
- •Висловлення. Операції над висловленнями.
- •Формули алгебри висловлень. Таблиця істинності формули.
- •Тавтології. Класифікація формул алгебри висловлень.
- •4.Рівносильність формул алгебри висловлень.
- •5.Булеві функції. Питання функціональної повноти.
- •6.Нормальні форми формул алгебри висловлень
- •7. Логічне слідування на базі алгебри висловлень.
- •8. Проблема розв’язуванності в алгебрі висловлень.
- •Метод резолюції в алгебрі висловлень, його застосування.
- •Застосування алгебри висловлень для аналізу і синтезу комбінаційних схем.
- •Зв’язки між формулами алгебри висловлень і формулами числення висловлень.
- •2) Жодне висловлення не є одночасно істинним і хибним (закон виключення суперечності).
- •14.Несуперечність, повнота і розв’язуваність числення висловлень.
- •15. Предикати. Логічні операції над предикатами.
- •Формули логіки предикатів.
- •17. Інтерпретація формул логіки предикатів
- •18. Класифікація формул логіки предикатів. Лзз формули.
- •19. Тотожні перетворення логіки предикатів
- •20 І 21. Закон двоїстості в логіці предикатів.
- •Нормальні форми. ˅˄¬
- •Закон двоїстості.
- •Закон двоїстості
- •22. Логічне слідування в логіці предикатів. Метод резолюції
- •23. Проблема розв’язуванності (вирішення) в логіці предикатів. Теорема Черча.
- •24. Подання знань і одержання виводів за допомогою логіки предикатів
- •25.Застосування логіки предикатів для аналізу міркувань, які виражаються природною мовою.
- •26.Теорії першого порядку. Побудова теорій першого порядку.
- •28. Питання несуперечності, повноти та незалежності аксіом числення предикатів. Проблема розв’язуваності (вирішення) для числення предикатів.
- •29. Формальна арифметика. Питання несуперечності і повноти формальної арифметики. Теореми Геделя, їх філософські аспекти.
- •Інтуїтивне поняття алгоритму і необхідність його уточнення.
- •33.Машини Тьюрінга. Гіпотеза Тьюрінга.
- •Принцип дії
20 І 21. Закон двоїстості в логіці предикатів.
Зведені та нормальні форми формул логіки предикатів.
Нормальні форми. ˅˄¬
Закон двоїстості.
Нормальні форми
У попередній лекції було показано, що для будь-якої пф (у мові { ¬, ˅, ˄, (стрелка в одну сторону, стрелка в две стороны),0,1 }) існує їй рівносильна в мові. {{ ¬, ˅, ˄, 0,1 }. Доведемо, що для
будь-якої пф існує їй рівносильна в мові { ¬, ˅, ˄,}, тобто ця мова теж повна.
Означення 1. Нехай кожне з v1,v2..Vk 0 або 1.
Пф виду
називається
елементарною
кон 'юнкцією.
Пф виду
називається
елементарною
диз'юнкцією.
Означення 3. Пф, рівносильна даній і яка має вид
-
елементарна кон'юнкція, називається
диз'юнктивною
нормальною формою
(коротко ДНФ) даної пф.
Помітимо, що елементарні кон'юнкції в деякій ДНФ можуть бути і рівними.
Із означення 3 і рівносильності (6) маємо, що ДДНФ пф А(X1,X2,•••,Xn),
яка містить рівно п різних змінних X1,X2… Xn, є її ДНФ, у якій:
1) всі елементарні кон'юнкції попарно різні; 2) кожна елементарна кон'юнкція містить рівно п членів; 3) у кожній елементарній кон'юнкції
зустрічаються всі п змінних X1, X2,•••, Xn («у деяких степенях»).
Теорема 5. Для будь-якої пф існує ДНФ даної пф.
Доведення. Нехай А(X1,X2,•••,Xn), - довільна пф. Якщо вона є
протиріччям, то в якості її ДНФ, відповідно до рівносильності (15°), візьмемо
Якщо
пф А(X1,X2,•••,Xn),не
є протиріччям і містить хоча б одну
змінну, то в якості ДНФ візьмемо її ДДНФ;
в іншому випадку ця пф -
тавтологія і за ДНФ візьмемо пф Теорему доведено.
Намітимо ще одне доведення теореми 5. Дану пф за рівносильностями (25°) і (21°), застосовуючи їх необхідне число раз, можна перетворити в їй рівносильну, яка не містить символів ^ і якщо вони у ній були. Потім, застосовуючи необхідне число раз рівносильності (1°), (7°), (9°) - (12°), одержуємо ДНФ даної пф.
Більше того, якщо вихідна пф не протиріччя, то можна одержати її ДНФ, яка містить різні елементарні кон’юнкції, в яких одна і та ж змінна не повторюється. Така ДНФ не буде ДДНФ тільки в тому випадку, якщо яка- небудь елементарна кон’юнкція її не містить усіх змінних, що входять у вихідну пф. Але якщо, наприклад, елементарна кон’юнкція
не
містить змінної Хп,
то наступні рівносильні перетворення:
дають дві елементарні кон’юнкції, кожна з яких містить «відсутню» змінну
Хп. Отже, застосовуючи це перетворення необхідне число раз, із такої ДНФ можна одержати ДДНФ.
Очевидно,
що для даної пф її ДНФ не єдина, а для
пф, що не є протиріччям і яка містить
змінні, її ДДНФ єдина з точністю до
перестановки диз'юнктивних членів.
Означення 4. Пф, рівносильна даній і яка має вид
де
-
елементарна диз'юнкція, називається
кон'юнктивною
нормальною формою
(коротко КНФ) даної пф.
Помітимо, що деяка КНФ може містити рівні елементарні диз'юнкції.
Із означення 4 і рівносильності (11°) маємо, що ДКНФ пф А(X1,X2,•••,Xn),
яка містить рівно п різних змінних Хі,Х2 … Хп, є її КНФ, у якій:
і) всі елементарні диз'юнкції попарно різні; 2) кожна елементарна диз'юнкція містить рівно п членів; з) у кожній елементарній диз'юнкції
зустрічаються всі п змінних Х1, Х2… Хп («у деяких степенях»).
Теорема 6. Для будь-якої пф існує КНФ даної пф.
Доведення. Нехай А(X1,X2,•••,Xn), - довільна пф. Якщо вона є
тавтологія, то за її КНФ візьмемо пф , що є тавтологією і задовольняє означенню 4. Якщо дана пф не тавтологія і містить хоча б одну змінну, то за КНФ візьмемо її ДКНФ; в іншому випадку ця пф - протиріччя і за КНФ
візьмемо пф . Теорему доведено.
Намітимо
ще одне доведення теореми 6. Дану пф за
рівносильностями (21°) і (25°), застосовуючи
їх необхідне число раз, перетворимо в
їй рівносильну, яка не містить символів
.
Потім, застосовуючи необхідне число
раз рівносильності (1°), (8°) - (12°), одержуємо
її КНФ.
Більше того, якщо вихідна пф не тавтологія, то можна одержати її КНФ, яка містить різні елементарні кон’юнкції, в яких одна і та ж змінна не повторюється. Така КНФ не буде ДКНФ тільки в тому випадку, якщо яка- небудь елементарна диз'юнкція не містить усіх змінних, що входять у вихідну пф.
Але
якщо, наприклад, елементарна диз'юнкція
не
містить змінної Хп,
то наступні рівносильні перетворення
дають дві елементарні диз'юнкції, кожна з яких містить «відсутню» змінну
Xn. Отже, застосовуючи це перетворення необхідне число раз, із такої КНФ можна одержати ДКНФ.
Для даної пф її КНФ не єдина, а для пф яка містить змінні і не є тавтологією, її ДКНФ єдина з точністю до перестановки кон'юнктивних членів.