами.
- •Формули логіки предикатів.
- •17. Інтерпретація формул логіки предикатів
- •18. Класифікація формул логіки предикатів. Лзз формули.
- •19. Тотожні перетворення логіки предикатів
- •20 І 21. Закон двоїстості в логіці предикатів.
- •Нормальні форми. ˅˄¬
- •Закон двоїстості.
- •Закон двоїстості
- •22. Логічне слідування в логіці предикатів. Метод резолюції
- •23. Проблема розв’язуванності (вирішення) в логіці предикатів. Теорема Черча.
- •24. Подання знань і одержання виводів за допомогою логіки предикатів
- •25.Застосування логіки предикатів для аналізу міркувань, які виражаються природною мовою.
- •26.Теорії першого порядку. Побудова теорій першого порядку.
- •28. Питання несуперечності, повноти та незалежності аксіом числення предикатів. Проблема розв’язуваності (вирішення) для числення предикатів.
- •29. Формальна арифметика. Питання несуперечності і повноти формальної арифметики. Теореми Геделя, їх філософські аспекти.
- •Інтуїтивне поняття алгоритму і необхідність його уточнення.
- •33.Машини Тьюрінга. Гіпотеза Тьюрінга.
- •Принцип дії
Тавтології. Класифікація формул алгебри висловлень.
Серед формул алгебри висловлень особливе місце займають ті формули ɑ(A1,A2,…,An), значення істинності яких при всіх можливих значеннях пропозиційних букв A1,A2,…,An, дорівнює 1. Іншими словами, значення істинності цих формул при всіх можливих інтерпретаціях дорівнює 1 . Такі формули називаються тавтологіями (тотожно істинними).
Формула логіки висловлень є тавтологією тоді і тільки тоді, коли відповідна функція істинності тотожно дорівнює 1. Тавтології є законами, теоремами логіки висловлень. Те, що формула ɑ є тавтологією, позначають так: ╞ ɑ
Якщо класифікувати всі формули логіки висловлень за значеннями істинності, то крім тавтологій можна виділити класи тотожно хибних формул і нейтральних формул.
Формула логіки висловлень, значення істинності якої дорівнює 0 при всіх можливих значеннях істинності її пропозиційних букв, називається суперечністю або тотожно хибною.
Отже, суперечності - це такі формули, значення істинності яких не дорівнює 1 при жодній інтерпретації.
Формула, яка не є ні тавтологією, ні суперечністю, називається нейтральною.
Будь - яку формулу, яка не є суперечністю називають виконуваною, а не тотожно істинну – спростовною.
Зазначимо, що між формулами різних типів існують певні зв’язки. Зокрема, формула - є тавтологією тоді і тільки тоді, коли ˥ɑ є суперечністю.
Наведемо приклади деяких важливих тавтологій:
П
еревірити,
що формула є тавтологією можна за
допомогою таблиці істинності. Існують
й інші методи перевірки формули на
тавтологічність. Зокрема, метод міркувань
від супротивного (метод побудови
контрприкладу ), зведення формули до
деяких стандартних форм шляхом
рівносильних перетворень.
Для прикладу доведемо, що формула (A→B)→((AᴠC)→(BᴠC) є тавтологією. Для цього побудуємо таблицю істинності:
О
скільки
при всіх можливих наборах пропозиційних
змінних значення істинності формули
дорівнює 1 , то формула є тавтологією.
С
уть
методу міркувань від супротивного
така. Припускають, що для деякого набору
значень висловлювальних змінних значення
істинності формули дорівнює 0 . Якщо
після цього аналіз формули призводить
до протиріччя, то формула є тавтологією.
Якщо протиріччя не одержують (тобто
вдалося побудувати контрприклад), то
формула не є тавтологією. Таким же чином
можна доводити чи формула є суперечністю,
чи нейтральною.
Застосуємо метод міркувань від супротивного до аналізу формули (A→B)→((AᴠC)→(BᴠC).
Припустимо, що формула не є тавтологією. Тоді існує такий набір висловлювальних змінних (A0, B0.C0), для якого значення істинності формули дорівнює нулеві .
Існують способи утворення нових тавтологій з уже відомих. Один з них базується на теоремі підстановки.
Теорема 1.1 . Якщо ɑ(A1,A2,…,An),– тавтологія, то формула ɑ* ,яка утворена з ɑ, підстановкою в ɑ довільних формул β1,β2,…βm<=m<=n замість кожного входження пропозиційних змінних A1,A2,…,An відповідно, є також тавтологія, тобто підстановка в тавтологію призводить до тавтології .
Д
о в е д е н н я. Нехай ɑ(A1,A2,…,An),
є
тавтологія і задано довільний розподіл
значень істинності для
пропозиійних
букв, які входять в ɑ*.
Формули β1,β2,…βm
приймуть тоді деякі значення істинності
x1 ,x2,…xm (кожне х і або 1 , або 0 ).
Якщо пропозиційним змінним A1,A2,…,An надати значень x1 ,x2,…xm відповідно, то значення істинності формули ɑ збігатиметься із значеннями істинності формули ɑ*при заданому розподілі значень змінних, які входять в ɑ*. Оскільки ɑ є тавтологія, то й | ɑ*| =1 при цьому розподілі значень своїх аргументів. Отже, значення істинності формули ɑ*завжди дорівнює 1 , тому ╞ ɑ* .Теорему доведено.
Я
кщо
в формулі замість змінних A1,A2,…,An
здійснено підстановки β1,β2,…βm
відповідно, то записуватимемо це так S
A1,A2,…,An
β1,β2,…βm
Можливість утворювати тавтології з уже відомих дає також така теорема.
Теорема 1.2. Якщо ╞ ɑ і ╞ɑ→β, то ╞β
Д о в е д е н н я. Застосуємо метод від супротивного. Припустимо, що β не є тавтологією, тоді існує такий набір пропозиційних букв, які входять в ɑ і β, при якому | β|=0 . Оскільки ɑ є тавтологією, то при заданому наборі | ɑ | =1 . Тоді | ɑ→β|=0 , а це суперечить умові ╞ɑ→β. Отже, припущення неправильне і β є тавтологією.
Правило, яке дає можливість одержувати тавтології на основі теореми 1.2, називається правилом висновку або modus ponens.
Аналогом поняття тавтології в природній мові є поняття логічно істинного твердження. Як у же зазначалося,
висловлення називається логічно істинним (на базі логіки висловлень) тоді і тільки тоді, коли його логічна структура є тавтологією.
Ще раз зазначимо, що логічна структура складеного висловлення - це формула логіки висловлень, яка утворюється з висловлення заміною в ньому кожного елементарного висловлення пропозиційною буквою. Наприклад, висловлення «Якщо √2 більший ніж 1.4, то з того, що √2 більший ніж 1, слідує, що √2 більший ніж 1.4» має логічну структуру А→ ( В →А ), яка є тавтологією, і тому є логічно істинним на базі логіки висловлень.
Логічно істинне висловлення (в логіці висловлень) можна отримати, якщо в яку-небудь тавтологію підставити замість пропозиційних букв деякі висловлення, при умові, що входження тієї самої букви заміщуються тим самим висловленням. Про таке висловлення можна сказати, що воно істинне вже завдяки своїй функціонально істинній структурі. Прикладом такого висловлення є «Якщо студент склав екзамен на «добре» чи «відмінно», і не склав на «добре», то склав на «відмінно». Це висловлення можна одержати за допомогою підстановки в тавтологію ( АᴠВ ) ^˥В→ А.
Шляхом підстановки в суперечність одержують тотожно хибні (в логіці висловлень) висловлення.