
- •1.Предмет, об’єкт, мета і завдання курсу «Регіональна економіка».
- •2. Регіональна економічна політика та основні механізми її реалізації
- •3.Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
- •4. Демографічна ситуація в Україні як важлива передумова розміщення продуктивних сил України і її регіонів.
- •5. Трудові ресурси та напрями їх раціонального використання.
- •6. Природно-ресурсний потенціал: його структура і особливості розміщення.
- •7.Мінеральні ресурси України і проблеми їх раціонального використання
- •8. Наукова категорія “економічне районування” та визначення її змісту.
- •9. Районоутворюючі чинники та види районування.
- •10. Особливості та фактори формування народного господарства України
- •11. Галузева структура народного господарства
- •12. Міжгалузеві виробничі комплекси
- •13. Структура і роль паливо-енергетичного комплексу України.
- •14. Структура та основні риси паливної промисловості України.
- •15. Структура особливості розміщення та проблеми розвитку електроенергетики України.
- •16. Проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу та шляхи їх вирішення.
- •17. Роль машинобудування в економічному розвитку країни.
- •18. Особливості сировинної та структура лісовиробничого комплексу України.
- •19. Зовнішньоекономічні зв’язки України: їх сутність та основні форми.
- •21. Охарактеризувати стан та проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного макрорайону.
- •22. Охарактеризувати проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Західного економічного макрорайону.
- •23. Охарактеризувати проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Південного макрорайону.
- •24. Охарактеризувати стан та особливості розміщення продуктивних сил Київського економічного району.
- •Економічна складова
- •Соціальна складова
- •[Ред.]Екологічна складова
- •[Ред.]Єдність концепцій
- •37. Основні завдання сталого розвитку
- •38. Основні цілі сталого розвитку
- •40.Сутність, місце і роль пек в господарському комплексі України
- •41. Паливно-енергетичний баланс і його структура
- •42. Вугільна промисловість України
- •43. Нафтова та нафтопереробна промисловість України
- •44. Газова промисловість України: сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку
- •45. Роль енергетики в господ.Комплексі України та особливості її розміщ
- •46. Розміщення та оцінка сировинної бази чорної металургії.
- •47. Місце і значення машинобудування в Україні у розвитку господарства України.
- •49. Економічна оцінка сировинних ресурсів хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів України.
- •48. Значення і місце хімічного, лісопромислового та будівельного комплексів в економічному розвитку України.
- •51.Будівельний комплекс, його структура та особливості розміщення.
- •56.Соціальний комплекс.
- •52. Значення апк та його структура
- •61. Структура і роль паливо-енергетичного комплексу України.
- •62. Паливно-енергетичний баланс і його структура
- •63. Районоутворюючі чинники та види районування.
- •64. Особливості та фактори формування народного господарства україни
- •65. Галузева структура господарства
- •66. Міжгалузеві виробничі комплекси, роль, види.
- •67. Територіально-виробничі комплекси,
- •68. Структура і проблеми зайнятості, види безробіття.
- •69. Регіональна економічна політика
- •70. Агропромисловий комплекс
9. Районоутворюючі чинники та види районування.
Головним районоутворюючим чинником у кожній країні є ТПП.
2-м важливим районоутворюючим чинником, який є похідним від ТПП, є територіальні виробничі комплекси (ТВК). ТПП веде до формування галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, обумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють.
До основних районоутворюючих чинників належать також і найбільші міста країни — великі регіональні і інд-ні центри з зонами ек. тяжіння до них периферійних територій.
Важливе районоутворююче значення мають особливості ек.-географіч. положення території району. Вони значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства.
На утворення ек. району великий вплив мають природні умови і ресурси. Наявність великих родовищ і басейнів паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації ек. районів на тих чи інших галузях промисловості.
Районоутворююче значення мають також основні форми територіальної організації виробництва — промислові центри, промислові вузли, одно- і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агро-ві комплекси. Важливу роль у формуванні ек. районів відіграє транспорт.
Виділяють два основних види ек. районування: загальне (або інтегральне) та галузеве.
Інтегральне районування відображає просторову взаємодію всіх компонентів суспільно-географічних комплексів на певній території. Це районування передбачає розчленування території як цілісного природничо-соціо-економічного явища. Загальне районування охоплює природу й усе народне господарство певної країни з усіма його галузями та зв’язками.
Інтегральне районування здійснюється на двох рівнях:
– макрорівень (для України це виділення трьох економічних макрорайонів);
– мезорівень (від 5-ти до 10-ти мезорайонів).
За цим районуванням виділяється 3 підтипи ек. районів: Великі ек. райони., Середні р., Малі р.(мікрорайони).
Галузеве економічне районування поділяє територію країни на окремі райони, виходячи з однієї певної ознаки – однієї галузі виробництва.
10. Особливості та фактори формування народного господарства України
Під господарством розуміють результати усіх видів діяльності людини, в ході якої створюються споживчі вартості, тобто матеріальні і духовні блага та послуги. Життєдіяльність людей заснована на праці.
Виділяють: – народне господарство однієї країни; – світове господарство як суму господарств усіх країн світу.
Світове господарство формується на основі міжнародного поділу праці та багатоаспектних інтеграційних процесів, які особливо посилились у другій половині ХХ століття.
За матеріалами ООН (1992 р.), Україна віднесена до економічно розвинених країн. У 1991-1996 рр. більшість показників її соціально-економічного розвитку погіршились, проте Україна і зараз має потужний економічний потенціал.
До основних факторів формування господарства України слід віднести:
– високу господарську освоєнність території;
– різноманітний природо-ресурсний потенціал;
– значний трудоресурсний потенціал;
– сприятливе геополітичне та транспортно-географічне положення;
– давню історію розвитку.
Господарство України характеризується такими основними рисами:
– наявність потужної промислової та агропромислової ланки;
– активна участь у міжнародному територіальному поділі праці;
– високий рівень територіального зосередження господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;
– надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;
– консервативна галузева структура промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;
– паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв у багатьох областях;
– екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
– недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;
– наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;
– слабкий розвиток інноваційного комплексу.